Статті, блоги
КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК СУЧАСНИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ ДИТИНИ (НА МАТЕРІАЛАХ ТВОРЧОСТІ ЕЛІНИ ЗАРЖИЦЬКОЇ)
Шматко Карина Вікторівна, учениця 9 класу КЗ “Гімназія № 6” Кам’янської міської ради Науковий керівник: Федіна Олена Володимирівна, заступник директора з навчально-виховної роботи КЗ “Гімназія № 6” Кам’янської міської ради | 03.03.20 8:32:01
Сучасна дитяча література різноманітна та багатогранна. Однак тішить, що, серед творів розважального характеру є й такі, що здатні поглибити знання, пробудити національно-патріотичну свідомість, допомогти подолати страхи, розв’язати конфліктні ситуації, навчити жити у злагоді з собою та соціумом.МІСЦЕ ТА РОЛЬ КАЗКОТЕРАПІЇ У СУЧАСНОМУ СВІТІ
1.1. Літературна казка з наукової точки зору
Літературна казка підпадає під пильну увагу науковців.
За визначенням Л. В. Овчиннікової, літературна казка − це багатожанровий вид літератури, що реалізується в нескінченній різноманітності творів різних авторів [12, с. 32].
За Ю. Ф. Ярмишом, літературна казка – це такий жанр літературного твору, в якому в чарівно-фантастичному чи алегоричному розвитку подій, і, як правило, в оригінальних сюжетах і образах в прозі, віршах або драматургії вирішуються морально-поетичні чи естетичні проблеми [12, с. 26].
Відома дослідниця літературної казки Л. Ю. Брауде у своїй праці «К истории понятия «литературная сказка», зазначає, що літературна казка – це авторський, художній чи поетичний твір, який базується на джерелах фольклору, або є вигадкою письменника, але в будь-якому випадку підпорядкований волі автора; твір переважно фантастичного, чарівного характеру, що зображує пригоди вигаданих чи традиційних казкових героїв, і, в деяких випадках, орієнтований на дітей; твір, в якому чари та дива виконують роль сюжетно твірного фактору та є вихідною точкою характеристики персонажів [2, с. 107].
Як стверджує М. М. Липовецький: «Літературна казка підпорядкована нормам багатовікової традиції, а з іншого боку, є відкритим і гнучким за своєю жанровою природою утворенням» [19 с. 62].
Одностайною є думка науковців щодо виникнення літературної (авторської) казки. Вона бере свій шлях від XVII століття, а перші згадки про неї зустрічаються у фольклористів у той час, коли посилився інтерес до всього народного. Тогочасні казкарі вбачали у народних творах зразки для наслідування, обирали їх за ідеали. Перші авторські казки, на думку дослідників, належать перу братів Грімм та Шарля Перо. Однак, їхні казки мають занадто яскраву народну основу.
У науковій праці «Сфери використання казок у роботі з дітьми шкільного віку» Т. С. Гужанова шукає відповіді на питання про те, навіщо потрібні казки та яке їхнє призначення?
Народні казки розкривають перед дитиною красу мови, створюють найбільш сприятливі умови для вдосконалення вербальної (інтонаційна, лексична, синтаксична) і невербальної (міміка, рухи, поза) виразності мови, а також мовного самовираження дитини. Регулярне прочитання казок збагачує і актуалізує словниковий запас дитини, розвиває навички граматичного структурування і зв'язного оформлення власних висловлювань, і, звичайно, відкриває широкі перспективи не тільки для розвитку словесної творчості, але і для виразності дитячої мови в цілому [4, c.8].
Казка – це не лише жанр літератури. Казка використовується як інструмент ненав’язливого читання, здатна загартовувати характер, єднає світ реальний та світ дитячої фантазії [5, c. 502].
1.2. Поняття про казкотерапію та її застосування
Казка супроводжує людину впродовж усього життя, допомагає в успішній соціалізації й ефективному засвоєнню життєвих уроків. Казка для дитини – це не просто вигадка, фантазія, це особлива реальність світу почуттів. Казка розсуває рамки звичайного життя; тільки в казковий формі діти стикаються з такими складними явищами і почуттями, як життя і смерть, любов і ненависть, гнів і співчуття, зрада і підступність. Казка – це стародавній спосіб підтримати людину за допомогою слова. Казка – це народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події, осіб, іноді за участю фантастичних сил.
