Статті, блоги

Валентина Січкоріз: «Вважаю, що негативна критика має бути спрямованою тільки на самовдосконалення та пошук молодою людиною нових граней своєї особистості»

Еліна Заржицька | 06.08.13 20:58:52

Менеджер та ведуча літературно-мистецьких заходів видавництва «Навчальна книга Богдан» Валентина Січкоріз на деякий час вирішила змінити амплуа і з’явилася у ролі суворого, але справедливого судді – члена журі Всеукраїнської літературної премії ім. Олександри Кравченко (Девіль).
Набутим досвідом пані Валентина щедро ділилася під час рецензування творів, бо її відгуки стали неоціненним матеріалом для подальшого самовдосконалення молодих конкурсантів.
Про особисті враження пані Валентині від рівня робіт, поданих на конкурс та її критерії оцінки шановний читач може дізнатися нижче.

---

– Валентино, як журналіст Вам часто-густо доводиться розмовляти з письменниками, розпитувати їх, дізнаватися якихось подробиць. Що відчуваєте зараз, коли знаходитеся з іншого, так би мовити, боку барикади?
– Здається, ще на крок наблизилася до літературного процесу, ще глибше його пізнала. Якщо раніше моя робота стосувалася лише тих творів, які свій шлях у літературу вже знайшли, і, відповідно, певне визнання здобули, то тепер я відчула особисту відповідальність за подальшу долю творчих робіт та їхніх авторів.

– Як співробітнику шанованого видавництва, думаю, Вам довелося вичитати безліч текстів. Аж коли Вас запросили попрацювати у складі журі Всеукраїнської премії ім. О.Кравченко (Девіль), Ви погодились, хоча знову довелося читати, та ще й таку купу романів та повістей. Які були Ваші міркування?
– Справді, доводиться упродовж робочого дня читати дуже багато різних творів різних авторів. А у згоді попрацювати у складі журі, схоже, знайшли втілення і професійний інтерес, і особиста цікавість. Цікаво довідатися, як працюють на літературному поприщі сьогодні молоді люди, як шукають свій творчий стиль ті, хто тільки розпочинає чи планує розпочинати шлях у літературу. Безумовно, хотілось би підтримати таких людей у їхніх починаннях, долучитися до процесу їхнього творчого становлення. Є тут і ще одна грань − довідатися, яка література цікавить молодь, які твори вони вважають цікавими для себе, яким жанрам та якій тематиці віддають перевагу, яким бачать сучасний літературний твір та, відповідно, які вимоги ставлять молоді люди самі перед собою як літератори. Своєрідне дослідження літературних уподобань співвітчизників, які проживають у різних куточках України. Тому, незважаючи на справді велику зайнятість, вважала таку нагоду неоціненним досвідом особисто для себе.
Для мене також ця згода була і прийняттям великої відповідальності, оскільки розгляд та оцінка кожного твору вимагають максимальної уваги й зосередженості.

– А до цього Вам доводилося бути суддею у конкурсах? Якщо так, то яких.
– Це мій першій досвід роботи у складі журі.

– Важко було оцінювати надані рукописи? Чому саме?
– В цілому оцінювати літературні твори складно тим, що кожен із них − частинка душі й світогляду автора, тому дотик до них повинен бути обережним, обґрунтованим і зваженим. З цієї причини вважаю, що і негативна критика має бути спрямованою тільки на самовдосконалення та пошук молодою людиною нових граней своєї особистості.
Старалася бути максимально об’єктивною, а також у кожному творі передусім знаходити позитивні риси, адже у літературі, на відміну від царини точних наук, немає єдино правильного розв’язку запропонованої задачі. Щоправда, дуже складними були моменти, коли потрапляли до рук глибоко змістовні твори, проте у яких відчувалися суттєві мовні невправності: русизми, неправильні граматичні конструкції тощо.

