Статті, блоги
Специфіка інтерпретації комічного у сучасній гумористичній поезії, на прикладі творів Григорія Гарченка
Юлія Купіч, м. Дніпро | 13.02.22 18:50:59
Вивчення проблем сучасної лінгвопоетики, що є уособленням поєднання літературознавства, стилістики, мовознавства, торкається і розгляду та специфіки використання мовних засобів, за участю яких твір набуває комічного звучання. Дослідження цієї естетичної категорії є актуальним питанням, що вивчається багатьма сучасними вченими. Традиційно до різновидів комічного належать гумор, сарказм іронія, сатира та їх видозмінені форманти. Ці поняття не є сталими чи чітко окресленими величинами, вони являють диференційну динаміку на різних етапах побутування літературної думки.Найпоказовішими засобами творення комічного, зазвичай, виступають інверсії, змішування стилів мови, відхилення від морфологічних норм творення слів, вживання оцінної лексики, новотворів, власних назв, жаргонізмів тощо. Творення гумористичних робіт – процес, який вимагає майстерного володіння розмаїтим інструментарієм та вмінням надавати критичну оцінку зображуваним предметами чи явищам у метафоричний спосіб.
До найвідоміших митців-гумористів Січеславщини, та України в цілому, належить Григорій Миколайович Гарченко, літературне надбання якого неодноразово отримувало високу оцінку конкурсів-фестивалів сатири і гумору та друкувалося на сторінках славетного журналу «Перець». Поезія автора насичена, динамічна, викривальна, та, подекуди досить відверта. Автор не боїться сили свого голосу. Точні та влучні рими, незвичайні порівняння, майстерні художні засоби, – все це провідні риси поетичного почерку Григорія Миколайовича.
Вірш «Патетична соната» – під назвою містить припис у дужках «українська» – цей прикметник нам повідомляє, що автор свій поетичний твір порівнює із однойменним музичним твором Л. ван Бетховена, проте події, що відбуваються у творі відображають наші сучасні реалії, узявши від твору-тезки лише благозвучність та мелодійність. Недарма протягом усього твору зустрічаємо вінки рефренів, втілені повтором лише однієї фрази: «Сплять сторожі!». Відразу впадає у вічі оксюморонне наповнення цього речення, що додає глузливого забарвлення усьому віршеві; автор методична перераховує, які саме чатувальники не виконують свої професійні обов’язки. і дає змогу читачеві до кінця оповіді впевнитись, що сплять абсолютно всі, а відтак: «Заснула, спить натхненно Україна, І — всі її діряві рубежі». Сам твір за архітектурою нагадує колискову, а вищенаведене словосполучення в ній виконує роль приспіву, щоб ніби більше, приспати фігурантів сонати. Назва твору також перегукується із однойменною драмою М. Куліша, побудованій на протистоянні потворної реальності та високої мети, що приречена на загибель. Висновковість аналізу таких паралелей дає змогу стверджувати, що авторові вдалося створити у творі гумористичний фон завдяки саркастичному ставленню до змальованих явищ.
Цікавим з точки зору порівнянь несумісних явищ є і бувальщина «За кухарчиними рангом». Окрім повчального жартівливого фіналу, що став закономірним завершенням динамічного розвитку сюжету, виділяємо у творі і такі ознаки комічного: 1) вживання усталених виразів з яскраво вираженим емоційним забарвленням: «Ніж у спину!», «Наламали купу дров?..», «ого-го!..»; 2) вживання гіперболізованих порівнянь: «хутчіше блискавиці», «В свиті всі, мов неживі» 3) вживання лексем із глузливою семантикою та просторіч: «швидкістю за сто», «В кожнім жесті — пієтет», «брать на цей копил», «Зрозумійте ви, мамашо», «Гість покотить легковою».
Але найоригінальнішим, прийомом, який підкреслює масштабність події, що описується у бувальщині – є солярний паралелізм, де, головний столичний чин уподібнюється до сонця, обласне керівництво – планети у цій системі, районні чини – їх супутники, сільське начальство – астероїди, а прості, звичайні робітники, на праці яких і тримається уся ця ієрархія – космічний пил. Проте, рух реальних небесних тіл і тіл, що вдають із себе величини, все одно відбувається у одному Всесвіті, де усе і всі рівні і де влада поняття умовне і дуже порівнюване. Про це повідомляє кухарка своєю зміною ритуалу віддання пошани, зі зміною пріоритетів на ієрархічних щаблях. Порушення субординації викликає гнів у керівництва, проте героїня вказує на незначущість у її (найнижчий стан) особистому житті високого чину (найвищий стан) і на цьому антистоянні втілюється надзвичайно потужна противага, що у гротескний спосіб реалізує категорію комічного у аналізованій поезії.
Поезії Григорія Миколайовича Гарченка – актуальні, злободенні, гостросюжетні, і завжди цікаво реалізовані у мовному плані. Твори абсолютно нещадні, в першу чергу, до проявів дикунства та безкультур’я сучасності, до нівелювання людських цінностей, до підлабузництва та насаджених ідеологій. І не зважаючи на те, що «життя нам’яло кості!», все ж таки, дають змогу з усмішкою ставитися до перепон та існуючих проблем.