Ольга Ренн | 24.11.08
За останні десятиріччя в Україні вийшло у світ чимало антологій – колективних збірників вибраних творів. Переважно, видавці, які працюють у сфері художньої або дитячої літератури прагнуть мати в репертуарі видань хоча б один такий збірник. Це зовсім не дивно, адже антологія належить до репрезентативних, «престижних» видів видань, що працює на імідж видавця. Крім того, антології мають стабільних успіх у покупців, оскільки, по-перше, в цей збірник вміщують добірні, найкращі чи підсумкові твори, а по-друге, антологія – це, як правило, видання великого обсягу, що під однією обкладинкою містить значну кількість творів певного напрямку чи теми. Певний інтерес антології представляють і для упорядників, адже упорядництво – це не лише цікава робота, але й шанс заявити про себе, продемонструвати власний погляд на поточний літературний процес та навіть самоствердитися. До художніх колективних збірників, зокрема антологій, видавці й автори-упорядники намагаються застосовувати творчі, по можливості, нестандартні й оригінальні прийоми, саме тому такі збірники надзвичайно різноманітні.
Н. В. Зелінська (Українська академія друкарства) | 17.11.08
Розглядаються новітні підходи до оцінки наукового дискурсу, що їх формулюють зарубіжні дослідники. Пропонуєтся використовувати інструментарій метадискурсивного аналізу у практиці наукового книговидання.
The foreign researchers’ modern approaches to the appraisal of the scientific discourse have been regarded. The proposal of using the instruments of the metadiscoursive analyse within the practise of scholarly book publishing is being formed.
Ксеня Дітчук | 25.05.08
Колись ми просили батьків розповісти нам казочку — наші діти слухатимуть казки з музичного плеєра. Колись ми втрачали зір, читаючи фантастику під час руху поїзда, — тепер улюблені твори нам читає приємний голос актора. Колись ми намагалися не подерти обкладинку позиченого підручника — зараз усі навчальні матеріали можуть вміститися на одному мініатюрному електронному носії. Невже мине час — і бібліотеки перетворяться на музеї, куди ми водитимемо діточок розглядати видавничий антикваріат?..
Лайма Прядко | 29.04.08
Ми є тим, що ми читаємо.
На підтвердження цієї думки було проведене невеличке таргетне (цільове) дослідження ринкового потоку книжкової продукції, яка пропонується читачам книгарнями і книжковими супермаркетами деяких міст України. Його обсяг обмежився ознайомленням із виданнями, які належать до масиву науково-популярних психологічних у таких містах України, як Київ, Львів, Івано-Франківськ.
Бажання отримати знання про себе і оточуючих та ефективно їх використовувати вивело психологію на масовий рівень популяризації. Зараз нею цікавляться не тільки фахівці, але й найширша читацька аудиторія, яка відрізняється між собою не тільки за соціальними ролями, але й за віком. У такій ситуації книжковий ринок виступає своєрідним індикатором тенденцій читацького попиту. Отримані дані демонструють таку картину:
Галина Листвак | 26.03.08
Михайло Ватуляк — надзвичайно багатогранна особистість. Він може кілька годин поспіль з однаковим ентузіазмом розповідати про дитячі книги й фари для літаків. Саме він — успішний приклад того, як у книжкову сферу потрапляють «сторонні» люди. Колишній фахівець з електротехніки Михайло Ватуляк нині є директором найбільшої на Львівщині гуртівні «Книжкові джерела» й очолює Асоціацію видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини.
І хоча виокремлювати особистісні грані — справа невдячна, розмова піде окремо з власником «Книжкових джерел», і окремо — з головою Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Львівщини.
Ольга Ренн | 18.03.08
Колективне авторство і колективні видання поки що є малодослідженими вітчизняною наукою, але щоразу набувають все більшого поширення і популярності у сфері практичної діяльності. Та очевидно через невивченість, а можливо, через багатогранність цього літературно-видавничого феномена, явище колективного авторства «обросло» низкою міфів та стереотипів. Запропоновані у цьому есе міфи так чи інакше відображаються у наукових та публіцистичних статтях, інтернет-публікаціях, однак, природно, що їхня кількість – дев’ять - умовна, а зміст іноді може бути спірним. Та все ж спробую підтвердити, або спростувати найбільш поширені міфи про колективне авторство.
Ольга Антоник, Наталя Жмовка | 08.02.08
Скажіть, чи не одним із найголовніших питань нинішнього стану виховання нового покоління громадян України є те, як і що вони читають? І чи достатньо багато і якісно читають?
А чи займався останнім часом хтось тим, щоб дослідити це?
Минулого року перший крок у цьому напрямку здійснила Українська академія друкарства, а саме кафедра книгознавства і комерційної діяльності. І можна було б не повертатися до цього (адже ми писали свого часу коротко про конкурс) , але цього року ініціатива буде продовжена, а отже варто про неї згадати. Адже...
Микитин Т. І. | 09.09.07
Процес формування виставково-ярмаркової індустрії на вітчизняному книжковому ринку все ще триває, а точніше, переживає етап відродження: поруч із давно відомими та популярними заходами у Львові, Києві, Харкові та Одесі організовано виставки у Донецьку, Дніпропетровську, Херсоні; зростає інтерес до роздрібних книжкових ярмарків у інших регіонах України.
Михайляк І.І. | 09.09.07
Книготоргівля як органічна частина книжкової справи належить до тих сфер людської діяльності, що прямо узалежнені від соціально - економічних умов країни і, насамперед, є соціокультурною сферою діяльності. Про це свідчить тисячолітня історія вітчизняної книжкової справи. Саме в історичному контексті, коли книга розглядалася як агітаційний, пропагандиський засіб, масовий засіб “класової боротьби” активізувалась книготорговельна діяльність, завдання якої полягало в ідейно – політичному вихованні і культурному розвиткові суспільства.
Манько О. В. | 09.09.07
Якось, дивлячись якийсь американський фільм, я відзначив про себе один вислів: „Кожен сходить з розуму по-своєму”. У цьому є якась житейська мудрість: кожен у цьому житті обирає своє корінне уподобання, яке для іншого може видатися божевіллям.