Критика, рецензії
НЕФАТАЛЬНІСТЬ ФАТАЛЬНОЇ ДІАНИ СТОГОДНЮК
Діана Мовчанюк | 25.10.21 10:50:41
Написати художній портрет фатальної авантюрної жінки – не новий виклик перед сучасним письменником. Не встояв і Володимир Даниленко. Його Діана Стогоднюк – типова філістерка, звичайна міщаночка, яка навіть в ліжку нічого особливого запропонувати не може: простенький набір заяложених поз і нуль романтики. Крім того, Стогоднюк – страшенно банальна, всі ці її вислови «Я подарую тобі себе», «Мрію не можна згвалтувати»- наче списані із примітивних ток-шоу на кшталт «Давай одружимося!». Бракує лише астрологічного прогнозу, щоб запечатати: Стогоднюк ніколи нікого не зробить щасливим і сама не стане щасливою. Її доля – споживати-споживати-споживати…Під час прочитання книги інколи виникала думка, що Володимир Даниленко прагнув створити героїню на кшталт Емануель з однойменного роману ЕмануельАрсан, проте еротичні сцени в книзі занадто цнотливі і прісні, а сама героїня нічим особливим не вирізняється, вона навіть не є німфоманкою…
Великим промахом автора роману є, на мою думку, невдумливе вживання суржику. Зрозуміло, що йдеться про розповідь суржикомовного героя, проте Даниленко неприродно використовує цей наратив: він не може відсторонитися від свого авторського мовлення і тому ця частина роману виглядає так, наче суржикомовний герой пише суржикомовний твір. «Мяукнула вона», «Довольноулибнулась Діана» - і таких пояснень мовлення героїні від імені героя дуже багато.
Прикро також читати стереотипні судження героя, зокрема про «Фіфу із Західної України», яка чимось краща за жінок з інших регіонів. Таке враження, що східняк сам себе вважає меншовартісним, а це, погодьтеся, неприродно!
Безумовно, цей роман може стати одним із прикладів того, чим жило сучасне українське суспільство, які настрої в ньому панували, переважно, це – негатив, упереджене ставлення до своїх співгромадян, надмірна заполітизованість навіть у побуті, і навіть у сексі!
Загалом, роман буде цікаво прочитати тим, хто шанує сучасний масліт, врешті-решт Даниленко спробував заповнити цю нішу сучасної української літератури, чи вдалося йому – питання часу. Подивимося, чи через десять років читачі цікавитимуться долею Діани Стогоднюк, чи забудуть її навіки вічні.