Критика, рецензії

Цікаво, чи читав це сам Ю. Винничук

А. Судин | 03.03.12 19:44:45

Репліка

Боротьба за честь і «гідність» письменника Ю. Винничука сягає неабияких масштабів. Не в сенсі виступів з боку громадськості, а в сенсі патетичності. Не багато не мало, а на сайті Національної спілки письменників України його за гнівний опус із застосуванням вульгарщини (читаний публіці зі щасливим виразом на обличчі) і з закликом до вбивства «п.....а» вже залучили до «лику святих і мучеників», порівнявши із Т. Шевченком і його поемою «Сон» (де, як відомо, Шевченко назвав царицю опеньком засушеним, а царя порівняв із ведмедем).

Ось для ознайомлення посилання на публікацію:

http://ualit.org/?p=9420

Якраз впору готувати постамент для пам’ятника, на якому викарбувати незбутні рядки...
Нічого не маючи проти того, щоб боротися за свободу слова і проти політичних переслідувань (в тому числі й у випадку з Ю. Винничуком), однак зовсім не хочеться стати в лави захисника чогось такого в літературі, що називається або просто хуліганством, або кон’юнктурним епатажем. Аж ніяк не мистецтвом. (У Росії є свого роду відповідник «Едічка» Лімонов.)

У зв’язку із цим, видається, все більше назріває у сучасному літпроцесі дискусія таки про те, що є свободою і відповідальністю в літературі чи мистецтві, що є кон’юнктурщиною або манірним способом привернення уваги, і що громадянською позицією. Що криками із гущі натовпу на стадіоні, а що таки справді всім авторитетом творчості попереду колон.
Якщо вже аж так колеги у спілці письменників думають... і навіть якщо не всі (а тільки "Вано Крюгер").

Викликає підтримку сміливість, однак не хотілося б називати мистецтвом хамовитість і вульгарщину, які виховують в Україні читачів, яким Шевченко буде виглядати вже на «чистоплюя», що відбув у засланні «ні за що». Власне, «заслабо написав».
Нащо читати поему «Сон»?
Теперішні ліпше вміють...

Хоча... правду кажучи, що тим Грачовим, що нам... було б тут що обговорювати, якби не та «політика», у якій начисто мертве почуття гумору.

А от про літературу таки говорити треба. І місце в ній...
Відповісти на статтю

Klabautermann | Контакт: T_82@rambler.ru | 08.03.12 00:39:39

За політику.
В особі Виничука маємо пречудового блазня. Це наш аналог Жиріновського. Регіонали - ні, не тягнуть, хоч і там гумористів не бракує. Взагалі наша новітня література - це література трікстерів і тотального блазнювання: Андрухович, Іздрик, Подерв"янський... Дивно лише, що Спілка так серйозно ставиться до перформансу. З іншого боку... совкові рефлекси? кольори змінили, ментальні інстинкти не встигли...

bbb | 01.07.13 17:23:40

Андрухович, Іздрик, Подерв'янський - це ще не вся наша новітня література. Винничук - не аналог Жиріновського, бо у Жиріновського відсутнє почуття гумору.

Тому, що свідома | 12.03.12 14:14:08

Літературне хуліганство було завжди, навіть Пушкін вдавався до блазнювання, коли писав свою "Гавриліаду". Блазнювання талановите лишається назавжди,як походеньки Остапа Бендера чи персонажі Бабеля. А кон'юнктурне блазнювання -- миттєвий успіх на кілька днів. До цього потрібно ставитися як до чогось такого, чого не уникнути. А Спілка просто хоче в черговий раз тріпнути костомахами: ми тут живі і ми тут за свободу творчості. Винничук свого досяг: якщо правду пишуть в неті, то тепер одне могутнє харківське видавництво підпише з ним черговий контракт. Отже, "сміливість" винагороджена.

Cкептик | 09.04.12 09:14:36

Скоріше за все той текст сам Винничук і написав.... :)
Відповісти на статтю