Критика, рецензії

Наповнити себе непроминальними речами...

Ірина Вовк | 24.12.08

Читала збірку передовсім заради цікавості, адже Юрко Вовк насамперед прозаїк. І важко було уявити, якими ж будуть його поетичні твори, чим може автор здивувати читача, уже звиклого до його (авторового) більш газетного стилю (нагадаю, що Юрко Вовк видавав газету, довгий час працював власним кореспондентом, представником провідних вітчизняних газет і журналів у західноукраїнському регіоні).

Критика, рецензії

Провокація в літературознавстві: Хто за?

Ольга Ренн | 05.12.08

Чи потрібна провокація сучасному українському літературознавству? Безумовно! Назріла потреба розворушити не лише науковців, але й читацьку публіку. Провокаторів від літературознавства можна перерахувати на пальцях; імена, які першими спадають на думку в цьому контексті: Соломія Павличко, Оксана Забужко, Олесь Бузина… Тепер в цей скромний перелік можна додати і Володимира Даниленка, письменника, засновника літературних конкурсів «Золотий Бабай», «Коронація слова», упорядника антологій сучасної української прози і просто піарника Юлії Тимошенко. Даниленко вирішив поділитися з нами роздумами про письменника і літературний процес у книжці із поетично-безнадійною назвою. Ось що зазначено в анотації: «Лісоруб у пустелі» — провокативна спроба нетрадиційного осмислення специфіки творчого життя чотирьох письменницьких поколінь української літератури після шістдесятників. Не обтяжений канонічністю погляд автора проникає в особливості літературних містифікацій, літературного легіонерства в постколоніальній Україні, залежність творчого успіху від віку літературного дебютанта, ролі столиці й провінції в національних літературах, гонорарів в українській і світовій практиці, найпомітніших явищ сучасної української поезії, прози, драматургії».

Критика, рецензії

Номінант на звання “Книга року” від радіостанції BBC

А. Судин | 01.12.08

Серед 25 книг, обраних українською редакцією відомої радіостанції зі всіх книжок, виданих в Україні за рік, і які претендують на те почесне звання “Книга року”, а також преміювання від радіостанції BBC є і одне видання, яке за жанром відповідає, мабуть, наймасовішому нині в Україні – пригодницькому. Якщо загально. До того ж, як зазначено в анотації, – із елементами фантастики. Це книжка Олександра Левченка “Диявол добра”, обговорення якої довелося випадково почути в ефірі, а оскільки книжка була під руками, то і вдалося прочитати.
Не беручись особливо аналізувати критерії відбору книжок до конкурування у 25-книжковому осінньому марафоні, зазначу лиш таке: мабуть, якщо організатори обирали цю книжку, то мали на це підстави, а отже вона того заслуговує. Бо, як підказує статистика, в Україні цього року вийде не менше 2 тисяч видань художньої літератури (за звітом за 9 місяців цифра уже навіть перевалила за ті дві тисячі), а отже відбір 25-и із них – уже щось означає.

Критика, рецензії

УФО: Український фантастичний оглядач

І. Зубрицький | 24.11.08

Якщо починати з визначень, що є що, то це не так давно засноване (поки що щоквартальне і вийшло у світ уже 5 випусків) періодичне видання з проблем жанру, який у ще недавні часи був одним із найприбутковіших і найчитаніших у світі і який поволі наче забувають в Україні – так званій “науковій фантастиці”. Хоча, зрозуміло, термін нині уже так не вживається, бо поняття фантастики розширено набагато далі, ніж тільки обговорення майбутнього розвитку технологій. Фантастика нині – це все, що стосується взагалі нереального. Сама назва свідчить значною мірою натяк на це “УФО”, наче неперекладена абревіатура іноземного UFO,тобто неопізнаний літаючий об’єкт.

Критика, рецензії

“Нова проза”.

А.Судин | 12.11.08

Не так давно в Луцьку засновано новий видавничий проект, покликаний підтримувати достатньо скніючий в Україні літературний процес, а відтак, судячи зі всього, організувати навколо нього і книговидання. Назва його “Нова проза”. Альманах. Особисто я побачив уже аж восьмий “том”, тобто випуск, а нещодавно з’явився і дев’ятий (реалії реклами і пропаганди читання). Компанія літераторів, у ньому зібраних, якщо щодо географії (а поки що глибше я не знайомився) навіть непогана. Не те, що не тільки Луцьк, Волинь, але і віддалені куточки України. А найбільше тішить, що ось з’явився ще один проект, який наче б то живе, незважаючи на утверджену в мені думку, що в Україні досі (після 30-х років минулого століття) не відродилася культура літературної творчості. Культура в сенсі такого великого різноманіття, в якому було б повно і сміття, на якому виробляється гумус, і самого гумусу і врешті вершечків, які могли б слугувати за взірці.
(Зроблю йому маленьку безплатну рекламу:
Редакція альманаху надає можливість молодим авторам надрукувати свої твори на сторінках "Нової прози".
Надсилайте матеріали за адресою
43020, м. Луцьк-20, а/с 76
Novaproza@ukr.net
www.novaproza.privat-online.net
Передплатний індекс: 95909)

