Статті, блоги > Видавнича справа
Особливості національного веб-дизайну
14.06.07 13:20:41
Інтерв'ю з Олегом Хавруком, технічним директором інтернет-видання proUA.com та директором студії веб-дизайну "NetAgency", cпеціалізованої на корпоративних та суспільно-політичних (серед яких популярні інтернет-видання proUA.com , Glavred , Телекритика), розробках.В якому з'ясовується,
1) що Америці й не снилась та кількість суспільно-політичної інтернет-преси, якою послуговуються українці,
2) вже можна говорити про рентабельність інтернет-видань,
3) хто є культовою особистістю веб-дизайну на просторах СНД,
4) розвиток веб-дизайну в Україні і в Росії відрізняється відповідно до політичного розвитку цих двох націй,
5) нарешті, - яким вимогам має відповідати якісний веб-дизайн.
"На всю Америку немає стільки інтернет-видань як в Україні"
- Які можна виділити особливості ринку українського веб-дизайну?
- Стан веб-дизайну дуже сильно залежить від економіки в цілому. Наприклад, якщо країна промислово розвинена, в ній розвивається офіційний стиль і все заточене під дизайн презентативний, який мав би представляти компанію. Якщо мова йде про Україну, то в нас корпоративний дизайн поки що в стадії розвитку і підняття. Натомість, ми маємо дуже великий потенціал і значний досвід з інтернет-виданнями. Я думаю, що на всю Америку не має стільки інтернет-видань, як в Україні.
- Несподівана точка зору!
- Це не просто точка зору, це - факт. Взагалі, online-видання є чимсь звичним для України, Росії, країн СНД. Це пов'язано з тим, що свобода слова досить тривалий час існувала тільки в інтернет. Тому інтернет-видання користувалися попитом. Навіть до сих пір рівень довіри до онлайн-ЗМІ і до офлайн-ЗМІ відрізняється, причому онлайн-ЗМІ вірять більше. Що приємно. Тоді як в Сполучених Штатах онлайн-видання можна порахувати буквально на пальцях.
- Вони там не користуються довірою?
- Користуються, але явно не більшою, ніж паперова преса. Як правило, це галузеві видання: для IT-публіки, для комп'ютерних інженерів, програмістів. А суспільно-політичні газети просто мають свою онлайн-версію. Те, що вийшло на папері - з'явилось в інтернет. І все. Більше того, як правило, ці інтернет-версії в них платні. А в нас - будь-ласка, читай скільки завгодно. Складно сказати, це добре чи погано. Це наша специфіка, яка вже чітко проявилась за останні три роки.
"Професійні інтернет-видання вже заробляють гроші"
- За останні півтора року кількість інтернет-видань, чи сайтів, які називають себе інтернет-виданнями зросла приблизно в 5 разів. Це було пов'язано в першу чергу з виборами, зокрема, виборами 2004 року. Тоді інтернет вочевидь показав, що він є джерелом, яке впливає на маси. Більш того, люди кинулися в інтернет саме за інформацією. І кожен політик, кожна партія вирішили, що їм просто необхідно мати інтернет-видання. Вони вирішили, що достатньо просто зробити сайт, туди регулярно передруковувати новини звідкись і це вважати інтернет-виданням.
Насправді, все не так просто, і з часом це стає очевидно. Інтернет-видання, які дійсно є такими, вони вже заробляють гроші. Вони заробляють непогано на рекламі і, більше того, при правильній політиці можна говорити про те, що, в принципі, вже можливе самодостатнє інтернет-видання. Яке працює або в нуль або навіть з прибутком. "Українська правда" - яскравий приклад.
В той же час видання, які просто підтримуються певною політичною силою - це викинуті на вітер гроші. Кожна розумна людина, коли вона приносить на місяць 20-30 тисяч доларів, починає нарешті запитувати: я вклав 20 тисяч в інтернет-видання і 20 тисяч в акції молокозаводу. З молокозаводу я отримав три тисячі прибутку, а з інтернет-видання - отримав ще 20 тисяч видатків. Він бачить рекламу на інших сайтах, починає запитувати в своїх головних редакторів: де гроші? До речі, це ознака якості інтернет-проекту - якщо на ньому не хочуть розміщуватись рекламодавці...
- Як Ви оцінюєте регіональний український веб-дизайн?
