Статті, блоги
Володимир Чернишенко: «Автор дитячої книги не має права сфальшивити чи покривити душею»
В.Січкоріз | 08.09.11 18:07:39
Чергова зустріч на сторінках "КНигобачення" із автром видавництва "Навчальна книга Богдан"- Із чого починалася Ваша перекладацька діяльність? Як відбувся Ваш прихід у літературу?
Від самого початку були власні літературні проби. Поезія, потім проза. Здається, найпершими перекладами були вірші Роберта Бернса – досі десь лежать чернетки із текстом віршів з понаписуваними олівцем перекладами кожного слова. Це було ще у школі.
Проза зринула якось зненацька – вже в університеті переклав „Джонатана Лівінґстона, мартина” Ричарда Баха і кілька розділів „Сильмариліона” Джона Толкіна. Перші серйозні публікації – збірка авторських казок Едіт Несбіт„Книга Драконів”для „Видавництва Старого Лева” і звичайно ж „Такі Собі Казки” Ред'ярда Кіплінґа” спільно з Наталкою Дьомовою та Ірою Сав'юк. Ми тоді зустрілися в Інтернеті, поділили між собою казки і зробили, як виявилося, гідний публікації переклад.
- Що перекладаєте зараз?
Працюю потроху із наступною повістю Джаклін Вілсон для читачів до 10 років. Разом із тим маю велику роботу не на місяць і не на два – дев'ята книга серії „Легенди Світокраю” Кріса Рідела і Пола Стюарта. Решту книг переклав Валентин Корнієнко – перекладач від Бога, майстер слова. На превеликий жаль, він пішов із життя. Дуже хочу довести до кінця цю його працю. Переклад серії приголомшливий. Це фентезі, у якому безліч географічних назв, імен, назв тварин і рослин. Темноліс, населений блукай-бурмилами, чав-чавами, шпиряйрізаками та іншими дивовижними істотами заворожує… Втім, це ще й означає, що переклад вкрай важкий. Сподіваюся з Божою поміччю його здолати і не зіпсувати те, що так чудово почав Валентин.
- Що приваблює у нелегкій і, на жаль, не завжди належно оціненій роботі перекладача?
- По-перше, я отримую від цієї роботи насолоду. По-друге, схоже, вона мені непогано вдається. Ну, і по-третє, мені за неї ще й трохи платять.
- Яка з перекладених Вами книг Вам найбільше припала до душі?
- Вважаю своїм найбільшим досягненням упорядкування першої української збірки віршів Кіплінґа «Межичасся».
- Які ще книги хотіли б перекласти?
- Маю ще з пів десятка книг Джаклін Вілсон, що чекають перекладу. Крім того, хотілося б і далі працювати з Кіплінґом. У мене вдома кілька полиць книг, які хочеться прочитати українською. Боюся, сам я з усім не впораюся. Взагалі, хоч я маю велике щастя самому обирати, що перекладати, вибрати буває страшенно важко.
- Чи є твори, яких би Ви у жодному випадку не взялися перекладати?
- Не взяв би в роботу книгу, яку сам вважав би нецікавою.
- Такі цікаві, яскраві переклади творів для дітей чи не є свідченням Вашого небажання розлучатися з дитинством?
Важко сказати. Дитяча література має головну відмінність від дорослої: дорослим дитячі книги переважно цікаві, а дітям дорослі – головним чином ні. Дитячі книги справжні, замішані на справжніх почуттях, непідробних мріях. Автор дитячої книги не має права сфальшивити чи покривити душею, бо дитина-читач це відчуває краще за нього. „Дорослі” книги часто-густо цієї справжності позбавлені. І не тому, що їхні автори погані, а тому що дорослих взагалі цікавлять достатньо нудні й штучні речі. Між іншим, якісні книги для дорослих, які проходять випробування часом, згодом стають дитячими. Гадаю, приклади наводити зайве.
- Як, на Вашу думку, можна сьогодні заохотити дитину читати?
