Критика, рецензії
Окрилена творчість двох митців
Сергій Дзюба | 24.10.19 9:48:51
Ви тримаєте в руках нову вокальну збірку композитора Петра Лойтри «Тарасове відлуння», написану на вірші відомого українського поета Дмитра Шупти. Дорогоцінною оздобою-перлиною сяє оповідь про нашого всесвітньо відомого талановитого Кобзаря, поета й художника. Вокальна збірка, що побачила світ цього року також у видавництві «УКР СІЧ», варта того, щоб її прочитати, а краще послухати пісні, мелодії які викладено митцями у цьому доробку.
У моєму розумінні пісня – це повне співавторство поета і композитора. Головне тут, щоб пісня мала два крила, як у птаха. І ці крила повинні синхронно рухатися та єднати душі авторів, а це завжди приводить до успіху. Пісні створені серцем і творчою наснагою є щирим та неоціненним скарбом народної мудрості, вогненним запалом для прийдешніх поколінь які живляться з животворної криниці українських співанок.
Приємно дивує вдумливий підхід до текстової палітри. До речі, важливі дані про композитора Петра Лойтру подає його старший колега і наставник, заслужений працівник культури України Павло Бровченко з Малої Виски, що на Кропивниччині: – Не перераховуватиму всі регалії композитора та співака Петра Лойтри. Скажу лише, що коли в 1969 році мама привела Петрика до мене в музичну школу, то був звичайний сільський хлопчик, який мріяв про баян, про спів у супроводі цього поширеного на той час музичного інструмента. Скінчилися роки навчання. І з того Петруся виріс напрочуд талановитий співак, музикант і композитор Петро Леонідович Лойтра.
Здобувши вищу педагогічну і музичну освіту в Кіровоградському педагогічному інституті, молодий спеціаліст розпочав свою роботу у рідній міській третій школі, а згодом у Центрі дитячої і юнацької творчості. На той час і припадають його перші композиторські спроби, у яких він, і тоді, і тепер сповідує мелодизм та простоту, що характерно українській народній пісні (солоспіви, дуети, тріо, вокальні ансамблі, хори). Композитор творить вдень і вночі наперекір нашим теперішнім життєвим складнощам.
Окремою сторінкою життя Петра Лойтри є одинадцятирічна робота на посаді керівника естетичного закладу – школи мистецтв (продовжив моє багаторічне директорство). Під його керівництвом школа стала однією з кращих в області. Та, на жаль, бездуховна міська влада стала на перешкоді подвижництву талановитого музиканта-керівника…
Тебе, дорогий друже, Господь облагородив піснею. Тож «дияволи її не одберуть»! Впевнений, що пісенний вінок, який ви сплели разом із поетом Дмитром Романовичем Шуптою, буде гідною даниною безсмертному Пророку-Тарасові Григоровичу Шевченку. Даруйте його людям!»
Композитор Петро Лойтра досконало володіє прекрасним знанням специфіки хорового співу, двоголосся, чіткими формами творів, серед яких переважає строфічна структура. Сьогодні є пісні «суперсучасні», а є просто мелодійні. Перші практично забуваються на другий день після їх виконання, а останні – безсмертні, тому, що їх хочеться слухати, співати і запам’ятати.
Петро Леонідович глибоко розуміє слова поета-побратима Дмитра Шупти. Його музика не просто відповідає ритміці поезії, а повністю синхронізована зі змістом того, про що співається, – справді, як рух двох крил птаха.
Головний герой збірки «Тарасове відлуння», геніальний поет Тарас Шевченко (про якого написано дуже багато) вкотре постає в піснях, як поет-борець, який збуджує національну думку та змушує замислюватися над життям, а це вже немало. Тут плісняви немає і є чому повчитися. З таким поетичним джерелом, попри всі негаразди, Україна не вмре, не загине.
Композитор потурбувався і про виконавців пісень. Невибаглива мелодика, проста гармонія й нескладне багатоголосся орієнтовані на виконання й аматорськими колективами. І хоча він ставить свої вимоги щодо естетичного смаку, вони все ж доступніші для виконання, як у жанрі сольного співу, так і ансамблевому.
У кожну пісню (а їх – одинадцять), вкладається крім музики (і це відчувається) життєвий досвід, культура, світогляд. Це свідчить про надзвичайно високий рівень професійних вимог з якими автор музики підходив до написання мелодій та їх опрацюванню. Це стосується художньої цінності, зручності співацької теситури, метроритму, темпу, фактури. А ще, хочеться аби пісня влившись у душі (особливо слухачів), заповнила їх приємними радісними миттями. До звичного буденного настрою додало святковості й відчуття, що кожен прожитий день – це щедрий дарунок долі, який не варто розтрачати недбало. Ось, як це звучить в пісні «Читаймо Кобзаря»:
Не тільки супроти царя
Він кликав нас на грізну битву…
Щодня читайте «Кобзаря»,
Як найвеличнішу молитву!
Слухаючи мелодії, я в буквальному розумінні став перед дилемою – що ж виділити з них, які нюанси, на чому акцентувати увагу слухача. Згадалися слова доктора філологічних наук, професора Інституту літератури НАН Петра Йосиповича Колесника, які він говорив поету Анатолію Кримському «Пісня – це закінчений художній твір, до якого (в ідеалі) не можна що-небудь додати, або щось відняти від нього». Схоже з такими смислово й художньо довершеними творами композитора Петра Лойтри і поета Дмитра Шупти нам випала нагода ознайомитись і сприйняти їх, звісно, кожен по-своєму.
У вокальному циклі «Тарасове відлуння», я б виділив один напрямок, в якому працюють обдаровані автори. Це – насамперед вічний пошук показу нашої невмирущості. Тарасу Шевченку дійсно належить виняткова роль у згуртуванні передових сил української нації у розвитку й формуванні свідомості українського народу. Його вірші, хоч і оспівують минувшину, але спрямовані у майбутнє.
Із давнини прасивої донині
Від нас вони відгонять каламуть.
Мелодії Тараса Україні
Вже двісті років спати не дають…
Ознайомившись з піснями пана Петра, можу відзначити, що його мелодії відзначаються народністю та співучістю. Автор мислить незалежно й оригінально, має свій усталений погляд на життя, на історію. Його муза – скромна, наповнена індивідуальними почуттями. Він спрагло дошукується істини, досліджує і простежує життя великого Кобзаря, внутрішній світ, щоб зобразити, синтезувати в своїх мелодіях.
На вершині зболеного світу
Ти востаннє свічкою гориш,
Заповітним болем дорожиш.
Малювать по пам’яті Тараса,
Значить у душі його носить.
(« Тарасова зоря»)
Я думаю, не має потреби описувати кожен твір вокального циклу. Загальне враження – надзвичайно сильне. Авторові притаманна передусім глибока і яскрава музикальність та інтуїція, здатність проникнення в неозорий світ образів, у правдиве життя пісні, здатність говорити від палкого трепетного серця, говорити натхненно і самозабутньо. Цю гармонію забезпечила композитору сама природа, наділивши його чуйністю і смаком справжнього митця.
Серйозне ставлення до своєї творчості, вічний творчий неспокій, неповторні і вагомі пісні (а їх, до речі, і вокальних циклів більше десяти у співавторстві з Дмитром Шуптою).
Ось такий він композитор-кропивничанин Петро Леонідович Лойтра. Тож побажаймо йому з нагоди виходу в світ нової книги ще багато чудових мелодій, високого чистого неба та здатність творити чудо в мистецтві.