Критика, рецензії > Художня література
Праліси Миклухо-Маклая
Надія Козловська., студентка факультету гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія» | 19.02.16 1:53:24
Крізь дрімучі праліси пасток і перешкод, як і крізь джунглі Нової Гвінеї, продирався Микола Миклухо-Маклай до своєї мети. До мети благородної – підтвердити, що людина справді гідна звання homo sapiens. Все життя присвятив він Людині, як найдосконалішому створінню природи.Новий роман Івана Корсака «Запізніле кохання Миклухо-Маклая – то данина невтомній праці науковця, який всупереч всім незгодам і перешкодам, подарував науці багацько неоціненних праць . А ще поділився переконанням, що людина, незважаючи на колір шкіри, розвиток цивілізації, завжди залишається людиною: чи в університетах Німеччини, чи в джунглях Океанії.
Чи могло бути у Маклая справжнє, таке ж величне, як і його мета, кохання? Іван Корсак заглиблюється у потаємні закутки душі вченого. Коли читаєш роман, складається враження, наче письменник розуміє свого героя, як самого себе. Наче між ними й немає прірви більше, ніж у століття: настільки вдало описує він почуття. Перше кохання Маклая наклало особливий відбиток на душу науковця. І по смерті коханої шукав видатний географ той голос любові до жінки усеньке своє подальше життя, поки його душу не «полонила» Маргарет Робертсон. До неї, до «запізнілого кохання Миклухо-Маклая», були в науковця й інші жінки. Як пише автор, з ними він просто тамував пристрасть, а Маргарет стала для нього чимось незрівнянно більшим. Вже при смерті він повторював наче замовляння на полегшення муки: « Моя кохана…»
У новому романі письменник відкриває читачеві багато нових граней із життя Миколи Миклухо-Маклая. Безсумнівно, це непересічне кохання, силу й глибину якого можна відчути сповна завдяки щоденнику Маргарет Робертсон.
Історичний екскурс заводить нас, читачів. до Петербурга. Так, науковець був підданим Російській імперії, але на сторінках книги ми бачимо, що російська державна машина не лише не допомагала Маклаю у його експедиціях, а й перешкоджала. «Не раз спадало на гадку, що все, чого він досяг і що встиг зробити, зробив не завдяки, а всупереч тій машині, вайлуватій, малозрозумілій на звичний глузд і безтолковій» - подає думки Маклая автор. Ненав’язливо запитується у читачів: “Чи має підстави Росія приписувати собі право на величезну наукову спадщину Маклая?». Тим паче, як постає зі сторінок, більшість мандрівок географ здійснив за кошти малинського маєтку, що в Україні. Загалом, Маклай, за його власним визнаннямс, є сином трьох народів – українського, німецького та польського. А ще він громадянин цілого світу, людства, якому віддав усього себе.
Роман Івана Корсака « Запізніле кохання Миклухо-Маклая» стверджує віру у людство, у його кращих синів, які своєю невтомною працею щодня, щогодини торували homo sapiens путь до омріяного золотого віку.