Статті, блоги

Літературна агенція в Україні. Міф чи реальність?

Книгобачення | 29.08.11 14:36:11

Матеріал поданої нижче розмови стосується дуже багатьох питань сучасного стану так званого колективного керування авторськими правами — роботи авторів із видавництвами, видавництв із їхніми творами, виданням творів за кордоном тощо. Можливо, найбільше вона стосується авторів, а може і видавництв. Тема на сьогодні через багато причин мало обговорювана, не на поверхні. Коли мова заходить про гроші і права, на нас тиснуть дуже багато стереотипів — почутих, вичитаних, здобутих із мас-медіа, навіть фільмів.
Якраз, можливо, часткового стирання тих стереотипів теж стосується ця розмова.

---

Вона досить довга, потребує трішки терпіння для сприйняття, і, сподіваємося, не перша на нашому сайті. А також сподіваємося, що і корисна (деякі обговорювані теми довелося для скорочення опустити, але не забути). Взагалі проблеми авторського права ми неминуче будемо обговорювати. І авторам треба більше знати про можливі варіанти роботи, і видавцям поволі вже стає незручним працювати з авторами, мало ознайомленими з проблемами.
Для заголовку ми навмисне взяли запитання, сповнене двозначностей, як і подібне, присутнє на одній із книжок, яку колись видало видавництво «Кальварія» за авторством польського маркетолога Я.Влодарчика «Маркетинг у видавничій справі: Міф чи реальність?».
Адже одним із наших співрозмовників сьогодні є ідеолог і засновник цього видавництва також засновник літературної агенції MSBrand Corporation Agency компанії «PR-Prime» Петро Мацкевич. Також нашою співрозмовницею є його діловий партнер Ксенія Мацкевич (Сладкевич).

Книгобачення: Можливо, я помиляюся, але мені видається, що в Україні діяльність літ агенцій, пов’язана із керування авторськими правами, щонайменше не помітна. Майже всі автори, з якими доводилося спілкуватися і ставити такі питання, кажуть, що немає літагенцій в Україні. Скоріше є видавництва, які називають себе літагенціями, але то тільки назви... Авторові, власне, немає до кого податися...

К.Мацкевич: Давайте почнемо з того, що нині в Україні взагалі немає повноцінного ринку авторських прав.

П.Мацкевич: Більше того, немає ще й цивілізованого видавничого ринку...

К.М.: У книжкових ініціативах досі надто багато «ідеологічних» мотивів, а в обговоренні проблем, як не дивно, досі переважають пострадянські підходи. Особливо по відношенню до інтелектуального продукту. При цьому мало акцентується на тому, що успіх будь-якої справи обумовлюється тим, що вона має бути вигідною всім її учасникам. І кожен з учасників має чітко для себе усвідомлювати мету своєї діяльності, і не завше це — гроші.
К_Б: Що саме маєте не увазі?

П.М.: Наприклад, чимало видавництв і досі говорять авторам: так, ми вас видамо, але ви мусите привернути до себе увагу, мусите самі себе просувати, самі робити собі презентації. Хоча насправді це спільна справа для автора і видавництва. Відтак у автора виробляється недовіра і до видавництв, і до тих хто пропонує їм співпрацю у галузі видання чи захисту авторських прав.
Або ж інший варіант. У нас уже є видавництва, які беруться видавати дебютні роботи молодих, нових, «не розкручених» авторів. Але час від часу амбітні недосвідчені автори, які схильні уже на перших кроках мати себе за геніїв, не здатні працювати з редактором, реагувати на рекомендації і поради. І вже на перших стадіях ходіння з рукописом мають безліч страхів щодо прав. Вони не розуміють, що така субстанція, як авторські права, не може бути матеріалізована, поки щось не видано. А некваліфіковані розмови про ту, ще неіснуючу субстанцію, на самому початку викликає недовіру видавця...
І таких прикладів може бути багато.
Звичайно, рух іде, є позитивні зміни. У тому й з’являються структури, які намагаються брати на себе завдання роботи з авторськими правами. Не будемо говорити про українські видавництва, які називають себе літературними агенціями, бо це далеко не завжди відповідає дійсності. Хоча, в принципі, це можливо — робота з правами у виробничому процесі. Так багато років працювала «Кальварія». І працювала досить ефективно.
Є у нас уже і персональні агенти, які працюють з окремими авторами. Є і окремі структури на зразок нашої. Зокрема наша літагенція є підрозділом PR-консалтингової компанії, який створено спеціально для роботи з авторськими правами, а також із промоцією автора. Але ця робота не є «телевізійною», публічною і зрозумілою для кожного спостерігача. Це — цільова, рутинна, спеціалізована для кожного окремого автора і кожної окремої книжки робота.