- Можна говорити про певний розвиток веб-дизайну в Дніпропетровську, в Харкові, в Донецьку. Тобто, міста-мільйонники ще так-сяк стоять на рівні з Києвом. Там є певний клас дизайну. Менші міста - Рівне, Луцьк, Житомир, Вінниця - там практично не має на що дивитись. Є ряд онлайнових видань, які ми переглядаємо в міру своєї специфіки роботи - класна інформація, класні журналісти, але сайт неможливо читати, не хочеться на нього повертатись. Таке страшне, що аж за душу бере.
Ми з задоволенням ідемо в регіони, для них навіть зменшуємо нашу цінову маржу, бо розуміємо, що там (а) менше можуть заплатити і (б) потрібно все одно давати людям якісний продукт. Щоб не було цієї прірви, яка зараз існує між самим містом Києвом і іншими регіонами.
Неякісним сайтом можна навіть зіпсувати собі імідж. Я, наприклад, коли шукаю банк для внесення депозиту, не йду в банк, в якого поганий сайт. Можливо, це моя професійна заангажованість, але тим не менш, думаю, що я не одинокий в цьому світі, хто так думає. Якщо у банка сайт наполовину не працює, а наполовину виглядає відразливо, - я не вірю такому банку.
"Він був законодавцем моди" і "просто захопив весь ринок"
- Чи існують гуру в галузі веб-дизайну?
- Є одна культова особистість на просторі СНД - це Артемій Лебедєв. Зараз він, певне, вже й не веб-дизайнер, а керівник власної компанії, досить чималої компанії, з замовленнями від 15 тис. доларів.
Він був першим відомим дизайнером, який з'явився в СНД. Людина дуже непроста, його підходи до ведення бізнесу самі по собі вражають. Наприклад, він розумів, що спочатку треба зробити певні вкладення, щоб отримати прибуток. Оскільки фінансові вкладення він зробити не міг, то вкладав свій труд. Він розробив сайти неіснуючих компаній і гарно їх презентував існуючим компаніям.
В результаті, він просто захопив весь ринок і досить тривалий час фактично його утримував. Поки не почали з'являтись конкуренти. На перших порах це були люди, які працювали поруч з ним, які мали також навички і до ведення бізнесу, і до того ж самого дизайну, які створили власні компанії і почали потрошку деребанити цей російський і СНД-шний ринок.
Студія Артемія Лебедєва викликає в мене ще більшу повагу до них, але неповагу до наших українських компаній, які замовляють дизайн у Артемія Лебедєва. Це, наприклад, той самий банк "Аваль", українське "Nestle", Запоріжсталь.
- Вони це зробили через престижність студії Лебедєва?
- Це престижно серед вузького кола веб-дизайнерів, веб-програмістів і інтернетчиків. Але саме вони сприймають це як вияв певної неповаги, тому що те, що Лебедєв розробляв для Запоріжсталі я на 99,9% впевнений, в нас могли зробити краще.
Але дуже багато речей, які досі використовуються у веб-дизайні - ті ж самі будиночки і конверти - він це ввів. Він був законодавцем моди в цьому бізнесі і по багатьом питанням до сих пір залишається ним. Тут не можна не визнати його першості. Багато речей він вводив і потім сам же їх вбивав. Казав: закінчили з цим, тепер ми робимо ось так. І всі слухняно йшли за ним.
"Ми любимо кучкуватись": розвиток веб-дизайну відповідає національній ментальності
- Виходить, російський ринок веб-дизайну розвивався, як і політична історія цієї країни - дуже централізовано, це була одна людина, від якої все почалось. А український веб-дизайн зароджувався так само?
- Це справді якась національна риса, в Україні все не з окремої людини починалось, а з певних груп людей. Недарма в нас 160 чи біля того партій, тому що ми любимо кучкуватись. Були певні рухи веб-дизайнерів, люди збиралися, тусувалися, мали окремі компанії, працювали над різними проектами, але знали, що це - одна тусовка.
Якщо говорити про український веб-дизайн, то виділити людину такого плану як Лебедєв - нереально. Можна говорити про окремі компанії, які себе гарно зарекомендували. Я, наприклад, до сих пір поважаю компанію, яка називалась "Armitage", її керівником був Михайло Дуднік. Дуже талановитий дизайнер, хороший бізнесмен, але зараз чимось іншим займається.
Знову ж таки, цікавий штрих - веб-студій, які прожили б стільки, скільки студія Лебедєва - в Україні немає жодної. Вони або продаються, або приходить багатий інвестор, який купує студію - нічого поганого в цьому немає. Я тільки "за", наприклад. Або подрібнюються за національною нашою ознакою - де одна компанія була, там чотири директори виникає, які створюють свої компанії.
