Оксана Думанська | 19.11.08
У видавництві „Світ Дитини” ( за підтримки Львівської міської Ради) вийшла історична повість Зінаїди Левицької „При битій дорозі” . Це вісімнадцята книга „Бібліотечки школяра”.
Нам часів не обирати—
жити в них і помирати.
Тільки дурень несусвітній
Буде скиглити й пенять,
Ніби можна ті на інші
При нагоді обмінять.
Олександр Кушнєр
Авторка історичної повісті „При битій дорозі” Зінаїда Левицька жила в епоху, коли жінка, навіть талановита, перебувала в тіні свого чоловіка. І не тому, що він був деспотом: таке було суспільне буття, зачароване коло якого змогли порушити одиниці.
Ольга Ренн | 14.11.08
«Таємниця снігової кімнати» - дитяча книжка не схожа на жодну іншу. Це зовсім не дивно, адже видана вона концептуальним видавництвом «Артбук». «Артбук» – творчий проект відомого в Україні музиканта, архітектора, арт-куратора Павла Гудімова, започаткований влітку 2007. Гасло цього видавництва «Мистецька книга – новий погляд». Книжечка про снігову кімнату, намальована дизайнером-ілюстратором Танею Борзуновою - це справді новий погляд на дитячу ілюстрацію.
Ольга Ренн | 14.11.08
Про нескінченну книжку я, звичайно ж, перебільшила, усе має свій кінець, навіть томище на 560 сторінок. Нескінченною залишається лише Фантазія. Саме про це відомий дитячий роман Міхаеля Енде, що вийшов у серії «Дивовижні світи» («Видавництво Старого Лева»). А ще цей роман про те, що варто залишатися собою, не брехати, не зневажати друзів. У цієї книжки є ціла низка передумов успіху: вона видана одним з найкращих дитячих видавництв України, у 80-х роках уяву радянських дітей вразив однойменний фільм компанії Warner Brothers, це перше українське видання у перекладі відомого перекладача Юрка Прохаська, у видання чудова і дуже стильна обкладинка молодої художниці Надії Ваджипової. І навіть більше! Книжка приваблює з перших сторінок, «затягує», «засмоктує» і не відпускає…
Ольга Ренн | 14.11.08
Особисто мені слово «муштра» не віщує нічого хорошого. Звичайно, головна героїня книжечки – онука бабусі Тетяни не ходила «по струнці», її навіть ніхто не сварив! Виявляється бабуся просто навчала онуку гарно розмовляти українською мовою. Але ж назва створює настрій… Коли я поцікавилася в пані Оксани, як з’явився незвичний заголовок, почула таку відповідь: «Я довго не думала над назвою, бо усі мої рідні постійно жартують: «Ти Марійку муштруєш», крім того назва побудована на контрасті, слово «бабуся» тепле, а «муштра» - різке». Не знаю- не знаю! Хоча, може, у мене занадто яскраві враження від книжки П. Санаєва «Похороните меня за плинтусом», де теж є бабуся, якій особисто я не хотіла б потрапити до рук…
http://www.svichado.com | 13.10.08
Кожному з нас відомо про безліч фізичних недуг, з якими бореться медицина. Однак є значно глибші недуги – духовні. Причини морального страждання виникають як внаслідок пережитих випробувань у дитинстві, так і в дорослому віці. Порятунком цієї недуги є агіотерапія, що зцілює духовну сферу людини тим, що є святе – словом, наверненням, молитвою і таїнствами.
Книга Т. Іванчіча “Діягностика душі й агіотерапія” призначена як для фахівців-агіотерапевтів, так і для тих, хто дбає про власне духовне здоров’я.
Ольга Ренн | 13.10.08
У сім’ї злих та кровожерливих вовків – лихо. Маленький Вовчик вчасно лягає спати, не гарчить на молодшого братика, охайно зачісує шерсть і…о ні! – регулярно чистить зуби! Одним словом, цей Малий – противнючий чемнюсик. Його негайно треба перевиховати, а це може зробити лише грізний Вовчило-Хижачило, директор Школи Поганців, де відзнаки вручаються за мерзенну поведінку, підлі вчинки та погані звички. Маленький Вовчик вирушає у далеку подорож, аби вивчити 9 капосних правил і отримати Значок Злого Вовка.
Власна інформація | 23.09.08
Вийшло у світ нове число журналу “Київська Русь” – книга 8 за 7516 рік від створення світу. Називається “Захід”
Як анонсував у слові від редактора Д. Стус, книга мала бути присвячена Львову... Однак це не зовсім вдалося, оскільки не вдалося у Львові віднайти наразі дух Лева. Мабуть, можна із тим погодитися, оскільки наразі справді Львів заполонив скоріше дух галичанства... А може і не тільки. Західняками, “западєнцами”...
Захід то і захід...
Як завжди число вийшло цікаве і насичене. І як завжди дивуєшся, як можна і надалі пробувати підтримувати той літературний процес, в Україні майже невидимий... Як знаходяться ті люди, які все ще надсилають щось до журналів, а не плодять одразу “крутих” романів для видавництв із кривавими сценами у тому ж таки місті Лева...
Про романи просто до слова прийшлося :) "Круті романи" у нас тепер все частіше пишуть... але нема кому про них написати :) Шедеври різних жанрів...
http://www.svichado.com | 23.09.08
Виховання подібне до навчання їзди на велосипеді: м’яке підтримування, легке підштовхування… а все для того, щоб за мить залишити дитину саму і дозволити їй самостійно кермувати. Призначенням цієї книги є конкретна допомога, сповнена розуміння проблем, які будуть поставати перед вами щодня.
Пелегріно П. Мистецтво виховання -- Львів, Свічадо, 2008 -- 152 с.
ISBN: 978-966-395-206-2
price.knyhobachennia.com | 09.09.08
Важко собі уявити, що таке можна захотіти взятися написати. Важко собі уявити, що таке можна таки написати... Більше за те: важко собі в перші хвилини уявити, що можна отримати якусь густу мішану з гіркотою насолоду від читання того написаного. Може, й навіть автор собі не усвідомлює, що написав невеличкий шедевр, який осяде в колекціях головним чином знавців...
І те, що ви прочитали, -- не анотація, це суб’єктивна думка людини, якій таке рідко трапляється...
А анотація... ось вона:
price.knyhobachennia.com | 09.09.08
Збірка оповідань, яку, орієнтуючись на імена (але не особливо переймаючись їх плеканням) видало видавництво "Фоліо", пропонує нам знову несміливу жіночну Таню Малярчук. Після "Згори вниз" вона, здається, відчула, як то може бути гарно... але одночасно вловила, що щось тут не так... Можливо, навіть опиралася тому... Але цього не відчуло видавництво.
Хоча... може так і має бути?
Анотація:
Таня Малярчук (нар. 1983 р.) — автор чотирьох книг прози. Закінчила Прикарпатський університет імені Василя Стефаника у Івано-Франківську. Мешкає в Києві.
«Говорити» — це книга, що виникла не з потреби писати, а з потреби говорити. Говорити по-іншому і до іншого. Вдягатися на час короткого оповідання в чужі голоси, щоб нарешті вийти за межі власного імені і перестати бути тільки собою. Герої нових текстів Тані Малярчук тільки те й роблять, що вбивають свою авторку. Вони сперечаються між собою, звинувачують одне одного, кричать, психують і погрожують. Проте їх не треба боятися, їх навіть не треба слухати. Коли голос по той бік тексту замовкне, вибачте йому і заговоріть самі.
Малярчук Т. Говорити — Харків: Фоліо, 2007. — 187 с.
ISВN 978-966-03-3901-9.