Критика, рецензії

Провокація в літературознавстві: Хто за?

Ольга Ренн | 05.12.08

Чи потрібна провокація сучасному українському літературознавству? Безумовно! Назріла потреба розворушити не лише науковців, але й читацьку публіку. Провокаторів від літературознавства можна перерахувати на пальцях; імена, які першими спадають на думку в цьому контексті: Соломія Павличко, Оксана Забужко, Олесь Бузина… Тепер в цей скромний перелік можна додати і Володимира Даниленка, письменника, засновника літературних конкурсів «Золотий Бабай», «Коронація слова», упорядника антологій сучасної української прози і просто піарника Юлії Тимошенко. Даниленко вирішив поділитися з нами роздумами про письменника і літературний процес у книжці із поетично-безнадійною назвою. Ось що зазначено в анотації: «Лісоруб у пустелі» — провокативна спроба нетрадиційного осмислення специфіки творчого життя чотирьох письменницьких поколінь української літератури після шістдесятників. Не обтяжений канонічністю погляд автора проникає в особливості літературних містифікацій, літературного легіонерства в постколоніальній Україні, залежність творчого успіху від віку літературного дебютанта, ролі столиці й провінції в національних літературах, гонорарів в українській і світовій практиці, найпомітніших явищ сучасної української поезії, прози, драматургії».

Критика, рецензії

Номінант на звання “Книга року” від радіостанції BBC

А. Судин | 01.12.08

Серед 25 книг, обраних українською редакцією відомої радіостанції зі всіх книжок, виданих в Україні за рік, і які претендують на те почесне звання “Книга року”, а також преміювання від радіостанції BBC є і одне видання, яке за жанром відповідає, мабуть, наймасовішому нині в Україні – пригодницькому. Якщо загально. До того ж, як зазначено в анотації, – із елементами фантастики. Це книжка Олександра Левченка “Диявол добра”, обговорення якої довелося випадково почути в ефірі, а оскільки книжка була під руками, то і вдалося прочитати.
Не беручись особливо аналізувати критерії відбору книжок до конкурування у 25-книжковому осінньому марафоні, зазначу лиш таке: мабуть, якщо організатори обирали цю книжку, то мали на це підстави, а отже вона того заслуговує. Бо, як підказує статистика, в Україні цього року вийде не менше 2 тисяч видань художньої літератури (за звітом за 9 місяців цифра уже навіть перевалила за ті дві тисячі), а отже відбір 25-и із них – уже щось означає.

Критика, рецензії

УФО: Український фантастичний оглядач

І. Зубрицький | 24.11.08

Якщо починати з визначень, що є що, то це не так давно засноване (поки що щоквартальне і вийшло у світ уже 5 випусків) періодичне видання з проблем жанру, який у ще недавні часи був одним із найприбутковіших і найчитаніших у світі і який поволі наче забувають в Україні – так званій “науковій фантастиці”. Хоча, зрозуміло, термін нині уже так не вживається, бо поняття фантастики розширено набагато далі, ніж тільки обговорення майбутнього розвитку технологій. Фантастика нині – це все, що стосується взагалі нереального. Сама назва свідчить значною мірою натяк на це “УФО”, наче неперекладена абревіатура іноземного UFO,тобто неопізнаний літаючий об’єкт.

Критика, рецензії

“Нова проза”.

А.Судин | 12.11.08

Не так давно в Луцьку засновано новий видавничий проект, покликаний підтримувати достатньо скніючий в Україні літературний процес, а відтак, судячи зі всього, організувати навколо нього і книговидання. Назва його “Нова проза”. Альманах. Особисто я побачив уже аж восьмий “том”, тобто випуск, а нещодавно з’явився і дев’ятий (реалії реклами і пропаганди читання). Компанія літераторів, у ньому зібраних, якщо щодо географії (а поки що глибше я не знайомився) навіть непогана. Не те, що не тільки Луцьк, Волинь, але і віддалені куточки України. А найбільше тішить, що ось з’явився ще один проект, який наче б то живе, незважаючи на утверджену в мені думку, що в Україні досі (після 30-х років минулого століття) не відродилася культура літературної творчості. Культура в сенсі такого великого різноманіття, в якому було б повно і сміття, на якому виробляється гумус, і самого гумусу і врешті вершечків, які могли б слугувати за взірці.
(Зроблю йому маленьку безплатну рекламу:
Редакція альманаху надає можливість молодим авторам надрукувати свої твори на сторінках "Нової прози".
Надсилайте матеріали за адресою
43020, м. Луцьк-20, а/с 76
Novaproza@ukr.net
www.novaproza.privat-online.net
Передплатний індекс: 95909)

Критика, рецензії

Упереджений погляд на форум видавців у Львові

А. Судин | 03.11.08

або Продовження реляцій критика-маніяка

Прапорці, надувні кульки, музика, повно молоді і дітей, голосні рекламні оголошення, балачки про книги і шурхіт грошей...
Свято!
Або ярмарок...
Або і те і те одночасно.
Я про Форум видавців у Львові.
Але не з огляду на його щорічну радісність і романтичність. Трошки по-іншому. Якось так ідеш після його закінчення, завершення всіх дійств і думаєш. А що як глянути на нього якось так “не так”, тобто не очима екзальтованих журналістів, не так, як пишуть про то більшість, кому райдужність події затьмарює лише один-єдиний недолік -- складність проходження коридорами, тиснява і внаслідок того духота.
Тобто якщо глянути на нього іншими очима. А саме очима тих, чиїм бізнесом є книжка і в чиїх інтересах підігрівати нашу з вами любов до книжки. Та й не тільки...