П.М.: До речі, ця робота з промоції чи в Україні, чи за кордоном починається передовсім із роботи з текстом, а не з «готового автора». Зазначу, що найефективніше працювати з молодими авторами, які ще не розтратили і нервові, і інтелектуальні сили на самостійну промоційну роботу і самопросування. Адже у нас серед так званих «метрів», є й такі, які настільки «витратили» себе на самопросування, що їм вже і писати немає про що.
Хоча і щодо відомих, і щодо невідомих авторів у нас все починається з того, чи готовий автор працювати з текстом. Якщо ні, то і говорити нема про що — за все своє життя я бачив лише три рукописи повністю готові до видання. З усіма іншими необхідно працювати.

К.М.: Власне, у нас у компанії є послуги з професійної експертизи текстів, рецензування. Тільки не плутайте це з журналістською рецензією. Наша рецензія — це редакційне дослідження у якому зазначено усі помічені недоліки тексту, які варто було б виправити, із наведенням прикладів, як це можна зробити, пропозиціями. Така робота коштує не дешево, оскільки вона потребує і знань, і компетентності, і часу, і зусиль рецензента, який мусить увійти в роль автора і, не спотворивши тексту, його стилю, запропонувати зміни до поліпшення тексту. До речі, нещодавно ми співпрацювали з однією американською агенцією, яка саме так і позиціонує свою роботу: «ми допоможемо зробити ваш текст продажним». Мова від початку навіть не йде про права, а про роботу з текстом. Вони пропонують для співпраці автору людину, фактично редактора, який через спілкування, розмови, правки запропонує авторові зміни, які допоможуть поліпшити твір для видавничого успіху. Рукопис готується так, щоб він був готовий до друку, і відповідав вимогам і читача, і видавця.

П.М.: Так, бо все починається з тексту. Чи мало у нас «відомих» авторів, навколо яких крутяться скандали? Чи мало привертається до них уваги різними способами? А в результаті — людина, на яку весь цей шум подіяв, купує книжку, і оцінює вже не рекламні заходи, а текст. І тоді все стає на свої місця... Ми теж зустрічалися із випадками, коли іноземні видавці «купувалися» на «шум», але коли брали до рук текст, то надалі відмовлялися взагалі розглядати твори цих авторів.

К.М.: Вам мабуть відомо, що у Великобританії автори майже не спілкуються із видавцями. Для цього є літературні агенції. Агенція оцінює тест і можливості автора працювати над ним. А далі вони працюють над цим текстом, і разом з тим оцінюють, наскільки автор придатний для подальшої промоційної роботи. Літературний агент робить за автора ту роботу, яку авторові власними зусиллями ніколи не зробити.

К_Б: Добре, але от все ж таки можна навести приклади такої позитивної роботи в Україні?

К.М.: Те, що зараз робиться в Україні, наразі не можна трактувати, як негативне. Скоріше, це початок... Багато чого тільки починається. Як уже говорилося, є чимало прикладів, коли автори мають свого літературного агента, і є такі автори, які працюють через літературну агенцію. Більше того, є й позитивні зрушення, коли видавці починають видавати книжки за ліцензіями.

К_Б: Мова іде про перекладні видання?