Казкотерапія (лікування казкою) – один з доступних та дієвих методів корекції поведінки та свідомості дітей, поширений нині у Європі, який має на меті використання терапевтичної казки – історії, яка розповідає про проблеми, переживання, з якими стикнулась дитина. Завдяки казкотерапії у дитини формується творче ставлення до життя. Цей прийом допомагає охопити розмаїття способів досягнення мети, розвиває приховані здібності щодо вирішення життєвих завдань, вчить бути впевненим у власних силах, розвиває самооцінку, самоконтроль, вирішує проблеми прихованих страхів [22].
Казкотерапія існує з давніх часів. Можливо, тоді цей метод не розглядався як спосіб лікувального впливу, але міфи, легенди, народні казки завжди несли певний зміст, послання, вирішення тієї чи іншої проблеми, розуміння про існування добра і зла.
Основний принцип казкотерапії – цілісний розвиток особистості, турбота про душу, зцілення казкою [11, c. 317].
Суть методу казкотерапії полягає в тому, що казка доступно пояснює, що добре, а що погано. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої казок викликають у неї лише негативну реакцію. Негативний герой завжди залишається покараним, а доброму дістається красуня-принцеса й півцарства на додаток.
Терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують спеціально з урахуванням особливостей дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми й емоції. Він бореться, наприклад, з темрявою, й за його вчинками дитина може бачити, що це насправді не так уже й страшно. Або, навпаки, героя казки доля карає за те, що він не миє руки або не слухається батьків.
1.3. Різновиди лікувальних казок
Досліджуючи систематику казкотерапії, О. В. Бурчик наводить наступну класифікацію казок:
терапевтична;
релаксаційна;
психологічно-повчальна;
психотерапевтична [3, c. 203-205].
Терапевтична казка суголосна сприйманню дитини відповідного віку. Її головний герой схожий на дитину — переживає аналогічні проблеми та емоції. Вплив терапевтичної казки на психіку дитини полягає у можливості через певні звичайні або надзвичайні події показати способи дій у різних життєвих ситуаціях, виховати таким чином готовність до дорослого життя.
Релаксаційна казка здатна впливати на дитину, викликаючи тимчасове розслаблення і заспокоєння. Це короткий твір, розрахований для читання протягом 3-7 хв. Основним механізмом впливу релаксаційної казки є внутрішня візуалізація: малий слухач ніби бачить себе головним героєм — учасником описуваних подій. Принципова особливість сюжету — те, що герой періодично відпочиває і відпочинок повертає йому сили. Тож казка демонструє дитині, де і яким чином брати енергію для реалізації життєвих завдань.
Психологічно-повчальна казка стимулює розумовий розвиток дитини, виконує дидактично-виховні, освітні, пізнавальні функції. Такі твори адресовані дітям, що мають труднощі в пізнанні світу, наприклад, унаслідок нерівномірного психологічного розвитку. Сюжети психологічно-повчальних казок відтворюють різні ситуації, характерні для реального життя: лікування, розставання, перебування в дитячому садку, конфліктні ситуації тощо. Подібні сюжети спонукають до творення нового поведінкового комплексу дитини.
Психотерапевтична казка має розгорнуту і складну фабулу. Хоч події розгортаються у фантастичному світі, зводяться вони до цілком реальних ситуацій: розлучення батьків, смерть родичів, хвороба близької людини або й самого головного героя, різноманітних негативних аспектів суспільного життя тощо. Казки цього різновиду спроможні діяти у площині дитячої психіки таким чином, що посилюють адаптаційні можливості дитини, ліквідують джерела страхів, зменшують нервове напруження.
Погоджуючись із дослідницею, наведену класифікацію використовуємо у практичному розділі роботи.
1.4. Казкотерапія у дослідженнях науковців
Головне завдання казок: через казкові події показати героєві ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки.
Психолог і психіатр Б. Беттельгейм у науковій праці «Чарівне і корисне: про значення і цінності казки» [1, c. 49] дослідив класичний фонд фантастичної прози. Вивчивши усталені казкові мотиви, вчений довів, що казки здатні допомогти дитині адаптуватись у мінливому соціокультурному середовищі, засвоїти народні традиції, перебороти страх перед дорослим життям і майбутньою самостійністю, а також виховати відповідальність.