"Класний веб-дизайнер - це у вісьмидесяти випадках із ста - абсолютно не художник"
- За якими критеріями клієнт може визначити якісний веб-дизайн?
- Перш за все, він може розпитати своїх друзів, знайомих - чи їм подобається цей дизайн. По-друге, він може замовити аудит. Тобто, звернутись до іншої компанії, сказати: мені зробили сайт, я хотів би оцінити, чи він дійсно відповідає всім теперішнім вимогам. Йому за певну, досить помірну суму дадуть розширений аналіз цього сайту. Крім того, що якісний дизайн візуально гарний, він повинен бути зручним в користуванні і простим для сприйняття. Він повинен відкриватись в усіх основних браузерах, якими користуються люди - це Firefox, IExplorer, Opera. Хоча б в цих трьох.
Сайт повинен завантажуватись швидко. Тому що є чимало кампаній, які досить гарно роблять графіку, але не вміють її оптимізувати. Після чого, в українських, зокрема, умовах люди, які сидять на dial-up просто не дочекаються його завантаження і підуть з сайту.
Також існує проблема неправильного програмування. Якщо код неправильно написаний, то він (а) може конфліктувати з браузером або з операційною системою і не відкриватися і (б) просто-напросто гальмувати навіть сам сервер. Там може знаходитися тисяча клієнтів, які мають набагато більш потужні сайти, але один погано зроблений скрипт в кінцевому випадку призведе до того, що всі ці клієнти не зможуть використовувати сервер.
- Але більшість людей, не пов'язаних з веб-програмуванням переконані, що всі ці сайти - типові, однакові?
- Насправді, це зовсім не так. Є такий підхід, коли використовуються зроблені раніше двигуни, движки, як їх називають на жаргоні. Це програмна частина, на якій будується сайт. Так от, коли на одній програмній частині будується величезна кількість сайтів. В такому випадку, якщо цей двигун вже відкатаний, то, дійсно, похибка досить мала. Але. Ця уніфікованість двигуна і сайтів, відповідно, народжує і певну уніфікованість дизайну. Тому що там закладена певна структура. І ще один нюансик, якщо в такому двигуні з'являється дірка, тобто, можливість використання цього сайту в своїх інтересах третіми особами. То відповідно, це елементарно застосовується до всіх сайтів, які були побудовані на цьому двигуні.
Для великих проектів, наприклад, для інтернет-видань, для величезної корпорації, у якої сотні відділів, підрозділів, філій - практично не можливо застосування такого двигуна. Там потрібно писати сайт окремо.
- Яких принципів варто дотримуватись в сайтобудуванні?
- Скажімо, я на сайті нашої студії не втілюю все, що мені хотілося б. Я стараюся дати не більше інформації, ніж людина може спожити, я прихильник мінімалізму. Не мінімізму, а саме мінімалізму - не обмежувати людей , але й не навантажувати їх зайвою інформацією. Люди в наш час пересичені інформацією. А люди бізнесу взагалі звикли отримувати інформацію швидко, тут же її переварювати і видавати рішення. Відповідно, якщо ти не вклав основну ідею в п'ять речень - шансів того, що людина не дочитає до кінця, а відкине тебе - дуже багато.
- Веб-дизайнер і веб-програміст - ці дві якості сумісні в одній людині?
- Насправді, і той, і той - люди не тривіальні. Нормальний програміст - це не просто людина, яка вміє натискати на кнопочки і знає словник із програмних термінів. Це - людина, яка має дуже велику клепку в голові, яка повинна не просто програмувати, а розуміти поставлену задачу і бачити, як вона може бути втілена. Тобто, другий пункт - це більше до досвіду, а перший - це до загального розвитку людини. Тому що тупому програмісту не можна пояснити, що таке сайт компанії. А мудрий програміст може бачити весь комплекс проблем навколо цього сайту, які можуть виникнути, і весь комплекс робіт, які потрібно зробити.
Що стосується дизайнера, його я намагаюсь на навантажувати завданнями на зразок: давай тут червону лінію, а тут - синю. Я стараюсь і йому дати політ думки, і клієнтів на це зорієнтувати. Дизайн - це справді щось, що народжується. Дизайнеру дається опис сайту і він може показати це візуально. Але я говорю саме про дизайнера, тому що є люди, які вважають себе дизайнерами, але яким насправді це не дано.