П.М.: Ні, тут ми говоримо про видання українських авторів в українських видавництвах. Не про переклади. Наприклад, видавництво «Книжковий Клуб сімейного дозвілля» свого часу видало 11 книжок за ліцензією видавництва «Кальварія». Те саме зараз робить «Фоліо». Наприклад, три романи Л.Дереша, який виходить у «Фоліо», «Ключ» В.Шкляра, який виходив у «Фоліо», три романи С.Поваляєвої які виходили в «Фоліо», два романи І.Роздобудько, які виходила в «Фоліо», видавалися за ліцензією видавництва «Кальварія», завдяки, до речі, нашій роботі.

К.М.: Або ж був такий проект з видання цілої серії аудіокнижок за творами сучасних українських авторів, який робила компанія «Сідіком-Україна». Цей проект просто б не відбувся, якби не наша робота з ними, якби врешті проект їх не зацікавив і вони не пішли на те, щоб придбати ліцензії. Ми тоді для них підготували 14 угод. І це було повноцінне оперування правами, яке робилося свідомо і планомірно. Не так, як це буває деколи у нас — приходить автор і йому кажуть: «Ой, а давайте зробимо з вашого видання аудіокнижку! Так, ми самі це зробимо, і ви мусите пишатися, що ми вам це запропонували! Але, звичайно, якщо ми це робимо, то це все за наш кошт і про гонорар мови бути не може...» І таке трапляється...

П.М.: Оскільки ми заговорили про гонорари, то повернуся до іншої теми. Більшість авторів-початківців не уявляють собі справжніх письменницьких і видавничих заробітків. Часто деякі з них думають, що от як тільки вийде книжка, то вони стануть міліонерами... Це — елементарне незнання арифметики і реалій українського видавничого ринку.
Приклад. Покійний Станіслав Лем усе життя жив на роялті 8% від продажу своїх книжок. Ціна книжки у Польщі — 60 злотих (стан 2006 року), річні продажі — від 10 тис. примірників кожного титулу, кількість титулів — більше 15-ти...
А яка середня видавнича ціна української книжки сучасного українського автора? — Десь 20 гривень — я завжди казав, що книжка в Україні злочинно дешева. А які середні наклади у більшості видавців продаються у молодих авторів? — У кращому випадку — одна тисяча примірників.

К. М.: За рік...

П. М.: Так, за рік. І нехай з кожної книжки автор буде мати навіть не 8%, як Лем, а 10%. Помножте, відніміть податки і що залишиться? Та навіть у такій книжковій країні як Франція більшість письменників не може прожити на гонорари.

К.М.: Часто молоді автори просто не в стані прораховувати ринок, на який виходять. Вони не думають по-ринковому. Хоча, зрештою, вони і не мають так думати. Для того і є така інституція, як літературна агенція.

К_Б. Отже... у такому разі... якщо в комплексі... На що може розраховувати автор, якщо прийде до вас?

К.М.: Добре, давайте від мінімального. Так, автор може отримати у нас консультацію з авторського права. Наприклад, експертизу авторської угоди.

П.М.: Тобто, якщо видавництво запропонувало авторові угоду, він може прийти до нас, і ми здійснимо йому і юридичну перевірку, і відповідність його інтересам. У нас бували випадки, коли автор приходив із угодою скаржитися, ми дивимося, але ж угода вже чинна. Де ж ти був раніше? А угода така, що ти вже і прав не маєш і тобі ні копійки з продажу. Або ж угоду не можна розірвати, і видавець може взагалі нічого не видавати...
Але автор може випередити події, прийти до нас, і ми надамо професійну консультацію, що в угоді є невідповідним до інтересів автора. І тоді він сам може вирішити, на що наважуватися.

К.М.: Ще є така послуга, як експертиза тексту. Дещо схоже, але текст тоді розглядається вже не як об’єкт авторського права, а творчості.

П.М.: Текст — як потенційний продукт, який можна продати тому чи іншому видавництву.