У 1970-х метод казкотерапії почала впроваджувати у практику Д. Бретт. Дослідниця створила цикл оповідань «Annie Stories», в яких маленька дівчинка Анна потрапляє у складні ситуації. В основі сюжетів оповідань — життєві події, що їх зазвичай переживають однолітки головної героїні.
В Україні наприкінці XX ст. побачили світ оригінальні терапевтичні казки М. Моліцької «Bajki terapeutyczne». З часом почали з’являтися подібні видання інших авторів для підготовчих освітніх закладів, дитячих бібліотек і молодших шкільних класів [11, c. 317-326].
В. Сухомлинський вважав, що знайомі з дитинства казки на все життя відкладають у серці «зернятка людяності, з яких складається совість» [4, c. 185]
Чи не вперше у світовій педагогічній практиці він обладнав дитячу кімнату казки, під час відвідування якої дитина на деякий час ніби опинялась у чарівному світі й могла уявляти себе позитивним казковим героєм. «Казка — благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона — творіння народу. Створені народом казкові образи, що живуть тисячоліттями, доносять до серця і розуму дитини могутній творчий дух народу» [14, c. 114].
1.5. Короткі висновки до розділу 1
Літературну казку науковці вважають похідною від народної. Авторська казка ґрунтується на фольклорних джерелах, у яких запозичує ті чи інші ознаки. Тобто це синтетичний жанр, що ввібрав у себе риси народного фольклору та елементи літературних жанрів.
Казкотерапія – відносно нове поняття, яке усе активніше використовується у працях сучасних дослідників, психологів та літературознавців.
Основний принцип казкотерапії – зцілення казкою, сприяння цілісному розвитку особистості, людської духовності. Казкотерапія знижує в дітей рівень тривожності, допомагає долати різноманітні страхи, уможливлює адаптацію до колективу. Казкою можна приборкати дитячу агресивність, додати упевненості невпевненим і сором’язливим дітям [17, c. 7-9].
Казкотерапія дозволяє дитині актуалізувати і усвідомити свої проблеми, побачити різні шляхи їх вирішення, дає можливість ідентифікувати себе з героями казок і разом з ними пережити важкі емоції, внутрішньо-особистісні конфлікти й успішно розв'язати їх.
КАЗКОТЕРАПІЯ У ДІЇ
(НА МАТЕРІАЛАХ ТВОРІВ ЕЛІНИ ЗАРЖИЦЬКОЇ)
2.1. Еліна Заржицька: шляхом казкарки
Еліна Іванівна Заржицька — українська письменниця, журналістка, громадська діячка, член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України.
Шлях авторки у дитячій літературі пролягає через створення зразкової літературної казки, легенди на основі фольклорних традицій, сюжетних і мовних особливостей Придніпров’я.
«Шлях у літературу в кожного письменника починається з читання. У нашій сім'ї панував справжній культ книги. На ті часи домашня величезна бібліотека налічувала більше тисячі томів. І всі постійно читали», - розповіла авторка одному з інтернет-ресурсів [20].
Любов до книги прививали майбутній письменниці бабуся та дідусь. Перші «проби пера» почались ще у шкільному віці, але справжнє визнання прийшло після народження сина, для якого і писала казки Еліна Заржицька [19].
Е. Заржицька пише українською і російською мовами в жанрах казки, пригодницької та історичної повісті для дітей молодшого і середнього шкільного віку, деякі твори ввійшли до шкільної програми.
Ім’я Еліни Заржицької відоме не лише у Придніпров’ї, але й далеко за межами України. Творчий доробок письменниці – півсотні творів різного формату [20].
Літературні герої, які цікавлять читачів мають бути рішучими та активними, відповідати суспільно-політичним реаліям сьогодення. Справжній казкотерапевтичний персонаж не належить до когорти космічних прибульців, чи супер героїв, які невідомо де взяли свої сили. Вони земні, реальні, схожі за характерами та ситуаціями на звичайну дитину. Саме такими й постають герої казок Еліни Заржицької, покликані, залежно від віку, формувати світогляд успішної, реалізованої дитини. На зміну повчальній, моралістичній педагогіці з шаблонними героями сьогодні прийшла нова гуманістична, сімейно-народна педагогіка, яка єднає молодь із корінням пращурів, спонукає до роздумів і надихає на патріотичні почуття. Тільки істинне розуміння себе, своєї природи, своїх здібностей, особливостей, неповторностей може сформувати ключові навички готової до життя та діяльності у суспільстві дитини [18].
