Критика, рецензії > Дитяча книга
Оптимістичний апокаліпсис
Рубцова Л., студентка гр. Р-31, УАД | 19.10.15 18:41:23
Льюїс К. С. Хроніки Нарнії : Остання битва / КлайвСтейплзЛьюїс; пер. з англ. І. Ільїна, О. Кальниченка, К. Воронкіної. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. – 256 с.Що ми знаємо про фентезі? Нині існує тенденція вважати його читацьким призначенням дітей, підлітків та інфантильно-наївних дорослих. Проте часто така оцінка – невиправдана, оскільки люди не до кінця розуміють особливості цього жанру, ототожнюючи його з казками, які в ментальності українців узагалі ідентифікують як забавку із сумнівною користю. Нині важливим є ознайомлення аудиторії з такими творами для виведення єдиної справедливої думки.
Більшість читачів називають засновником фентезі Дж. Толкієна із «Володарем перснів». Насправді, не останню роль у його створенні зіграли «Хроніки Нарнії» К. Льюїса. Історія свідчить, що ці два письменника й друга були незадоволені поступом наукової фантастики й вирішили написати щось цікавіше й оригінальніше. Вийшло дещо настільки нове, що вже не вписувалося в відомі жанри й пізніше дістало назву «фентезі».
К. Льюїс – англійський письменник, теолог, джентльмен у найкращому сенсі цього слова. Його участь у літературному процесі не обмежується заснуванням нового жанру, проявляючись в оригінальності тематики й використання мовних засобів. Клайв – не просто прекрасний християнський автор ( у цьому ніхто не може перевищити Буньяна), а й апологетик – він пише в першу чергу для атеїстів та агностиків, намагаючись в доступній формі пояснити основи віри й переконати в необхідності спасіння. При цьому, хоча письменник – щирий протестант, інтелігентний і науковий підхід знайти в текстах легше, аніж очікуваний фанатизм. Він обгрунтовує, але не примушує. До відомих творів Льюїса належать «Листи баламута», «Просто християнство», «Космічна трилогія». Але найбільш популярними, багато в чому завдяки нещодавній екранізації, є «Хроніки Нарнії».
Кожна книга серії – це не просто казка чи гарна історія, а повний символізму й глибокого підтексту твір. Головне завдання автора – у найдоступнішій формі переказати суть Євангелії, пояснити читачу основи Біблії, дати змогу самостійно вибирати життєвий шлях. Усі частини алегорично й яскраво передають конкретну головну думку, створюють єдину композицію. Вражають інтертекстуальність (що грає промо-роль, стимулюючи читача: «Справді, я знаю, про що тут ідеться, це ж з попередніх книг!») та символічність (що лежить на поверхні, не вимагаючи надзусиль для розшифрування) твору.
Завершує «Хроніки Нарнії» твір «Остання битва», у якому між рядкамичитаємо історію кінця світу. К. Льюїс не просто змальовує події, а пояснює, як треба реагувати й яким чином можна врятуватися. Мета письменника –переконати читача в необхідності спасіння, підготувати до життя після смерті, попередити про небезпеки.
Композиція книги – класична: складається із зачину – Круть і Верть знаходять шкуру лева; основної частини – зустріч короля з дітьми, відчайдушна боротьба ізворогом; кульмінації – поява Таш (демона) і вихід ситуації з-під контролю; кінцівки – смерть Нарнії і перехід в рай. Особливістю є зорієнтованість на знання читачем попередніх книг серії, посилання на події, що в них відбувалися й героїв, які фігурували. Така композиція є найкраща для сприйняття дітьми й не є занадто примітивною для дорослих.
Письменник створює алюзію на Об’явлення ап. Івана, але не використовує складних термінів чи метафоричної оповіді останнього.Найцікавіший прийом –алегорія, яка червоною ниткою тягнеться через усю серію. Саме вона захоплює читача азартом, досягаючи мети автора – змусити людину замислитися. Наприклад, могутній Аслан – образ Ісуса Христа, відразлива й хитра мавпа – Антихриста, король – щирого християнина, зрадливі гноми – людей, які цікавляться тільки собою тощо. Читач реагує на всіх героїв, так чи інакше формуючи про них думку, неусвідомлено роблячи правильні висновки й обираючи хорошу траєкторію, що в майбутньому може знадобитися в реальному житті. Автор допомагає в цьому, змальовуючи мавпу огидною й брехливою, віслюка – слабким і піддатливим, короля – благородним і хоробрим, дітей – сміливими й мудрими. Не останню роль грають і символічні імена героїв: Круть маніпулює нещасним Вертем; Гострозір – орел, який оповідає про настрої всієї Нарнії; остраханців усі бояться настільки, що перестають самостійно думати тощо. Граючись власними назвами, Льюїсзакодовує «меседж», простий і зрозумілий для дитини, але глибокий і більш яскравий для дорослого.
Не менш цікавою є і мова твору: із нотами пафосу, піднесеності, така, якою говорили в Середньовіччі придворні й королі. Читач сприймає цю тональність як ознаку надзвичайно важливих подій, переконуючись у необхідності уважно слідкувати за розвитком. Автор майстерно використовує мовні засоби, щоб окреслити важливі характеристики, сконцентрувати увагу. Наприклад, смішними здаються намагання дітей з Англії, які потрапили в чарівний світ, пристосуватися до нарнійської мови, не використовуючи таких звичних слів, як «станція», «вокзал», «електричка», «морозиво» і т.д. Таким чином автор показує, наскільки вони вирізняються. Також кожен герой має свою особливу мову, яка його найкраще характеризує, допомагаючи читачу скласти найправильніше про нього враження. Наприклад, улесливий Круть постійно маніпулює словами: «То ти, виходить, утомлений, а я, виходить, ні? Увесь, якщо хочеш знати, день, поки ти прохолоджувався прогулянкою берегом річки, я, не згортаючи лап, шив тобі, моєму другові, пальто!», а несміливий Верть постійно затинається і не може захищати себе: «Але ж я…я… без задніх ніг від втоми…», маленькі мишки говорять пестливими формами: «Будь ласочка!... Ох, ваше величносте, ох, добрий наш королю!» Не останню роль грає і звуконаслідування, наприклад, ведмідь погрозливо викрикує: «Гм, гм, гр-р-р-р», а кіт муркотить: «На мене-у ви-у мо-у-жете по-у-кла-у-стися» тощо.
Отже, книга «Остання битва» із серії «Хроніки Нарнії» – це майстерна алегорія, прекрасна казка, глибока символічність, цікавий ребус для мудрого читача і, врешті, вияв оптимістичної віри письменника в те, що люди врятуються від жахливих умов Апокаліпсису: «…для них то було лиш початком, початком їх справжньої історії, бо все, що було до того: їхнє життя в нашому світі й усі ті пригоди в Нарнії – насправді ж були лише обкладинкою та титульною сторінкою, і тепер вони нарешті почали розділ перший великої історії, яку не в змозі прочитати жоден на землі. Триває вона без кінця, і кожен новий розділ у ній – кращий за попередній».