К.М.: Поради, які можуть стосуватися доповнення, переробки, скорочення тексту... Аби він став кращим для наявного ринку. Окрім того, куди б він міг піти, у якому темпі видавати тексти. Аналізується все — від сюжету і композиції до стилю і граматики, і пропонуються зміни. Відтак автор, отримавши ті рекомендації, може втілювати їх, а може і не втілювати. Майже як у лікаря: ви проконсультувалися, він прописав якісь ліки, а ви вже самі вирішуєте — вживати чи ні. Можете і не вживати, якщо не хочете.

П.М.: Є ще один варіант, або інколи етап роботи. Власне, це коли автор приймає рекомендації, погоджується їх використати і доопрацьовує текст. Тоді ми працюємо з ним тривало, а до того ж можемо порекомендувати видавництво, в яке йому варто віддати свій твір, чиєму видавничому портфелю твір пасує найбільше. В тому числі врахуємо, чи може автор у такому ж темпі написати черговий твір, щоб продовжувати видавниче життя.
Коли ж автор погоджується на співпрацю, то дуже важливим є етап доведення його тексту до потрібної «кондиції». Але якщо ми вже беремося за супровід автора, то перше, що відбувається, це підписання авторської угоди.

К.М.: Якщо продовжити розмову про те, що ми можемо зробити для автора, то треба додати ще таке. Коли вже відбувається робота з текстом, то створюються супровідні матеріали до цього твору. Спочатку українською мовою. А якщо підписана угода про управління правами не лише в Україні, але і за кордоном, це робиться й англійською мовою, в тому числі й уривки текстів, анотація, синопсис, матеріали про автора. При потребі створюється «легенда» автора. Далі твори включаються до нашого каталогу, який ми готуємо в електронній та друкованій формах. До того ж обов’язково шукається додаткова інформація на той випадок, якщо буде зацікавлення за анотацією, чи синопсисом. Бо часто зацікавлені видавці, вже маючи всі можливі матеріали, просять надіслати ще щось про автора. Адже зарубіжний видавець не соромиться, що для нього це бізнес, а отже він шукає засобів легше вийти з автором і твором на ринок. Йому важливо знати, на якій родзинці книжка нікому не відомого автора...

П.М.: І з невідомої країни...

К.М.: ...продалася б в тих обсягах, які йому вигідні.

П.М.: До речі, ми пропустили в розмові ще один етап роботи, який має велике значення. Робиться нікому не видима, але важка копітка робота. Чим ще займаються наші працівники... Коли ми маємо текст, то мусимо знайти за кордоном видавництво, якому саме цей титул пасує найкраще, тобто «перелопатити» видавничі каталоги чималої кількості видавців і вирішити, кому взагалі варто той титул пропонувати. Надалі треба вивчити дистрибуцію того видавництва. Якщо у видавництва немає дистрибуції, то який сенс надавати йому ліцензію? Ну, видасть тисячу примірників, а що далі? Потім треба пошукати інформацію щодо репутації видавця. Наприклад, нещодавно ми зі здивуванням для себе з’ясували, що навіть шведські видавці можуть робити «ліві» наклади.
А тепер уявіть собі, що все це лягає на плечі самому авторові...
А вже після того починається пропозиція іноземному видавцю. Окрім того, у різних країнах різні умови придбання ліцензій. Юридичні і фінансові. В одній країні потрібні авансові проплати з наступним роялті від продажу, в іншій — одноразовий платіж...

К.М.: Та й аванс може бути різний. Залежить від системи видавничого і авторського права, чинного там.

П.М.: Так, правові умови у центральній Європі, і, наприклад, у скандинавських країнах дуже різні.