Тема милосердя, дух патріотизму, єднання з минулим – все це потрібно у формуванні моральної моделі поведінки нового українського покоління.
Е. Заржицька – дитячий письменник-казкотерапевт сучасної сімейної педагогіки, взірцем якої є книга «Великий Луг над Дніпром: казки та легенди», яка побудована на правильних педагогічних впливах, які є базою виховання. У творі майстерно виписані психологічні та морально-етичні аспекти на історичному тлі з елементи етнопедагогіки.
Кожен твір авторки завершується співбесідою, звертанням до слухача: «Знаєш, любий друже, як у давнину казали?» і подається низка повчальних порад через приказки відповідно до змісту казки типу «Лінощі – гірші за хворобу». І ще: «Праця людину годує, а лінь марнує. Праця – людині окраса, а ледарство – ганьба». Оповідна манера пробуджує творчу уяву, спонукає доосмислених вчинків і дій персонажів, а залучення до своїх творів таких важливих чинників виховання, які пов’язані з місцевими назвами, звичаями, історичними подіями, народною творчістю, побутом і традиціями мешканців козацького краю не тільки збагачує лексичний запас і розвиває пам’ять юного покоління, а й прищеплює любов до книги, до тих загальнолюдських ідеалів, які формуватимуть висококультурного громадянина України [19].
Авторка переймається питанням натхнення дітей. Особливо хвилює, як надихнути дітей на творчість, зокрема дітей з особливими потребами, і в цьому питанні вона пропонує свої методи: нетрадиційний формат книги (електронний), озвучування та малювання мультфільмів за творами авторки, інтерактивні зустрічі з дітьми, лексичні пояснення слів в тексті, висновки-приказки, незвичайне поліграфічне оформлення книг – особливий почерк авторки [18].
Оскільки Е. Заржицька не залишає поза увагою дітей із особливими потребами, авторка вважає, що сьогодні потрібні і паперові, й електронні книжки. Аудіокниги варто використовувати, наприклад, для навчання дітей із вадами зору. А електронну книгу можна легко скачати з Інтернету і прочитати твір, якщо немає можливості відвідати бібліотеку. Одним із найбільш дієвих способів прищепити дитині любов до книжки є читання їй уголос, і це позитивно впливає на успішність дітей, їхню зацікавленість у навчанні та на атмосферу в колективі [20].
2.2. Вплив казок Еліни Заржицької на розвиток дітей з особливими потребами
«Мої книги завжди позитивні,
я намагаюся вчити дитину добру»
Е. Заржицька [18]
У жанрі казки Еліна Заржицька працює не випадково, бо саме казка є одним зі способів пізнання світу, вона формує світогляд, мораль, творчу уяву, розв’язує якусь життєву проблему, є повчальною. Казка – справжня наука, народна педагогіка, скарб духовної культури українського народу. Еліна Заржицька за допомогою тільки їй відомих форм і методів веде дитину по всесвіту і тактовно, з гумором або серйозно знайомить юного читача з можливостями життя.
Пані Заржицька має досвід роботи з дітьми з особливими потребами. Співпрацює зі школами, інтернатами, закладами освіти та культури, проводить творчі зустрічі з дітьми. Авторка розуміє, що для «особливої» категорії дітей потрібні «особливі» книг, особливий підхід. Тому спільно створює мультфільми за творами, укладає електронні збірники казок, а інтерактивні зустрічі з дітьми перетворює на своєрідний театр, гру в казку [20].
Спільне створення мультфільмів за творами авторки, спільна творча діяльність дають позитивний ефект у довготривалій терапії дітей з особливими потребами. Авторка допомагає дітям зав’язати контакти із зовнішнім світом, спонукає їх до творчості, тим самим позитивно впливає не тільки на психологічний та розумовий розвиток дітей, але й сприяє покращенню їхнього фізичного стану [20].
Дитячими голосами заговорили герої десяти сучасних творів, опублікованих у книзі авторських фольклорних казок «Великий Луг над Дніпром». Подібна робота із застосуванням новітніх комп’ютерних технологій дозволяє учням набути нового досвіду, створює ситуації успіху, сприяє національній самоідентифікації, розвиває творче начало, а також оригінально знайомить із сучасною літературою рідного краю [18].
