Розмову вели студентки першого курсу спеціальності «Журналістика» УАД Руслана Дмитренко і Валентина Палиця.Фото: Денис Овчар | 30.04.17
Як живеться нині так званим «нішевим» видавництвам? Малим, крихким, схожим на паростки, націлені на ринково майже нереалізовувані і тому, радше, «місійні» завдання, можливо збудовані якраз зовсім не на засадах бізнесу, а віри в привнесення краси і неординарності в цей світ.
«Книгобачення» цікавиться такими поглядами на видавничу справу, і тому нині публікуємо інтерв’ю із засновниками і керівниками Івано-Франківського видавництва «П’яний корабель» директором Христиною Михайлюк, і редактором Міреком Боднаром.
Андрій Судин | 20.12.16
Я знаю, яким дражливим це питання є як для видавців, так і для редакторів, знаю, як часто некомпетентно і ринково усереднено воно вирішується (якраз на рівні отого питання в заголовку, на зразок – «від чотирьох до десяти грн.»), і про це буде в цій статті, але спочатку коротко про інше.
А. Судин, ст. викладач УАД | 06.12.15
«Маркетинг у видавничій справі – міф чи реальність?»
Я. Влодарчик
«Книжковий» маркетолог із Польщі із філософською освітою Яцек Влодарчик, за книжкою якого частково нині дивляться на книжковий ринок (а деколи і навчаються) зацікавлені в розвитку бізнесу українські видавці (бо не так уже й багато такого типу книжок у нас), свого часу приїжджав до України із серією лекцій (відповідно до фондової програми), аби консультувати видавців. Він повчав ставитися до книжки, як до звичайного товару, який має ті самі властивості, що й інші... тобто за принципом «вивчення і задоволення потреб».
Відтак... питання, поставлене у заголовку його книжки як ніби риторичне, хоча, якщо замислитися, зовсім уже й не така проста на нього відповідь. І поставлений був знак питання недаремно.
Зате даремно не була продовжена думка про це.
Оксана Левицька, канд. філол. наук., доцент кафедри книгознавства та комерційної діяльності Української академії друкарства | 24.11.15
Висвітлено особливості співпраці автора, літературного агента і видавця на прикладі видання роману Джона Фаулза «Колекціонер». Тема приурочена до 50-річчя виходу у світ дебютного роману письменника, який став бестселером у багатьох країнах світу, а сьогодні є також об’єктом наукових студій.
За щоденниками Дж. Фаулза досліджено історію співпраці автора із літературним агентом Дж. Кінросом, директором видавництва «Кейп» Т. Мешлером та фільммейкерами США. На прикладі спільної роботи автора, літературного агента та директора видавництва проаналізовано приклад вдалої співпраці, з’ясовано роль і значення кожного із учасників процесу.
Наталія Дев’ятко | 02.11.14
На цей матеріал мене надихнула публікація Андрія Кокотюхи "На підтримку перекладної літератури в Україні (наївні, але власні думки вголос)".
Маргарита Пузій | 21.10.13
Однією із перших мініатюрних рукописних книжок була Гомерова «Іліада», написана на крихітному сувої завбільшки з волоський горіх. Китайські імператори збирали цілі колекції маленьких книжечок, і такі колекції мали свідчити про їх витончений смак. Згодом в Середньовіччі більшої популярності набули величезні фоліанти. Ситуація змінилась після винайдення друкарського верстата. Винахідливі майстри-друкарі, щоб зробити книжку зручною, зменшували її розміри.
А. Судин | 31.01.12
Одним із важливих і дуже складних моментів переходу пресовидання до ринкових умов (перед становленням незалежності України і опісля) було пристосування до нових умов фінансування. Причому якщо в галузі видання суспільно-політичних видань, популярних, навіть, певною мірою, частини наукових перехід відбувся відносно безболісно, то у галузі спеціалізованих фахових видань і досі процеси перебудови і становлення не завершені, навіть більше – залишаються достатньо складними. З одного боку ускладнена взагалі можливість існування фахової періодики, а з іншого – під постійним пресом її змістове наповнення.
Книгобачення | 02.05.11
Розмова із Анеттою Антоненко, директором видавництва "Кальварія", керівником та ініціатором проекту «Європейська література в українському контексті & Українська література в європейському контексті»
- Спочатку питання до Вас, як до керівника проекту громадського об’єднання задля інтеграції українського літературного і видавничого процесів у європейський, якщо можна це так назвати. Минулого року в листопаді з’явилося перше повідомлення про те, що засновано нове неформальне громадське об’єднання українських видавців, яке ставить собі завданням, як тоді писалося: «повернутись до того природного становища культурних взаємин і обмінів, які були у 18 ст., коли Україна була невід'ємною складовою Європейського цивілізаційного процесу». Скажіть, що спонукало до такого кроку?
Крок цей був абсолютно свідомим і виваженим. За багато років (11) я прийшла до стійкої думки, що один (причому будь-який наш) видавець для Європи завжди буде залишатися малою одиницею у величезному океані видавничого світу. Так, він буде плавати, досягати якихось берегів, але реально він згубиться. Усі ми добре знаємо про видавців Британії, Німеччини, навіть сусідньої Польщі, а хто знає про нас?! Україна лишається, за дуже влучним висловом професора з університету м. Бергена (Норвегія) Мартіна Паульсена (Martin Paulsen), invisible – непомітною. Ми, і тільки ми самі, маємо зробити її ПОМІТНОЮ, за нас цю справу ніхто не зробить.
Левицька О., Українська академія друарства | 03.04.11
Літературно-художня періодика є невід’ємною частиною літературного дискурсу, особливо важливою вона є для сучасного літературного процесу, адже формує не лише саме явище сучасної літератури, а також критичний дискурс про неї. Літературні часописи репрезентують головні складові літературного процесу та віддзеркалюють загальні тенденції розвитку сучасної літератури; їм належить важлива комунікативна роль між явищами літературного життя та їхньою рецепцією.
Книгобачення | 30.03.11
Розмова з Миколою Кравченком, головою правління громадського об’єднання «Книжковий простір», співзасновником видавництва «Нора-Друк», членом оргкомітету літературного конкурсу «Коронація слова»
– Для початку. От, як, на вашу думку, нині в Україні з рекламою книги? Інколи не встигнеш почати розмову на цю тему, як уже відповідають питанням: «А де ви бачите рекламу книги»? Ні по телебаченню, ні по радію, ні в пресі. Кілька років тому у Львові викликала фурор реклама книги на біг-бордах і на радіо, аж журналістів понесло розслідувати, що і звідки? Мовляв, видавцеві це самому не під силу, звідки гроші? То є вона у нас, чи ні? Достатньою мірою (вистачає друкованої, інтернетної, участі у виставках і присутньої на обкладинках), чи все ж таки масштаби мали б бути більшими? Чи можна щось порівняти з тим, що робиться у розвинутих країнах?
– По-перше, хочу уточнити, що все, що я говоритиму стосується сегменту художньої літератури (fiction), оскільки саме там я працюю і маю власний досвід.