Критика, рецензії
«Цікавинки з історії Львова» від Ілька Лемка
Адам Лозинський | 20.11.11 22:34:31
Відомий львівський історик, львовознавець, у минулому - президент легендарної Республіки Святого Саду, а тепер - письменник і публіцист, Ілько Лемко видав своє чергове творіння - невелику книжечку під назвою «Цікавинки з історії Львова». Тут він зібрав найцікавіші, найскандальніші і найкурйозніші епізоди з історії нашого міста. Принаймні, так зазначено в анотації. А ще книгу прикрашають 48 старих світлин Львова з альбому Ірини Котлабулатової «Львів на фотографії». Вийшли «Цікавинки» у львівському видавництві «Апріорі».У кожному рядку книжки відчувається трепетне ставленням автора до рідного міста, про що свідчить вже сама назва першого нарису «Навіть клімат тут особливий». Цей нарис є своєрідним вступом, де автор розповідає про вітри, які дують у різних частинах Львова, погодні рекорди Львова і про найбільші ландшафтні перетворення міста. До слова, усі назви нарисів справді приваблюють читача: «Місто, засноване попри логіку», «За вуха до Європи», «Як Львів проклинали», «Горілка - оборонець Львова», «Львів у батярських піснях» та ін.
Перші мої враження від книги - читаєш підручник із львовознавства, але те, що зазвичай зазначено під рубрикою «Цікаво знати». Багатство фактичного матеріалу вражає. Але, якщо чесно, від такого перенасичення фактами подекуди стає нудно. Ілько Лемко часто посилається на різних видатних істориків, цитує їх, що надає книзі більше науковості, ніж цікавості. Хоча нового для себе я почерпнув чимало. Наприклад, дізнався, що Львів далеко не завжди так прагнув до Європи, як про це кричить сьогодні при першій нагоді чи не кожен львів’янин (нарис «За вуха до Європи»).
У захоплюючому і водночас моторошному нарисі «Львівська карма смерті» дізнаємося про привидів, які гуляють по місту і нині, про відомі страти, містичні смерті, які відбулися у Львові. Здивувало те, що у середньовічному Львові найбільш побожні містяни запасалися ще за життя труною і її, по вінця заповнену зерном, тримали на горищі.
У нарисі «Горілка - оборонець Львова» розповідається, як Львів заробляв на торгівлі алкоголем, і як за часів Сигизмунда III міські райці розкрадали ці кошти і витрачали на власні потреби. Отже, традиція відмивати нашими міськими чиновниками гроші має більше, ніж 500 років. А ви знали, що алкогольними напоями львів’яни двічі відкупилися від козаків?
Нарис «Гортаючи міські хроніки» - розповідає про прийняті ухвали, заборони, модні новинки, зловживання можновладців та інші варті уваги факти. Але напевно найцікавішими можна вважати нариси «Львівська комуналка» і «Феєрверки давнього Львова». Дивні асоціації із словом «комуналка»? Не варто лякатися. Тут дізнаємося про історію львівського водогону, історію закриття русла Полтви, про те, як раніше прибирали вулиці. Та, мабуть, найбільше захоплює історія львівських фонтанів. Наступний нарис про феєрверки змушує включити уяву і позаздрити величі львівської піротехніки (особливо в часи бароко), яка була на дуже високому рівні до кінця XIX ст.
«Навколо Пелчинського ставу» витають як містичні, так і мелодраматичні історії, а ще розповідається про морські видовища, які тут влаштовувалися. Не оминає Ілько Лемко і Високий Замок. У нарисі «Творець найвищої точки Львова» возвеличується патріотизм Францішека Смольки, який за свої кошти і своїми руками створив штучний пагорб на честь відзначення 300-ліття Люблінської унії. Дивує і ентузіазм Галичан, які теж намагалися допомогти у роботі з насипом.
У Львові на межі XIX-XX ст. була мода на автомобілі й кіно. Автор знайомить нас із власником першого авто, оповідає про перші дорожні знаки, перші видані права, перші таксі і навіть про перший наїзд на пішохода та першу дорожньо-транспортну пригоду. За рік до автомобіля у Львові з’явилося кіно. Його не лише показували у кінотеатрах, які росли як гриби після дощу, але й знімали! Вказуються також адреси довоєнних кінотеатрів, їхня кількість вражає. Крім того, маємо нагоду прочитати низку курйозних історій про відвідини кінотеатру за часів польського міжвоєнного періоду і СРСР.
У книжці про Львів, а тим паче про старий, не можливо не зачепити тему батярів. їм присвячені нариси «Замарстинівський Робін Ґуд» і «Львів у батярських піснях». Ілько Лемко коментує уривки з популярних батярських довоєнних пісень і пояснює, про що чи про кого йдеться. Завершує «Цікавинки» історія району Богданівка, який у часи СРСР був чи не найнебезпечнішим у Львові. Інформацією про тролейбусні маршрути обривається і нарис, і книга... Це надає їй незавершеності і недоконаності. Хотілося б почути якийсь підсумок автора у вигляді цікавої післямови, бо, якщо бути відвертим, останні три історії захопили мало.
Варто сказати і про вклейки з фотографіями під загальною назвою «Львів, якого вже нема», до яких вміщено цікаві коментарі. Фото, хоч і переривають текст розповідей та й розміщені не завжди в тому розділі, якого стосуються (і це значно відволікає), все ж створюють у книжці неперевершену атмосферу. Тішить, що нариси у «Цікавинках» розташовані у хронологічній послідовності відповідно до висвітлених у них подій. Розпочинається книга часами заснування Львова, а закінчується радянським періодом.
В цілому нове творіння Ілька Лемка непогане, хоч місцями від великої кількості фактів можна й задрімати. Не варто тут шукати якихось запаморочливих сенсацій, але курйозів і скандалів – не бракує. Ця книга розповідає про дрібниці й деталі, про які ніколи не напишуть у якихось величезних фоліантах про загальну історію Львова. А тому назва «Цікавинки» пасує книжці якнайкраще.