Переймаючись проблемами дітей з особливими потребами, Еліна Заржицька натхненно працює у даному напрямку, не лише створюючи аудіо тавідео за мотивами власних казок, а й залучаючи малечу до мультиплікаційної та звукорежисерської роботи. Наприклад, казку «Про Пищика-молодця, школи «Сакура» бійця» у 2010 році малювали та озвучували вихованці Винниківської санаторної школи-інтернату та Дніпровської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату № 3 для дітей, хворих на сколіоз, Криворізької школи-інтернату «Надія».
До інших мультиплікаційних проектів, які доступні до вільного перегляду у YouTube увійшли, наприклад:
• «Як черепаха Наталка до школи збиралася» (4 мультфільми);
• «Про ліниву ворону» (із французькими субтитрами);
• «Як вуж намагався гадюкою стати» (із французькими та англійськими субтитрами);
• Мюзикл «Пригоди Морського Коника».
«Це не перший мій досвід роботи з дітьми з особливими потребами, – розповіла Еліна Заржицька. – Усі чотири серії мультфільму на мою казку «Як черепаха Наталка до школи збиралась» малювали вихованці Криворізької школи-інтернату «Надія» – діти-аутисти. Усі п’ятеро художників невдовзі після закінчення нашого проекту змогли перевестися до звичайних шкіл, а одна дівчинка навіть вступила до художньої. Мене надзвичайно зворушило, що саме творчість стала умовною «останньою крапкою» у їхній довготривалій терапії, допомогла налагодити контакти з зовнішнім світом».
2.3. Дослідження казок Еліни Заржицької та їхнього терапевтичного ефекту
Традиційним, прийнятим у сучасній лінгводидактиці є поділ казок на казки про тварин (птахів, рослин, комах), чарівні (їх іноді називають героїчні чи фантастичні) та суспільно-побутові (реалістичні, новелістичні), з окремими розгалуженнями чи підвидами у кожній з названих груп. [8, c. 78] Така класифікація є цілком прийнятною, тому візьмемо її за основу, долучивши до неї класифікацію, запропоновану О. В. Бурчик. Під час аналізу виокремлюємо кінцеві фрази, які є народними прислів’ями та приказками, покликані закріплювати знання та навички, отримані під час читання або прослуховування казки.
1. Казки про тварин
• «Як дружба допомогла кабану та качці від мисливця врятуватися» – у казці зустрічаються тварини, які мешкають у межах України, назви яких відомі дітям, а тому читачі добре сприймають події, які відбуваються з героями твору. Кінцева фраза твору «Дав би свого здоров’я для приятеля, якби можна» закріплює набуті знання про взаємодопомогу, самопожертву заради високої цілі.
• «Як горобець легкого життя шукав» – казка навчає працелюбності та тому, що чужа доля, як її не приміряти на себе, не стане кращою, аніж своя власна; лише праця здатна принести покращення та задоволення. Кінцеві фрази твору «Лінощі гірші за хворобу», «Праця людину годує, а лінь – марнує», «Праця людині окраса, а ледарство – ганьба» стимулюють до вироблення навичок суспільно-корисної праці, пошуку кращого, завдяки власним зусиллям.
• «Як ящірка пожадливого півника провчила» - казка навчає, що брехня, заздрість та жадібність завжди матиме негативні наслідки, а тому слід заздалегідь виховувати в собі протилежні риси, вчитися завжди говорити правду, вміти щиро радіти за ближнього та думати не лише про себе, а й про тих, хто оточує. Кінцева фраза твору «Не дивись лихварними очима на чуже добро, бо це на тобі ще окошиться» закріплює вміння виховувати в собі риси ввічливості, доброзичливості, знання про те, що кожен вчинок має наслідки, і лише від нас самих залежить, чи гарні наслідки на нас чекатимуть.
2. Чарівні казки
• «Заєць та чарівний барабан» – навчає бути сміливими та допитливими, нестандартно мислити заради пошуку вирішення ситуації, що склалась. Кінцева фраза твору: «Розумний і допитливий навіть невідомій речі раду дасть» – закріплює навички допитливості, рішучості, винахідливості.
