Перекладала Лідія Аксюк | 28.11.15
Подана тут публікація – це переклад невеликої статті напіврекламного змісту, взятої з ресурсу Publishing Perspectives, про який у нас уже йшлося (
http://knyhobachennia.com/?category=2&article=1540 ). Стаття цікава, знову ж таки, приверненням уваги до ролі редактора в сучасній видавничій справі (в тому числі й художній літературі), а також і тим, що в США активно просувається не тільки пропозиція надання таких послуг, як редакторські (у статті непрямо рекламуються послуги агенції Novel Gazing), але й обговорюються критерії якості редакторської роботи. Автор не говорить нічого нового, але ж... цікаво! То ж пропонуємо до розгляду те, як рекламуються «добрі» редакторські послуги, і як виглядає добрий редактор у рекламному текст (від. ред.).
А. Судин | 19.10.15
Поданий нижче матеріал – не належить до писаних «на віки» і для «канонів». Тих канонів і без мене багато понаписували. Власне, це лист. Лист допитливій, старанній і творчій студентці, яка одного разу цілком справедливо і вголос (тобто довірливо) засмутилася з приводу того, що викладачі, трапляється, дають майбутнім редакторам завдання писати рецензії на книжки, але ані не пояснюють, як це зробити (вважаючи, що вони і так уміють), ані потім не критикують тих рецензій, не обговорюють, чому одні добрі, а інші ні... Лише оцінюють. Вважаючи, (може, і справедливо) що вони мусять навчитися тій творчості самостійно.
А. Судин, редактор "Книгобачення", ст. викладач кафедри редагування і видавничої справи УАД | 26.01.15
Нині коротко знову повернемося до теорії і практики редагування (до речі, колись цим словосполученням позначали кафедру, що нині носить назву «Видавничої справи і редагування» УАД). І знову в плані свого роду двоїстості в трактуванні процесів редагування, яка у свою чергу здатна впливати на особливості підготовки, навчання редакторів і видавців. Ідеться про те, що редагування може розцінюватися або лише як рутинна робота, що опирається на знання «норм» (які треба засвоїти), або ж як робота творча, що потребує розвитку творчих навиків, зокрема і літературних, і маркетингових.
Отже, нині мова про доктора філологічних наук, професора Зіновія Партика, який випустив чимало книг, які просувають саме ідею формалізації редакторських (уже не кажучи коректорських) процесів задля подальшої їх автоматизації.
"Книгобачення" | 31.07.12
Продовжуючи почату раніше розмову про редагування як фах, портал "Книгобачення" пропонує читачам інтерв'ю з Іваном Верстюком, редактором з інформаційної агенції "РБК-Україна", чиї статті також з'являлися і на шпальтах "Книгобачення". Прийшовши до редакторської роботи після навчання на філософських відділеннях Києво-Могилянської академії та Російського державного гуманітарного університету, а також досвіду праці в низці українських видань, І. Верстюк працює нині в царині ділової журналістики. Відповідаючи на запитання А. Судина, він розмірковує про актуальні проблеми редакторської справи й усі ті речі, з якими щодня мусить мати справу редактор інформаційної агенції.
Archervarius (блог http://archervarius.livejournal.com/) | 18.01.12
Не щодавно на сторінках ЖЖ Archervarius (блог http://archervarius.livejournal.com/) натрапив на очі цікавий матеріал щодо якості українських перекладів. Надзвичайно гостра тема для української видавничої справи, зрештою, як і ставлення до редагування взагалі.
З дозволу автора пропонуємо ознайомитися з одним із текстів.
Я вже звик до того, що українські переклади мають стійкий фекальний запах. То панна Славінська перекладе public house як "публічний дім" (обоже, а я туди ходжу щотижня!), то панна Гербіш розкаже про "силіконові транзистори" (а цицьки, мабуть, навпаки - кремнієві), то ще яка біда
А.Судин | 14.06.11
Колись давно, навчаючись на спеціальності, головним завданням якої було навчити мене бути редактором, вивчав у тому числі і таку дисципліну, як логіка. Зрештою, нині майбутні редактори її теж вчать (якщо вчаться добре).
Щоправда, не знаю, як нинішні молоді випускники-редактори, а я від того часу звик, що взаємозв’язки між словами у тексті мусять мати бодай якусь логічну пов’язаність. Це задля того, щоб зберігати між людьми взаєморозуміння. От образність (може бути і всупереч логіці) – це для збагачення значення, підкреслення об’ємності слів у їх взаємозв’язках, а логіка – щоб не плутатися у тій образності.
Без сумніву, ніхто з нас (можна сподіватися) не проти новизни у словотворенні, у живості і розвитку мови, але...
А. Лозинський, студент УАД | 24.05.11
(на прикладі газети «Високий Замок»)
Ми живемо в час повільної та прихованої русифікації, яка огорнула чи не всі сфери нашого суспільного життя. Якщо прислухатися до україномовних людей на вулицях (як молодшого, так і старшого поколінь), то можна почути багато росіянізмів, також кальок, цитат, приказок мовою нашого північно-східного сусіда.
Оксана Думанська | 06.04.11
Писемна мова формує норми мови літературної, тобто еталонної, зразкової, навіть мови-ідеалу. Але живе, розвивається, наповнюється новими словами й поняттями і сучасна мова усного спілкування у народі, яку активно вивчають соціолінгвісти, яка удостоїлася честі бути занесеною у словники, якої не цураються нинішні письменники, що їх традиційно ставлять чатовими й оборонцями рідного слова.
-- А в чім пришпил? – спитає просунутий новочасний інтелектуал, в чийому наплечнику можна натрапити на «Ворошиловград» Жадана і на американських поетів найновішої генерації.
Думанська М. І. | 09.09.07
Активний розвиток ґендерної лінгвістики і літературної критики за кордоном і — в останнє десятиліття — в нашій країні, поява перших висновків і гіпотез стосовно особливостей продукування (і, меншою мірою, сприймання) текстів представниками обох статей переважно стосується вивчення художніх творів. Проте вивчення це можна вважати частково однобоким — до уваги беруться „дорослі” твори, тобто написані дорослими для тих же дорослих.