К.М.: Часто така робота залежить і від стану економіки самої країни. Візьмемо до прикладу цьогорічну Польщу, де нещодавно введено ПДВ на книжкову продукцію, — там видавці лише починають адаптуватися до такого стану. Навіть великі видавництва можуть дуже довго приймають рішення щодо певних проектів. Нещодавно ми мали перемовини з досить великим польським видавцем щодо творів відомого у нас в Україні автора. Вони перечитали все, що могли, навіть те, чого у нас не було в каталозі (ми їм надіслали повну інформацію щодо його творів). Їм тексти сподобались, вони мали свої критичні та схвальні зауваження до кожного з них, проте дуже довго приймали рішення...

П.М.: Але врешті сказали: ми підрахували, проконсультувалися і вирішили — 15 тис. примірників цієї книжки ми не продамо, а робити менше — невигідно. Якби не було введено ПДВ на книжку, вони б зараз уже працювали над цими виданнями і цього автора продавали б по всій Польщі.

К.М.: Так. Про такі речі треба знати, і постійно тримати руку на пульсі.

К_Б.: Скажіть, а на яких умовах автори можуть працювати із вами?


П.М.: Однотипних умов немає. До того ж ми працюємо не тільки з авторами, але із видавництвами. Найчастіше ми працюємо з авторами чи видавництвами на умовах абонентської плати...

К_Б.: А наскільки автор може боятися чи не боятися з вами співпрацювати? Буде думати — от я прийду, принесу твір, буду платити гроші, а ніякого результату...

К.М.: На початку будь-якої роботи важливо, щоб усі учасники зрозуміли, чим та співпраця вигідна усім сторонам. Літературна праця — це теж бізнес, і того не треба соромитися. Зрештою, автор може все робити сам! Може витрачати свій час, зусилля, отримуючи, наприклад, тільки разові консультації і не зв’язуючи себе угодами. Але якщо хоче залишити собі час на творчу працю, а не рутину, то мусить вирішувати, кому довірити усю іншу роботу. Навіть узгодження угод із видавництвами, у тому й українськими — це теж відтинок часу, і деколи немалий. Причому часу, витраченого не найцікавішим чином.
Страх підписування угод завжди є, особливо у людей творчого складу, але завжди є можливість перечитати ту угоду і поставити всі питання (бажано перед тим, як її підписати).
Врешті, це дорослі стосунки. Кожен вкладає щось і кожен повинен щось отримати і кожному вирішувати, в яких це має бути реаліях і що дорожче, і важливіше. Це нормально.
І без сумніву ніколи ніхто стовідсоткових гарантій у таких випадках дати не може. Автор сам розуміє, що конкурує з іншими авторами. А якщо мова іде про закордон, то там взагалі ще складніше. Там автор конкурує навіть не з іншими українськими авторами, а з усіма перекладними авторами, які є в тій країні. Тобто є одним з гравців на ринку перекладної літератури.

П.М.: Між іншим, у різних країнах по-різному ставляться до перекладної літератури. Найлояльніші до неї французи: там обсяг перекладної книги може сягати 35 відсотків. У англійців — тільки вісім, у американців — півтора. Уявіть собі, як тут конкурувати. Це рівень конкуренції з усім світом і на інших, ніж в Україні, умовах.

К.М.: Окрім того наша угода з автором завжди передбачає, на яких умовах автор може ту угоду розірвати. Ці умови дуже прозорі і чітко виписані в тексті угоди.

П.М.: Першим матеріальним результатом наших клієнтів є отримання ними якісних супровідних текстів до творів (анотація, синопсис, авторська «легенда» тощо) українською та англійською мовами, а також якісний переклад фрагменту твору англійською мовою. Навіть при припиненні дії угоди у клієнта залишаються «на руках» ці матеріали — це той мінімальний «джентльменський комплект» з яким можна звертатись до будь-якого видавця у світі.
Другий результат: ця інформація потрапляє до електронного та друкованого каталогів, а також — до пропозицій конкретним видавцям.

К_Б: А як українські видавництва ставляться до співпраці з літературною агенцією?