• «Дбайлива Доріжка» – у казці оживають звичні предмети – пасок, паркан, доріжка, які допомагають хлопчику уникнути неприємного випадку. Казка навчає бути уважним та цінувати речі навколо, ставитись до всього, що оточує із вдячністю. Пареміологічна кінцева фраза у даній казці відсутня, але висновком казки є закріплення знань про потребу бути уважним.
• «Допитлива Стружка» - у ігровій формі казка розповідає про кругообіг у природі, про те, що усі явища є послідовними, цикл є безперервним, а тому за будь-яким явищем, навіть за появою, зникненням та новим виникненням звичайної стружки можна простежити. Пареміологічна кінцева фраза у даній казці відсутня, але висновком казки є вироблення навички допитливості та бережного ставлення до всього, що нас оточує.
3. Суспільно-побутові казки
• «Про молодого музику Звенигора» – казка відкриває завісу історичного минулого наших пращурів, розповідає про їхні вірування у потойбічне життя, про суспільний лад, побут тогочасного народу України. Висновком казки є вчення про те, що кожна людина, яка дотримується даних обіцянок, живе правдиво у злагоді з іншими, отримує те, чого бажає, стає щасливою.
• «Як козак пихатого пана провчив» – казка розповідає про життя козаків, їхні вміння, переконання; про панську владу та звичайних людей, які страждали від панського гніту; місцями розповідається про надлюдські здібності козаків, які їх приписували у всі часи. Висновок казки навчає тому, що кожен отримує по заслузі, а тому, навіть будучи впливовим правителем, потрібно дбати про свій народ, заслуговувати його повагу та підтримку, бо в іншому разі можна залишитись ні з чим, ще й ворогом.
• «Як козак у водяного царя служив» – казка навчає відданості своїй справі, адже якісне виконання покладених на людину обов’язків завжди приводить до беззаперечного результату, а тому вміння та навички постійно треба удосконалювати, щоб навіть опинившись у незвичайній ситуації, вийти з неї переможцем. Висновок казки демонструє відданість козаків власній справі, навчає бути наполегливими та працелюбними, вчитися у своїх пращурів.
Спираючись на класифікацію різновидів казкових творів, запропоновану О. В. Бурчик та описану у першому розділі роботи, пропонуємо здійснити глибше дослідження творів сучасної дитячої письменниці Еліни Заржицької з точки зору казкотерапії.
До різновиду терапевтичних відносимо наступні твори:
• казка «Пилинки-пустунки», за допомогою сюжету якої, діти навчаються правилам гігієни, усвідомлюють значення чистоти та порядку;
• «Сонячний чоловічок» – казка, яка спонукає до працелюбності, розмежовує поняття добра і зла, навчає розрізняти сутність людей, залежно від характеру їхніх вчинків: себелюбство від безкорисної допомоги, жадібність від щедрості, егоїзм від взаємодопомоги, неминучість від віри у вищу справедливість та ін.
• «Як у Червоного крана голова розболілася» – казка привчає до відповідальності за вчинки, правилам обережного ставлення та використання предметів, що нас оточують.
• збірка казок «Про маленького метелика» на прикладі комах та тварин вчить розв’язувати дорослі проблеми, а за своїм ідейно-художнім змістом відповідає духовно-моральним запитам сучасного суспільства і сприяє формуванню у дітей доброзичливості, щирості, допитливості, готовності допомогти тим, хто цього потребує.
До релаксаційних казок абсолютно точно належать:
• «Як черепаха Наталка до школи збиралася»;
• «Як черепашка Наталка Тришку та Соню хазяйнувати вчила»;
• «Як черепаха Наталка у Школі Пішохода навчалася».
Кожна пригода зображується окремо, тривалість казки не є довгою. Сюжет оповідає про добрі вчинки, звеселяє та дозволяє розслабитись дитині, втім тримає увагу та розвиває фантазію. Нетривкі частини, на які поділено казку, дають змогу героєві, яким, власне, й почуває себе дитина, час від часу відпочивати та черпати сили для нових відкриттів. В той же час, казка поглиблює знання та вчить взаємодії у суспільному житті.
Казково-пригодницька повість про китеня Тимка належить до психологічно-повчального різновиду казкотерапевтичних творів та поєднує наступні функції:
• розважальна (пригодницький сюжет сміливого головного героя);
• пізнавальна (знайомство з назвами мешканців океану і повітряного простору, поглиблення знань з екології та географії);
• виховна (закладаються основи поведінки у суспільстві, розвиваються риси доброти, чуйності, відповідальності).