Критика, рецензії

Не хочеться вже нічого писати про Форум видавців...

П. Ятвяг | 14.09.08

Із записок критика-маніяка

Від того часу, коли хотілося в ті перші роки його існування писати, заходячись у захваті, доводячи в суперечках із організаторами “столичних” заходів, що то не порівняти ні з чим, що такого ніколи не буде в Києві, проминуло надто багато часу, та й написано і проаналізовано вже немало. Та й довелося пережити всього потрошки – і бути учасником форуму, дивитися його зсередини, бути і якимось невеличким номінантом у церемонії нагородження, і навіть членом журі... Безліч журналістських спілкувань з учасниками, з відвідувачами, науковцями, з керівництвом форуму і керівництвом “конкуруючих” виставок, головами асоціацій і спілок, відвідання зарубіжних виставок, порівнянь і аналізів, що від чого, інтерв’ю, статей...
Не один раз втіха від гарних знахідок і разом з тим не одне розчарування, отримане від тих, хто прагне “європейськості”, але ніяк не позбудеться галичанського менталітету, для кого “масштабність мислення” перетворюється на свого роду бінокль, в якому всі хто “там” – спотворено величезні, а ті, що тут – мурашки, не варті спілкування...

Критика, рецензії

Ностальгія за часом, у якому ніколи не був

Радій Радутний | 09.09.08

Рецензія на повість Т.Литовченка
"До комунізму залишилось років п'ятнадцять-двадцять"

У 1999 році, коли привид комунізму вже відкрокував своє Європою, я таки в комунізмі побував. Добирався туди електричкою, досить близько - хвилин п'ятнадцять-двадцять. Дитячий садок подивився з зірочками на паркані. Лозунг на дев'ятиповерхівці - чи то про революцію, чи про рішення якогось там з'їзду. Вулиці - чистенькі, ні тобі папірців, ні пластикових баняків з-під кока-коли. Реклами навіть не видно!
Машини - рідко-рідко промайне якийсь "фолькс", а то більше жигулі з москвичами. Пролетарі ходять вулицями, справжні робітники, пролетарського вигляду, й із замащеними руками. Кіоск один бачив - але він так добре замаскувався в кущах, що картину не попсував.
Комунізм називався Чугуїв,

Критика, рецензії

Гидота по-українськи

Радій Радутний | 06.09.08

Рецензія на роман М.Левицької "Коротка історія тракторів по-українськи".

Те, що ми стрімко наближаємося до Заходу - звісно, приємно. Те, що разом з досягненнями цивілізації на бідолашну нашу голівоньку гепнув добрячий шматок того, що ця сама цивілізація в... е-е-е... вже використала - звісно, приємно не дуже. Те, що (будемо називати речі своїми іменами) це лайно видають на наш же національний продукт - вже геть образливо.
Ну, ви зрозуміли, про що. Так-так, саме про рецензовану книжку.

Критика, рецензії

Симптоми «Книгоманії»

Листвак Галина | 09.06.08

У вас перед очима постійно миготять літери? Навіть за їжею чи у транспорті ви не можете втриматися від спокуси щось почитати? На час книжкових ярмарків ваші кишені підозріло швидко порожніють? У снах ви бачите себе літературним персонажем? Не переймайтесь, у вас – книгоманія.
І, щонайнесподіваніше, її симптоми виявляють не лише в дорослих, а й у дітей…

Критика, рецензії

СВОБОДА ТВОРЧОСТІ І ТВОРЕННЯ СВОБОДИ

Ксеня Дітчук | 25.05.08

Щоб щось створити, треба чимось бути.
Й. В. Ґете
Будь-яке щоденне спілкування людей можна сприймати як творчу діяльність — фіксацію та передачу досвіду. У процесі спілкування люди як фізично, так і духовно творять одне одного, тобто формують своє суспільне життя. Таке розуміння творчості потребує додаткового фактору впливу — свободи. Адже якщо в центрі суспільства стоїть людина-творець, то здобуття свободи, боротьба за неї є неодмінною умовою соціальної творчості та засобом її реалізації. Але свобода, в свою чергу, має два виміри: свобода від чого-небудь і свобода для чого-небудь. Тож нашим завданням буде з’ясувати, що ж таке свобода творчості (від) і творення свободи (для), що є джерелом цих двох понять і чи можливе їх існування незалежно одне від одного.
Свобода як право робити те, що забагнеться, без жодних обмежень, присутня на рівні нездійсненного бажання в кожному з нас.