П.М.: По-різному. Цього року, наприклад, ми підписали угоду на представлення за кордоном інтересів видавництва «Грані-Т», поки що на кілька титулів. Вже давно працюємо з правами, що належать видавництву «Кальварія». Є й автори, з якими ми безпосередньо підписували угоди про промоцію їхньої літературної творчості та представлення інтересів в Україні чи закордоном. Загалом, на сьогодні каталог прав (Right Catalogue) MSBrand Corporation Agency містить більше ста назв творів сучасних українських письменників в розділах художньої, дитячої та науково-популярної літератури. Серед найвідоміших імен, з правами на твори яких ми працюємо: Любко Дереш, Юрко Іздрик, Ірена Карпа, Василь Кожелянко, Андрій Кокотюха, Євгенія Кононенко, Леонід Кононович, Тарас Прохасько, Ірен Роздобудько, Василь Шкляр та ін. Маємо у каталозі й дуже перспективні твори, опрацьовані нашими редакторами, які ще не видавалися жодним видавництвом.

К.М.: Але для України — це новий і доволі складний бізнес. Тому MSBrand Corporation Agency не лише оперує правами на літературні твори та ілюстрації в Україні і закордоном, але й здійснює консалтинг з авторського права, надає послуги з промоції та інформаційного супроводу авторів, книжкових видань і видавництв, а також здійснює підготовку та виготовлення власних і замовних видань (книжки, часописи, промоційні видання тощо).

П.М.: Між іншим, наші фахівці багато що беруть з особистого спілкування з видавцями чи агентами під час закордонних виставок. Наприклад, по приїзді з виставок вони завжди формують перелік зауважень до текстових матеріалів про авторів та їхні книжки, до рубрикації каталогів або перспектив того чи іншого тексту.
Та й взагалі, особисті контакти завжди кращі, аніж листування. Саме в особистому спілкуванні виявляється багато такого, про що в листування навіть не йдеться. Так, раптом виявляється, що в листуванні мова йшла про зовсім різні речі і від подальших переговорів треба відмовлятися, або, навпаки, — реакція на листи була досить млявою, а в розмові виявилася гостра зацікавленість.

К.М.: Наші співробітники вільно володіють кількома іноземними мовами, що інколи дає їм змогу зав’язувати контакти там, де, здавалося б, про них і мови бути не може. Невимушені людські стосунки мають у певних моментах вирішальне значення.
До речі, MSBrand Corporation Agency є окремим підрозділом PR-консалтингової компанії PR-Prime, що дозволяє, в разі потреби, задіювати ширший ресурс для реалізації тих чи інших завдань. Адже «де факто» та діяльність, яку здійснює літературна агенція щодо автора чи його книжок, знаходиться в площині «піар-діяльності». Тільки не треба плутати з рекламою, бо це абсолютно різні речі.

К_Б.: Але ж PR-діяльність, як на мене, чи реклама, — це все ж таки більше прерогатива видавництва. Причому саме прийоми PR мають переважаюче значення, то в чому ж тут різниця між вами і видавництвом?


К.М.: Книжкове видавництво, першою чергою, це — виробник продукту під назвою КНИЖКА. Як і виробники у будь-якій галузі, книжкові видавці під різні завдання можуть або формувати власний персонал, або ж віддавати вирішення певних завдань на аутсорсинг. І тут говорити про «свідому» системну та ефективну PR-діяльність майже не доводиться. Українські книжкові видавництва сьогодні в більшості випадків діють власними силами й переважно, зосереджені на рекламно-промоційних заходах. Про ефективне управління громадськими зв’язками можна буде говорити, коли більшість гравців усвідомить, що ефективність будь-якого проекту далеко не завжди залежить від кількості так званих інформаційних приводів чи публікацій, метою яких є підвищення «згадуваності».

П.М.: Справді, окремі видавці постійно твердять: інформації не може бути забагато. Але ж це принцип реклами, а не PR-діяльності! Мистецтво управління PR передбачає точну дозованість інформації і за кількістю, і за контекстом, і в часі. Не нав’язування! Реклама діє лише до того часу, поки ви витрачаєте на неї гроші. Як тільки ви припинили це робити — ніби нічого й не було... Результат же у PR-діяльності швидко не досягається, але завжди є тривалим. У чому буває досить важко переконати видавців.