З цією класифікацією співпадає казка «Як козак у морського царя служив», яка не лише поглиблює географічні знання, але є стимулом до пробудження національно-патріотичної свідомості, розкриває поняття про культурні цінності, знання про ужиток українських пращурів – козаків.
До психотерапевтичних казкок беззаперечно належать:
• «Льончик, павучок та Середа Середулівна», за допомогою якої дитина здатна навчитись долати власні страхи, зокрема перед павуками;
• «Невдячна Муха» – казка, ефектом якої є усвідомлення дитиною правил ввічливості, вдячності, неминучості наслідків за вчинки та дії;
• «Коли засяє Зірка…» – казка, покликана на вирішення проблемної ситуації перших почуттів, спілкування з однолітками, з’ясовує «незручні» питання, які діти, зазвичай, вагаються ставити дорослим, бо останні не надають цим питанням вагомості та значущості, однак, для незміцнілої дитячої свідомості, відповіді на питання про незрозуміле є ключовим принципом на шляху до саморозуміння та самопізнання.
2.4. Короткі висновки до розділу 2
Лікарі стверджують: спільна творча діяльність позитивно впливає не тільки на психологічний та розумовий розвиток дітей, але й сприяє покращенню їхнього фізичного стану [21]. Казки Еліни Заржицької не лише спричиняють не аби-який лікувальний ефект, але є взірцем сучасної дитячої літератури, яку варто досліджувати в подальшому. У роботі підлягали аналізу 23 казки авторки, які проаналізовано за двома науковими класифікаціями, розробленими О. В. Бурчик та О. М. Зубенко. Усі казки розподілено на 7 тематичних груп та надано детальний аналіз того, яким навичкам навчає казка, на виховання яких моральних рис націлена та за допомогою яких засобів досягається мета. Зокрема, у деяких групах казок, Еліна Зарждицька звертається до пареміології та обирає за висновок відомі українські прислів’я та приказаки, що підсилює культурне значення творів. Найголовніший практичний досвід, який отримано у ході роботи – вияв реального значення роботи Еліни Заржицької з дітьми з особливими потребами, що підтверджує: твори Е. Заржицької - унікальна база, яку варто застосовувати у казкотерапії.
ВИСНОВКИ
Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для того, щоб засвоїти зв'язок між причиною і наслідками.
Казкотерапія — це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання власного емоційного стану.
Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальності, але не в буквальному смислі.
Казки допомагають подолати страх невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можливо досягти, якщо є бажання, що і є основопокладаючою метою казкотерапії.
Казкотерапія відрізняється тим, що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спираємось на базові життєві цінності: співпрацю, любов, віру, гідність, спокій, ентузіазм, добро тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці найважливіші речі прямим текстом, то це виглядає дидактично. Усі й так знають, що таке добре, а що таке погано. Казкові історії дають можливість розповісти про цінності вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається. Казки попереджають про наслідки тих чи інших вчинків, але не нав'язують життєвих програм.
Будь-яка казка має неабияке значення для виховання підростаючого покоління. І скільки вже існує людство, вони не втрачають свого образно-художнього впливу на формування світогляду, моралі, творчої уяви, манери оповіді й збагачення словникового складу як дітей, так і дорослих. То ж і не випадково високохудожня казка користується особливою популярністю й любов’ю широкої аудиторії шанувальників, успадковується як дорогоцінний скарб духовної культури українського народу.
Наслідуючи композиційні традиції зачину й кінцівки народної казки, Еліна Заржицька не випадково завершує свої твори як співбесідник звертанням до слухача, щоб він зробив висновок із прослуханого чи прочитаного: «Знаєш, любий друже, як у давнину казали?» і подає низку повчальних порад відповідно до змісту казки типу «Лінощі – гірші за хворобу. І ще: праця людину годує, а лінь марнує. Праця – людині окраса, а ледарство – ганьба», «Навіть маленька комаха може мати велике серце», «Не дивися захланними очима на чуже добро, бо це на тобі окошиться», «Ворона каркає на лихо» тощо. А отже, казки Еліни Заржицької є зразком літератури із вмістом терапевтичного ефекту. Деякі з її казок розслабляють, інші – повчають, відкривають відомий і невідомий світ, є й такі, що допомагають позбавлятися страхів, долати труднощі спілкування, дають відповіді на дитячі запитання.
