Статті, блоги

Олеся Омельченко: «У душі завжди було відчуття моєї сакральної причетності до Слова, яке відчуваю, як Бога в серці, донині»

Розмовляла Еліна Заржицька | 23.01.22

19 січня відзначає ювілей членкиня НСПУ, поетка й прозаїкиня, вчителька, почесна громадянка Солонянського району, лавреатка низки літературних премій Олеся Омельченко.

Статті, блоги

Ольга Матюхіна. ЖИТТЯ, ПРИСВЯЧЕНЕ БІБЛІОТЕЦІ

Розмовляла Еліна Заржицька | 25.08.21

(про професійну діяльність та життєвий шлях Ольги Леонідівни Матюхіної, директора Комунального закладу «Дніпропетровська обласна бібліотека для молоді ім. М.Свєтлова»)

Цьогоріч відзначає свій ювілей директор КЗ «Дніпропетровська обласна бібліотека для молоді ім. М. Свєтлова» Ольга Матюхіна.
На посаді вона перебуває вже 21 рік. За цей час її зусиллями бібліотека перетворилась на заклад нового типу – сучасний молодіжний комфортний простір для роботи і навчання, зустрічей та спілкування. Недарма О. Матюхіна користується повагою колег, партнерів та читачів бібліотеки; їй притаманні компетентність і професіоналізм, вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до людей.
З Ольгою Леонідівною ми зустрілись – де? – звичайно, у бібліотеці.

Статті, блоги

Наталка Римська: «Тексти Іди Фінк розповідають нашу історію»

Розмовляла Тетяна Федорів | 27.05.21

На цей рік припадає 100-річчя від дня народження письменниці. Ініціативна група виступила із пропозицією провести Рік Іди Фінк на Тернопіллі, отож пропонуємо розмову Тетяни Федорів, краєзнавиці, з перекладачкою творів Іди Фінк, Наталкою Римською.

Статті, блоги

Олександр Архангельський: «Книжки не вчать, як правильно вчиняти; вони вчать, як вчиняти не можна»

Бесіду вела Ніна Даниленко | 06.05.21

Розмова з письменником О.Архангельським.

Статті, блоги

ВОЛОДИМИР БАЗИЛЕВСЬКИЙ: «ЩОБ ПОРЯТУВАТИ СВІТ, ЛЮДИНІ СПЕРШУ ТРЕБА ПОРЯТУВАТИСЯ САМІЙ...»

Запитував Дмитро Слапчук. 27 квітня 2021 р. | 06.05.21

Зазвичай побутує думка, що поезія – царина молодих, а зрілий вік навертає до прози. І якщо вчасно не змінити жанр або не припинити віршування, навіть у минулому геніальний поет має всі шанси дописатися до маразматичної графоманії. Чи то натхнення вичерпується, чи то ідеї, найгірше – поет перестає чути слово, уподібнюється до ювеліра, який втратив здатність відрізняти правдиві діаманти від фальшивих скляних брязкалець. Таких прикладів чимало. Проте існують і кардинально протилежні випадки.

Статті, блоги

Відверто про літературу: Еліна Заржицька

Розмовляла Любов Відута, Львів-Дніпро 2021 рік | 25.03.21

Розмова з українською письменницею Еліною Заржицькою

Статті, блоги

ЛІТЕРАТУРА – МОДЕЛЬ ДУХОВНОГО ЖИТТЯ НАРОДУ

Запитував Дмитро Слапчук. 9 березня 2021 року. | 25.03.21

Ознайомившись із біографією Рауля Шалвовича Чілачави, виникає враження, що маємо справу з улюбленцем долі. Можливо, так воно й є. Але, щоб судити об’єктивно, потрібно знати, якими зусиллями далися йому ці здобутки. Збоку завжди виникає враження, що успішним і талановитим людям усе дістається легко. За що б вони не бралися, їм неодмінно щастить. Головне – усе в них виходить. Кар’єра, яку зробив Рауль Чілачава, викликає захоплення. Або й заздрість. Здавалося б, пише собі чоловік вірші, перекладає – нехай, але ж – ні, мало йому. Захистив кандидатську дисертацію, потім – докторську. Став професором. Однак і на цьому не зупинився, пішов працювати в уряд. Більше десятка літ був заступником міністра України з питань національностей та міграції, згодом п’ять років присвятив дипломатичній службі, його назначили Надзвичайним та Повноважним послом України в Латвії. Це найвищий дипломатичний ранг, який прирівнюється до державного службовця першого рангу. Це те ж саме, що у війську отримати звання генерала армії. Хто б не мріяв про подібну кар’єру? А от Рауль Шалвович, попри свої високі досягнення, зовсім не про це мріяв у дитинстві. Саме тоді він вирішив, що стане письменником. Мабуть, це називається покликанням. Тому письменство для Рауля Чілачави дещо більше, ніж творче заняття. Навіть на державній службі він не припиняв роботи над словом. Плід його праці – більше сотні книг. Міняючи професії, Рауль Шалвович ніколи не зраджував своєму покликанню, що стало для нього життєвою місією.

Статті, блоги

ЕЛІНА ЗАРЖИЦЬКА: «МОЇ КНИГИ ЗАВЖДИ ПОЗИТИВНІ, Я НАМАГАЮСЯ ВЧИТИ ДИТИНУ ДОБРУ»

Ольга МАТЮХІНА, директор Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова | 17.01.21

Еліна Заржицька – відома українська письменниця, авторка 23 книжок: казок, пригодницьких та історичних повістей для дітей і дорослих, які друкуються в Україні та за кордоном. Її твори увійшли до оновленої шкільної програми з української літератури.

Статті, блоги

«СЛУХ СЛОВА» І ШЛЯХ ДО НЬОГО ПИСЬМЕННИКА

Запитував Дмитро Слапчук | 22.12.20

Письменників називають майстрами слова. Як би годилося називати літературознавців, котрі визначають рівень письменницької майстерності, оцінюють значимість художніх творів, формують літературні канони та ієрархічний ряд? Не знаю, чи існує відповідне визначення, яке б на рівні пафосу, яким вшановують талант письменників, виражало належну шану, на яку безперечно заслуговують професійні читачі й інтерпретатори - літературознавці. Шкода, що це запитання прийшло мені до голови тільки тепер, інакше б я обов’язково задав його своєму співрозмовникові - видатному науковцю та педагогу, докторові філологічних наук, професорові, людині, котра мислить гостро і мудро, котра сповнена молодечої енергії, якою щедро ділиться з тими, хто спраглий слова... На мої запитання люб’язно погодився відповісти Михайло Кузьмович Наєнко - великий романтик (можливо, один із останніх) українського літературознавства, чутливий і проникливий митець у «мундирі» професора.

Статті, блоги

Гостре питання до питання брендингу у книговидавничій справі

Судин А., ст. викладач кафедри ПР і журналістики УАД | 10.12.20

Для початку, мабуть, тобто перед тим, як починати щось говорити про бренди в книжковій справі, варто було б зупинитися на самому понятті бренду, хоча, як видається кожен, хто б захотів щось сказати на цю тему, мабуть, для себе стовідсотково був певен, що це таке, тому «починати з того» і не хотів би. І усілякі інші пояснення сприйняв би «в штики». Тобто про бренди, як нібито, всі все у нас знають, і навіть тішаться власною «брендовістю». У тому числі й чимало видавців (а особливо деяких) солодко закочують очі, коли назва їх видавництва раптом «на слуху», і їх «знають». Бренд і все тут. Продукція ж теж винятково брендована! Бо на ній відповідна брендова блямба.