К.М.: Якщо ж мова йде про так звану «промоцію авторських прав» — це взагалі робота іншого типу... Особливо за кордоном.

П.М.: Наприклад, у процесі просування наших авторів за кордоном рано чи пізно стикаєшся з проблемою наявності кваліфікованих літературних перекладачів з української на іноземні мови. Російські чи польські автори таких проблем не мають. А наших авторів часто беруться перекладати та видавати лише за наявності вже готових перекладів іноземними мовами.

К.М.: Роботу з перекладачами, якість перекладу ми теж обговорюємо із закордонними видавцями. Це теж робота нашої агенції. Перед тим, як підписати угоду із закордонним видавцем, ми ставимо кілька важливих питань. У тому числі, яку програму промоції вони планують для книжки, чи мають вони перекладачів, як можна з ними сконтактуватися...

П.М.: До речі, інколи вони і не мають інформації щодо перекладачів з української, тоді ми шукаємо для них інформацію, контакти або надаємо вже існуючі контакти.

К.М.: Знаєте, буває, що автори навіть нервують, що нібито вже могла б бути підписана угода, а ми все ще з тими питаннями тягнемо. Але ж від якості того ж таки перекладу буде залежати доля його книжки!

К_Б.: На закінчення, розкажіть авторам, як із вами сконтактуватися. Розуміємо, що ви можете працювати не тільки в галузі художньої літератури, але й в інших... Чи це тільки засобами інтернету, телефоном, чи до вас треба їхати?


П.М.: Ми працюємо як з авторами художніх, так і нехудожніх творів. І розмова завжди починається після ознайомлення з текстом. Інакше взагалі немає предмету до розмови. Але, оскільки ми отримуємо на день у середньому від 8 до 12 романів, то й термін ознайомлення з кожним конкретним текстом може коливатися від 1 до 3-х місяців... Швидше ми відповідаємо про тексти, які є непридатними для подальшої роботи — їх легше визначити. Якщо ж текст добрий, то його треба уважно передивитися, визначити обсяг необхідної подальшої роботи з ним, адже навіть у реномованих письменників дуже рідко зустрічаються твори, які не потребують доопрацювання та редагування.

К.М.: А контактувати найпростіше електронною поштою. Не варто витрачати час на поїздки, переказування наперед ще ненаписаних творів чи переконування нас у своїй виключності. Якщо тексти нас зацікавлять, то ми або зателефонуємо, або відповімо електронною поштою. Тому для автора важливо не забути вказати зворотній контакт.

П.М.: Це точно! Буває, що приходять тексти без жодної зворотної інформації — ні адреси, ні електронної пошти, ні телефону — нічого... А e-mail, з якого надійшов рукопис, належить абсолютно сторонній людині.

К.М.: А далі ми домовляємося залежно від планів автора і наших: з кимось більшість питань узгоджуємо електронною поштою, хтось приїздить до нас на зустріч, до когось їдемо ми.

П.М.: Але завжди спочатку має бути текст. Буває, що автор пропонує ознайомитися з текстом та обговорити його під час першої ж зустрічі... Але ж текст потрібно про-чи-та-ти. На все має бути свій час. Навіть якщо автора цікавить лише консультація з авторського права, то й це краще спочатку обумовити е-мейлом, а тоді зустрітися. Так само, як і з експертизою тексту.

К_Б.: Дякую за розповідь. Сподіваємося на подальший розвиток теми. Успіхів вам!

К.М.: І вам теж дякуємо! Найкращі побажання вам і вашим читачам!

Розмову вів Андрій Судин

P.S.: Адреси сторінок для зацікавлених:

http://msbrand.net
http://pr-prime.com

електронні адреси:

ksena@msbrand.net
petro@msbrand.net