Оповідна манера будь-якого твору письменниці вельми проста і щира, лагідна й насичена порівняннями, метафорами, епітетами, гіперболами, що сприяє розвиткові творчої уяви, спонукає до осмислених вчинків і дій персонажів, усвідомлення того, що є добром, а що – злом. Більше того, авторка залучає до своїх творів такі важливі чинники виховання, які пов’язані з місцевими назвами, звичаями, історичними подіями, народною творчістю, побутом і традиціями мешканців козацького краю. Таке суцвіття художніх засобів і творчих прийомів, безсумнівно, не тільки збагачуватиме лексичний запас і розвивати пам’ять юного покоління, а й прищеплюватиме любов і цікавість до книги – джерела знань і науки, до тих загальнолюдських ідеалів, які формуватимуть висококультурного громадянина України. А це, погодьтесь, найважливіший терапевтичний ефект!
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Bettelheim В. Cudowne i pożyteczne. O znaczeniach i wartościach baśni / В. Bettelheim. – Warszawa, 1985. – С. 49
2. Брауде Л. Ю. Скандинавська літературна казка / Л. Ю. Брауде. – М.: Наука, 1979. – 207 с.
3. Бурчик О. В. Групова казкотерапія в особистісно орієнтованому вихованні дітей // Вісн. Житомир, держ. ун-ту ім. І. Франка. 2005. № 25. С. 203–205.
4. Гужанова Т.С. Сфери використання казок у роботі з дітьми шкільного віку / Т. С. Гужанова. – К., 2008. – С. 8
5. Гнідан О. Д. Історія української літератури XIX ст. (70 – 90-ті роки) / [за ред. О. Д. Гнідан]. – К.: Вища школа, 2003. – C. 502
6. Грищук В. В. Літературна казка: становлення та розвиток жанру / В. В. Грищук // Наукові записки Харківського національного педагогічного у-ту ім. Г. С. Сковороди. – 2013. – Вип. 1 (1). – С. 22–27.
7. Грушевський М. Історія української літератури: в 6 т., 9 кн. / М. Грушевський. — Т.1. — К.: Либідь, 1993. — С. 392.
8. Зубенко О. М. Співвідношення літературної та фольклорної казки / О. М. Зубенко // Філологічні науки. – 2012. – № 12. – С. 78–83.
9. Липовецький М. М. Поетика літературної казки / М. М. Липовецький. – Свердловськ: Знання, 1992. – 569 с.
10. Майбородюк Н. Д. Казкотерапія у розвитку ціннісно-смислової свідомості учнів початкової школи // Педагогіка вищ. та серед, пік.: зб. наук. пр. 2010. Вип. 28. С. 136–141.
11. Музичук О. О. Казка як засіб розвитку особистісних цінностей молодших школярів // Проблеми сучасної психології. 2012. № 17. С. 317–326.
12. Овчинникова Л. В. Русская литературная сказка XX век. История, классификация. Поэтика: [Учебное пособие] / Л. В. Овчинникова. – М.: Наука, 2003. – 312 с.
13. Солодухов В. Л. Метафоричність казки як засіб активного соціально-психологічного навчання: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07. – Івано-Франківськ, 2006. – 20 с.
14. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: в 5 т. Київ, 1977. – С. 114, 185.
15. Шик Л. А. Казкотерапія в роботі з дошкільниками / Л. А. Шик. – Харків: ВГ «Основа», 2012. – C. 214.
16. Формування життєтворчих компетентностей дітей і дорослих засобами казкотерапії // Шкільна бібліотека. 2011. – С. 7–9.
17. Всеукраїнський інтернет-портал КЛЮЧ. Режим доступу: http://www.chl.kiev.ua/key/Books/
18. Поліграфічно видавничий дім Твердиня. Режим доступу: https://tverdyna.ucoz.ua/publ/recenziji
19. Портал Дніпро культура. Режим доступу: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Ukrayina_ukrayinsʹki
20. Портал ZIK. Режим доступу:
https://zik.ua/news
21. Форум педагогічних ідей «УРОК». Режим доступу: https://osvita.ua/school/lessons_summary/psychology