- Як в "NetAgency" розрізняють хорошого дизайнера від тих, кому не дано?
- Головний закон капіталізму - це вибір грошима. Якщо цей дизайн продається - він гідний називатись дизайном. Якщо не продається, тоді нам доводиться прощатись з таким працівником. Якщо на роботу дизайнера є попит, то він вартий того. Серед художників чи поетів є невизнані особистості, які визнаються тільки після смерті, тоді як з дизайном - це не той випадок. Я ніколи ще не бачив дизайнера, який би визнавався через якийсь час.
Класний художник може намалювати сайт, але як його потім запрограмувати і подавати в інтернеті - це інше. Тобто, класний художник - не завжди класний веб-дизайнер. А класний веб-дизайнер - це у вісьмидесяти випадках із ста - абсолютно не художник. Він не вміє малювати, він робить веб-дизайн. Вони сидять за однаковими комп'ютерами, навіть користуються однаковими програмами, але результат - зовсім інший.
"Веб-дизайн і веб-програмування наближають нас до світових лідерів в економіці"
- Серед клієнтів Вашої студії - багато російських і є американські. Ринок веб-дизайну інтернаціональний?
- Плюс дизайну і інтернет-технологій в тому, що вони роблять світ іще меншим, ніж він є насправді. Можливісь зв'язку замовника з клієнтом і можливість демонстрації можливостей - практично ідентичні, що ми сидимо в одному кабінеті, і що ми сидимо на різних кінцях Землі.
Є ще один фактор, який в даному випадку грає роль - це різниця в ціні за розробку. Ми маємо московських замовників і їх треба відрізняти від всієї Росії. Те, що в Москві коштує, умовно кажучи, десять тисяч доларів, те у нас може коштувати - дві-три. Це суттєва різниця і багато росіян це вже зрозуміли.
Про Америку можна сказати те саме. В США набагато більший ринок веб-дизайну. Попит породжує підняття ціни. Якщо в нас якісний дизайн можна отримати за 1000 доларів, то в Сполучених Штатах якісний дизайн можна отримати за 5 тисяч і не нижче. Але в Америці інший підхід. Там є проблеми, і з комунікаціями в тому числі.
- Мова?
- Ні. Є проблема комунікації між націями, тобто, вони не сприймають Україну як щось близьке, до чого можна звернутися, замовити. Для них щось близьке - це Мексика, наприклад. Там вони звикли купувати товари, мають звідти працівників. А Україна - це щось далеке і мало кому зрозуміле, насправді.
Але власне веб-дизайн і веб-програмування наближають нас до світових лідерів в економіці. Ми не можемо ні по машинобудуванню, ні по електроніці наблизитись до США чи до Німеччини, а от по веб-дизайну і по веб-програмуванню, я вважаю, здатні на рівні представити нашу країну.
- В сучасному світі словосполучення "національний дизайн" є брендом. Підсумовуючи, чи існує таке явище як унікальний український веб-дизайн?
- В українському веб-дизайні такого в принципі не може бути, тому що ми йдемо за кимось. Спочатку інтернет виник і поширювався в Штатах, потім він прийшов в Росію, після цього - в Україну. Так само і розвивався веб-дизайн. Тобто, разом з технологіями самого інтернету розвивались супутні - веб-дизайн, веб-програмування, веб-хостинг. Я не можу сказати, що в Росії - кращий дизайн, але ми маємо на що дивитись. Хочеш-не хочеш, але ти це бачиш і воно на тебе впливає.
- Так і вони ж нас бачать?
- Ми ж то звертаємося до першоджерел, а вони є для нас першоджерелами. Щоб отримати унікальний дизайн, потрібна самодостатність. В Україні це тільки починає зароджуватись. Сам бізнес веб-дизайну взагалі є зовсім молодим - йому буквально десять років. В зв'язку з чим ми практично не маємо професійних веб-дизайнерів, з відповідною освітою. Більшість веб-дизайнерів, з якими я працював і яких я поважаю, вони юристи, інженери, літератори, хто завгодно, але не художники і не дизайнери.
Треба зачекати, щоб виросло покоління веб-дизайнерів. Я чув, що в деяких українських університетах є спеціальність веб-дизайнер, але жодного випускника я поки що не бачив, особливо в дії. І, по-друге, я не бачив взагалі людину, яка б своїм першим місцем роботи мала веб-дизайн. Зараз вони тільки з'являються і від них слід чекати оригінальних речей.