Скасувати у школі „Літературу”, як предмет. Читання, що б там не казали просвітлені педагоги, це перш за все розвага. Така ж розвага, як футбол, мультики, комп'ютерні ігри. Наша система освіти робить з читання обтяжливу повинність, важку і малопродуктивну працю. Дітей примушують прочитати певний обсяг друкованих сторінок на задану розумним дядею чи тьотею тему, не цікавлячись ані особистими уподобаннями дитини, ані, тим більше, її настроєм. Я знаю родини, де дитині прямо наказують: не прочитаєш одного розділу за день, не підеш гуляти. І ми ще дивуємося, чому книга у нас безнадійно програє не те що комп'ютеру, а й іграшці йо-йо. Водночас європейський досвід показує, що таке змагання не таке уже й безнадійне. Я спробував і те й інше і впевнений, що „Володар Перстенів” цікавіший за „Варкрафт”, Джеймс Херріот кращий за „Доктора Хауса”, а матч Ґрифіндор-Слизерин за накалом пристрастей не поступається „ель-класико” Реал-Барселона.
- Ви часто відвідуєте книжкові виставки та форуми. Як оцінюєте якість сучасних книжкових україномовних перекладів?
- Відповідати на таке запитання личило б радше маститому літературознавцю чи сивочолому метру. Україна завжди славилася своїми перекладачами, а халтурити мовою, з якої працювали Лукаш та Перепадя, це те саме, що фальшивити на скрипці Страдиварі. Читати переклади Галини Кирпи, Валентина Корнієнка, того ж Віктора Морозова – це для мене саме задоволення. На жаль, до сих пір мені часом потрапляють до рук книги з непомильними ознаками перекладу з російської через „Руту”. Ще прикріше, що іноді пропускають такі переклади цілком пристойні видавництва.
- Чому, на Ваш погляд, за кордоном так малознані українські письменники?
- А чи дуже знані у нас австрійські, мексиканські, туркменські письменники? Число письменників, які набувають всесвітньої популярності, не таке уже й велике. Дорослі автори, наскільки мені відомо з преси, потрохи свій шлях до закордонного читача торують. А дитячі? Впевнений, що такі книги, як „Повістина про Потворка” Віктора Терена, давніший „Звук павутинки” Віктора Близнеця, серія Нестайка про Країну Сонячних Зайчиків, книги Олександра Дерманського про вужа Ониська, дитячі книги Андрія Куркова цілком могли б бути успішними на книжкових полицях будь-якої країни. Боюся, причина того, що їх там нема – неналагодженість роботи українських видавництв із закордонними. На жодному з відомих мені сайтів українських видавництв нема англомовних анотацій книг, які вони публікують. Тим більше, немає перекладів на англійську уривків. На закордонні виставки видавництва везуть свої україномовні книги. Вони красиво зроблені, з гарними малюнками, цікаві, але – для представника іноземного „паблішінґ хауз” вони не більш як елемент декору. Між тим, маленька брошурка із перекладеними на англійську, німецьку, французьку назвами книг та синопсисами, я переконаний, могла б зробити диво.
- Як гадаєте, що варто запозичити українським авторам у зарубіжних, а зарубіжним у наших співвітчизників?
- Знову таки – що варто запозичити англійському водію автобуса в українського? Чим американський біотехнолог кращий за нашого? У інших країнах так само багато авторів, що пишуть нудно, не цікаво, по-моралізаторськи… Тільки ми про них не знаємо.
- Значна частина Вашої перекладацької роботи присвячена творам Ред’ярда Кіплінґа. У чому вбачаєте секрет такої «довговічної» популярності його книг?
- Насамперед, книги Ред'ярда подобаються мені, і я радий, що у видавництві „Богдан” я знайшов однодумців, які їх видають, а серед читачів – які їх купують. Природу геніальності автора пояснити важко. Мабуть, він досі популярний і на батьківщині й у нас, бо постійно знаходяться люди, яких він у себе закохує і які відчувають потребу поділитися цією закоханістю з іншими. Такі як Леонід Солонько чи Максим Стріха. Тепер це ж намагаюся робити і я.
