Критика, рецензії
«Кухонна книга» молодого письменника
Ольга Полевіна | 05.10.21 15:08:48
Який «рецепт» хорошої книжки? Вони різні. Але незмінна складова – мудрість і краса. Це те, що повинно залишитися в читача. А ще додамо уяву, гумору, образність. Цікавий сюжет, але можна і без нього, якщо є головне – мудрість і краса. І ще – легке перо, щоб читач не заблукав у нетрях незрозумілих речень. І щоб після прочитання у душі щось затремтіло…Мабуть, все це є у книжці Є. Яворської «Лелечий дім». Чотири маленьких оповідання, несхожих одне на одне. Всесвіт на 17 сторінках. Тут тобі і рецепт щастя, де головні інгредієнти – совість і впевненість у собі, і ознаки супержінки (а ми й не знали, що вони поряд з нами). Сюжету немає, але є головне – ті ж самі мудрість і краса. Легка іронія з приводу нашого поглинання в інтернет – який, розширюючи і даруючи, звужує і відбирає щось на багато важливіше.
Оповідання «Ми долетіли» – розчулює до сліз… Про це треба писати.
«…У його темних очах свистять кулі і земля стає дибки від градів. В його очах горить збитий літак і хлопці гинуть від уламків. В його очах затерплі від автомату руки і синці на плечі від віддачі. І мені нічого йому сказати. Бо я роблю, що можу – а, проте, роблю замало.
Він дякує за каву і йде собі у провулок, сповнений туману по самі вінця, і здається, що реальність закінчується там, і далі не буде вже нічого…».
Молода письменниця знайшла відповідні слова і образи. Фантастика – не мета твору, а засіб розкриття образу. Євгенія Яворська вдало скористалася їм.
І зовсім іншій – «Лелечий дім».
Інші художні засоби. Бо сюжет – це теж засіб.
Лелеки для українця – особливі птахи. Символ. Дайте можливість лелекам оселитись на даху – і прийде щастя. Мабуть, у цьому оповіданні саме і є рецепт щастя.
«…– Рослина – жива , і життя нам дає. Не можна просто так зірвати, не подумавши. Як зірвав, то повинна вона нести користь, аби не помирала даремно».
Ось вона – мудрість.
«…Літо – славна пора, особливо коли тобі п’ять років, тобі не треба йти у садочок, машини не шумлять за вікнами, а бабуся наливає тобі свіжого молочка. А попереду в тебе річка, ілани, іліс, і можна ловити рибу чи метеликів чи просто лежати у траві та мружити очі. А дід Слава лагодить тобі велосипед, і тепер можна гайнути ген на той край села, аж до самого вигону, де пасуться коні і стримить у полі жайвір…».
Осьвона – краса.
«…Посмішка заграла на її тонких губах і діаманти ком впала у казан. Вариво пішло піною, ніби враз захотіло втекти із чавунної посудини, а потім так само раптово заспокоїлося і стало абсолютно прозорим. Пара над казаном знову засріблилася.
–Ти диви, вийшло!
–Ну от! А ти мені все: алхімія, алхімія…».
А таки – вийшло! Книжка – вийшла. За рецептом.
Останнє слово – за читачами. Гадаю, книжка їм сподобається.