– Що можете сказати про рівень робіт конкурсантів?
– Траплялися роботи дуже різного рівня написання. Були праці, варті, на мій погляд, найвищої відзнаки: змістовні, високодуховні, написані грамотно та стилістично довершені, а головне − талановито. Вважаю, чимало творів свідчать про ще не огранений, але неабиякий творчий потенціал молодих людей. Радує, що в Україні є стільки талановитої молоді, яка хоче працювати у сфері літератури, якій не байдужі соціальні, історичні аспекти життя нашого суспільства. З приємністю хочеться відзначити широке різноманіття жанрів і тематики творів, поданих на конкурс. Були твори, написані і для дітей, і для дорослих, що свідчить про активну позицію молодих людей, їхня бажання працювати, творити, робити свій внесок в українську літературу.
На жаль, зустрічала роботи і дуже недопрацьовані, читаючи які неприємно вражало недбальство до літературної мови.

– А таке провокаційне питання: був серед розглянутих Вами творів такий, щоб вже можна було рекомендувати до видання? Чому, на Ваш погляд.
– Так, були такі роботи, написані талановито й майстерно. Твори, яким я поставила найвищі бали (5-6), на мій погляд, заслуговують щонайменше уваги редакторів видавництва. Ось критерії, якими я керувалася, високо оцінюючи твір: оригінальний підхід до розкриття змісту; чіткі сюжетні лінії; яскраві, самобутні образи персонажів; вільне володіння літературною мовою; багатство й естетика мовлення; грамотний викладу тексту.

– Як фахівець, котрий читає твори українських авторів, протягом чотирьох років Ви маєте змогу спостерігати такі явища на соціокультурному просторі, як от: зміну тематики надісланих до видавництва творів, вікові категорії, рівень професіональності авторів тощо. Будь ласка, поділіться роздумами з цього приводу. Наші читачі цікавляться.
– Упродовж 4 років, які я пропрацювала у видавництві (мабуть, це не так вже й багато), зустрічала велике різноманіття художньої літератури. На мій погляд, останнім часом збільшується кількість творів з елементами фантастики та міфології, фентезійної літератури, книг детективного характеру. Багато авторів сучасності мають чим приємно здивувати читачів та заохоти до спілкування із сучасною книгою. Все частіше спостерігається явище, коли «дорослі» письменники «перекваліфіковуються» на «дитячих». Хоча, як і раніше, помітно відчувається нестача підліткової літератури. Вік майстрів слова, схоже, «помолодшав»: все більше з’являється книг, написаних людьми віком до 30 років. Що ж до професійності авторів – складно сказати щось конкретне, оскільки зустрічаються твори дуже різного рівня написання та опрацювання.

– А які Ваші особисті вимоги до якісного роману/повісті?
– Однозначних, категоричних вимог до літературних творів не маю (хіба те, що стосується граматики, лексики тексту та зафіксовано правописом української мови, – безграмотних речей не люблю). Ціную передусім твори, які переконують − автор має що сказати своїм сучасникам. Вважаю, що важливою для роману чи повісті є новизна – теми чи підходу до розкриття вже добре відомого, знаного. Ціную також сюжетну чіткість та водночас невимушеність, легкість у побудові змісту. Люблю читати книги, у яких яскраво виражена позиція автора щодо певної проблематики, присутні його монологи, роздуми, що спонукає до власних міркувань з певного приводу, змушує читача погоджуватися чи дискутувати з автором.

– Що (або хто) підтримує Вас у Вашому житті? Творчості? Може, є у Вас улюблений девіз (вірш, вислів абощо), що підтримує у відповідальну хвилину?
– Особисто для мене є дуже важливим відчуття потрібності того, що роблю – читачам книг, письменникам, з якими працюю. Це приносить найбільшу радість і часто стає підтримкою. Нерідко вагомою опорою стають відображені у погляді незнайомця розуміння, радість і вдячність. Неодноразово повторю про себе слова Ліни Костенко з роману «Берестечко»: «Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку».

– Ваші побажання тим, хто мріє досягти успіху у красному письменстві.
– Вірити у себе та свої сили, наполегливо працювати, займати активну життєву позицію.

– Дякую.
– Велике спасибі й Вам. Було приємно співпрацювати!

Розмовляла Еліна Заржицька