- Із чим цього року зустрінете вересневий Форум видавців у Львові? Що презентуватимете?
- Цього року ми завершили два неординарні проекти. Один з них – книга кумедних віршів та малюнків американського поета-письменника-музиканта-художника Шела Сільверстейна. У книзі близько сотні віршів з авторськими малюнками, виконаними у оригінальному стилі. У країнах англомовного світу книги Шела користуються незмінною популярністю ось уже пів століття, його вірші діти охоче вчать напам'ять (щоб переконатися досить переглянути ролики на ю-тубі), а дорослі кладуть на музику (знов таки – усе на ю-тубі). Ця книга переверне звичне уявлення наших читачів про дитячі вірші. Звичайно, це може шокувати прихильників таланту Агнії Барто та її численних послідовників, зате діти будуть у захваті, це я гарантую. Крім того, це ще й повний текст оригінальної збірки, яка відтворена у щонайдрібніших деталях. Я знаю лише одну таку перекладну книгу дитячих віршів, а це про щось та й говорить.
Над книгою Сільверстейна „Де закінчується тротуар” понад рік працювало шестеро перекладачів – Тарас В'єнц, Зоряна Лісевич, дві Галини – Ільницька та Михайловська, Наталя Безсонова і я. Усі ці люди достатньо відомі у середовищі Інтернет-самвидавів, власне там вони й зустрілися, задумали і втілили цей проект. Рік наполегливої праці, взаємна шліфовка, розуміння директора видавництва й ентузіазм редакторів та верстальників – і ось маємо книгу, за яку не соромно і якою я особисто пишаюся.
Другий проект пов'язаний не з ким іншим, як з Ред'ярдом Кіплінґом. Цього року видавництво „Богдан” приготувало для Форуму його книгу „Легенди з Книги Джунґлів”, яку я мав честь перекладати. Усім, безперечно, відомо, що до Книги Джунглів належать історії про Мауґлі - за ними знято мультик, їх видають окремо від решти книги, і взагалі – вони дуже відомі й популярні. Зате мало хто знає, що у оригінальній Книзі Джунґлів окрім них є ще сім казок про дику природу з яких у нас відома лише „Рікі-Тікі-Таві”. Отож, до „Легенд…” увійшли ці сім казок, п'ять із яких перекладені українською вперше. Книга оздоблена детальними мапами із позначенням місць, про які у них ідеться, але це не головне. Родзинкою цього видання стане аудіодиск із піснями, написаними на вірші, якими Кіплінґ завершував кожну свою казку. Тут є сумний тюленячий гімн „Лукканон”, пісня Дарзі на честь Рікі-Тікі-Таві, індійська колискова „Шива й коник стрибунець”… І заспівав їх лідер популярного рок-гурту „Тінь Сонця” Сергій Василюк. Звичайно, альбом цей акустичний, тобто пісні виконані під саму гітару, але характерне „тінісонцівське” звучання впізнається. У виконанні Сергія пісні стали хітовими, а оскільки за кожною піснею стоїть ціла велика історія, яку можна прочитати, а потім знову переслухати пісню, є підстави сподіватися на успіх і диску в книзі, і книги з диском. На Форумі ми запланували провести справжній акустичний рок-концерт, на який принагідно запрошую всіх охочих.
- Поділіться, будь ласка, своїми творчими планами.
- Дуже хотів би цього року захистити дисертацію з біохімії.
Розмовляла Валентина Січкоріз
Для довідки:
Володимир Чернишенко — біолог за фахом. Автор низки прозових, поетичних творів та перекладів дитячої прози з англійської мови, зокрема — «Книги Драконів» Едіт Несбіт, «Таких Собі Казок» Ред'ярда Кіплінґа, «Історії Трейсі Бікер»Джаклін Вілсон.