Критика, рецензії
«ЧЕРВОНЕ – ТО ЛЮБОВ»
Олена Швець-Васіна, членкиня НСПУ | 15.09.26 16:44:13
Коли читаєш твори розрекламованих сучасних українських авторів, здається, що автори їх народились в пробірці від гена ненависті. Творів, у яких немає минулого та й майбутнього. В них тільки війна та спопеляюча ненависть. На відміну від них, збірка оповідань авторів Кіровоградського літературного об’єднання «Степ» імені В. Погрібного «Червоне чорнило» – про любов. Любов до свого шкільного дитинства, студентського максималізму та перших кроків в професії. Це не залюбленість у скороминучу юність крізь призму рожевих окулярів, а аналіз зрілої особистості певного відтинку свого життя, із самопискою червоного чорнила – цим правічним інструментарієм вчителя. Вже в самій назві цієї збірки – «Червоне чорнило» – вражає лексична парадоксальність, яка змушує задуматись принаймні любителів філології. Якщо воно червоне, то чого воно чорнило?Початкуючим текстом збірки є оповідання Людмили Юферової «Кірин курінь». Твір, присмачений пахощами паростків перших почуттів. Читаєш і ковтаєш його спраглими читацькими устами. Можливо, десь в карпатських ущелинах, де звуки балістики не вирізняють від дзижчання дрона на атаці, це оповідання буде особливо цікаве. Все можливе в цьому мінливому світі і навіть неможливе.
Дуже проникливе і щемке оповідання «Десь далеко» Ніни Даниленко, у якому шкільна традиція перетворюється на символ пам’яті, втраченого минулого й невідомого майбутнього. Особливо сильно звучить фінал – він змушує замислитися не лише про героїв, а й про ціну війни та людські долі.
Дуже тепле і надихаюче оповідання «Один точний рух» Еліни Заржицької – про те, як підтримка близьких, дружба й наполегливість допомагають хлопцеві повірити у власні сили. Особливо сподобалося, що справжня перемога Минька – не лише на спортивному майданчику, а й над власним страхом і невпевненістю.
«Секрет Гармонії» Олени Федіної – чарівна й добра казка, сповнена музичних образів, фантазії та яскравих персонажів. Гарно передано думку про те, що кожен має свою важливу роль, а справжня гармонія народжується тоді, коли різні характери й голоси не конкурують, а доповнюють одне одного.
Родзинками цього збірника є «Марки Бернеси» в літературі. Відомий совєцький співак голосу не мав, та його пісні-розповіді чомусь примушували ворушитись серця попри всі музичні аксіоми. Лідерами цього жанру в збірці є Олександр Безус та Світлана Зіноватна. Їхні твори читаються на одному подиху. Й ти наче сам тільки но виростив шовкопряда й побував на збиранні врожаю разом з Євгеном Безусом, чи смакуєш гуртожицьку вечерю та трепетно збираєшся на побачення зі Світланою Зіноватною і її подругами.
Приємно здивували своєю лаконічністю та точністю словесного плетіння тексту знані метри – голова літоб’єднання письменниця Ольга Полевіна та Олександр Архангельський. Бо вже тільки побачивши ці імена на авторських скрижалях збірника, налаштовуєшся на «довгу дорогу в дюнах». Тобто на тексти елітарні, багаторівневі, в котрих пересічний читач може довго блукати, поки не знайде виходу із лабіринтів. В цій збірці їхні твори зовсім інші – мініатюрні і прозорі.
Вразило оповідання Олени Матюшенко «Іграшки з мультиків» своєю парадоксальністю: у збірці про школу – сповідь людини з особливими потребами, яка ніколи не бачила школи. Блукаючи на перехресних стежках війни, ми захоплюємось мужністю військовиків та цивільних, зовсім забуваючи про людей з особливими потребами, котрі воюють з народження за своє існування, воюють з долею.
Літоб’єднання «Степ» вражає своєю креативністю, результативністю роботи з авторами – це вже 14 збірка з 2022 року. Радію, що долучилась до цієї команди авторів: моє оповідання теж увійшло у книжку, яка розлетілася Україною. І я, як і всі автори, чекаю на відгуки читачів.