Критика, рецензії

Упереджений погляд на форум видавців у Львові

А. Судин | 03.11.08

або Продовження реляцій критика-маніяка

Прапорці, надувні кульки, музика, повно молоді і дітей, голосні рекламні оголошення, балачки про книги і шурхіт грошей...
Свято!
Або ярмарок...
Або і те і те одночасно.
Я про Форум видавців у Львові.
Але не з огляду на його щорічну радісність і романтичність. Трошки по-іншому. Якось так ідеш після його закінчення, завершення всіх дійств і думаєш. А що як глянути на нього якось так “не так”, тобто не очима екзальтованих журналістів, не так, як пишуть про то більшість, кому райдужність події затьмарює лише один-єдиний недолік -- складність проходження коридорами, тиснява і внаслідок того духота.
Тобто якщо глянути на нього іншими очима. А саме очима тих, чиїм бізнесом є книжка і в чиїх інтересах підігрівати нашу з вами любов до книжки. Та й не тільки...

Критика, рецензії

Не хочеться вже нічого писати про Форум видавців...

П. Ятвяг | 14.09.08

Із записок критика-маніяка

Від того часу, коли хотілося в ті перші роки його існування писати, заходячись у захваті, доводячи в суперечках із організаторами “столичних” заходів, що то не порівняти ні з чим, що такого ніколи не буде в Києві, проминуло надто багато часу, та й написано і проаналізовано вже немало. Та й довелося пережити всього потрошки – і бути учасником форуму, дивитися його зсередини, бути і якимось невеличким номінантом у церемонії нагородження, і навіть членом журі... Безліч журналістських спілкувань з учасниками, з відвідувачами, науковцями, з керівництвом форуму і керівництвом “конкуруючих” виставок, головами асоціацій і спілок, відвідання зарубіжних виставок, порівнянь і аналізів, що від чого, інтерв’ю, статей...
Не один раз втіха від гарних знахідок і разом з тим не одне розчарування, отримане від тих, хто прагне “європейськості”, але ніяк не позбудеться галичанського менталітету, для кого “масштабність мислення” перетворюється на свого роду бінокль, в якому всі хто “там” – спотворено величезні, а ті, що тут – мурашки, не варті спілкування...

Критика, рецензії

Ностальгія за часом, у якому ніколи не був

Радій Радутний | 09.09.08

Рецензія на повість Т.Литовченка
"До комунізму залишилось років п'ятнадцять-двадцять"

У 1999 році, коли привид комунізму вже відкрокував своє Європою, я таки в комунізмі побував. Добирався туди електричкою, досить близько - хвилин п'ятнадцять-двадцять. Дитячий садок подивився з зірочками на паркані. Лозунг на дев'ятиповерхівці - чи то про революцію, чи про рішення якогось там з'їзду. Вулиці - чистенькі, ні тобі папірців, ні пластикових баняків з-під кока-коли. Реклами навіть не видно!
Машини - рідко-рідко промайне якийсь "фолькс", а то більше жигулі з москвичами. Пролетарі ходять вулицями, справжні робітники, пролетарського вигляду, й із замащеними руками. Кіоск один бачив - але він так добре замаскувався в кущах, що картину не попсував.
Комунізм називався Чугуїв,

Критика, рецензії

Гидота по-українськи

Радій Радутний | 06.09.08

Рецензія на роман М.Левицької "Коротка історія тракторів по-українськи".

Те, що ми стрімко наближаємося до Заходу - звісно, приємно. Те, що разом з досягненнями цивілізації на бідолашну нашу голівоньку гепнув добрячий шматок того, що ця сама цивілізація в... е-е-е... вже використала - звісно, приємно не дуже. Те, що (будемо називати речі своїми іменами) це лайно видають на наш же національний продукт - вже геть образливо.
Ну, ви зрозуміли, про що. Так-так, саме про рецензовану книжку.

Критика, рецензії

Симптоми «Книгоманії»

Листвак Галина | 09.06.08

У вас перед очима постійно миготять літери? Навіть за їжею чи у транспорті ви не можете втриматися від спокуси щось почитати? На час книжкових ярмарків ваші кишені підозріло швидко порожніють? У снах ви бачите себе літературним персонажем? Не переймайтесь, у вас – книгоманія.
І, щонайнесподіваніше, її симптоми виявляють не лише в дорослих, а й у дітей…