Критика, рецензії

Навіть найдовші сутінки змінюються світанком... Рефлексії з приводу «Сутінкової саги» Стефані Маєр

Ірина Артемчук | 15.06.10 5:10:36

Я зустріла промені “Світанку”, дочитавши останню сторінку заключної книги вампірської саги Стефані Маєр. Мандруючи у ”Сутінках”, милуючись “Молодим місяцем” і спостерігаючи “Затемнення” я опинилася ніби в іншому вимірі. Події “Сутінкової саги” описують інший погляд на вампірів. В чомусь це розставляння крапок над “і”, нове бачення їхньої поведінки, побуту, правил, особливостей, відчуттів. В дечому книга трохи наївна і переграна, суперечить класичним уявленням про вурдалаків. Але для мене це не було підставою для того, щоб її відкласти. Ідея вампірів-ліриків, з хорошою репутацією не нова (пам’ятаєте “Інтерв’ю з вампіром”?), але малокривавість і непотворність у вампірській класиці не дуже поширена, мабуть тому історією й захоплюєшся.

---

У книжках «Сутінкової саги» безліч пригод, небезпечних і захопливих та в центрі цього несамовитого і часто небезпечного виру – історія кохання вампіра і звичайної дівчини. Приправляють історію Калени, цивілізовані вампіри-вегетаріанці, життя яких налагоджене, спокійне, гармонійне і продумане до дрібниць. Кожен з членів цієї родини є непересічною особистістю, викликає захоплення і симпатію, володіє таємничим шармом і особливими талантами. Благородний і харизматичний Карлайл, лагідна і турботлива Есмі, вибухова красуня Розалія, мила, схожа на ельфиню Аліса, сильний і дотепний Еммета, загадковий симпатяга Джаспер.
Це модна казка для нової генерації, герой якої хлопець з мрії - красень-вампір. Едварду 17 вже дуже давно, він романтичний до непристойності, граційний,відчайдушний, фінансово незалежний і часом аж надто благородний, аристократ з проникливим поглядом і почуттям гумору, якому комфортно у сучасному світі. Вампір з холодними руками і гарячим серцем вміє літати, читати думки і робити кесарський розтин. Едвард має більше ніж класичний джентльменський набір, навіть більше, ніж джентльменський набір з бонусами. Виникає враження, що список його позитивних рис не закінчиться ніколи і щоразу виникатиме щось нове, зручно адаптоване до сучасних умов. І все в його житті було відносно непогано до моменту, коли на горизонті з'явилася дівчинка Белла. І раптом “любов відкрила темна ніч...”, і як в Шекспіра “все сталось несподівано занадто - так швидко, так раптово й необачно”... Саме з цього моменту починається вболівання за закоханих. З тексту неначе летять іскри. Ця історія сповнена “ромеоджульєтівськими” стражданнями, коли любов вражає задовго до того як щось зрозумієш і почнеш опиратися, змінює, надихає, надає сенсу кожній хвилині і межує з божевіллям. А поруч з нею небезпека, фаталізм і приреченість, дружба з вовкулаками, дії всупереч законам, інші, зовсім не мирні вампіри і низка несприятливих обставин...
Як же почалась історія, яка підкорила романтичні серця усього світу? Якось Стефані Маєр наснилися двоє, які сидять на галявині, красень вампір розмовляє зі звичайною дівчиною, він бажає випити її крові і водночас палко закоханий у неї. Це один з мільйонних доказів того, що для успіху потрібно перш за все трохи фантазії і щасливий випадок. Результат неперевершений — сага читається з вампірською жадібністю і неймовірною насолодою. У чому ж феномен цієї історії? Перш за все книга вселяє надію на можливість пережиття справжніх емоцій, певну ексклюзивність і яскравість подій, паранормальних відчуттів, що нагадують сни, від яких не хочеться прокидатися. Підкуповує ідея миру, кількість направду гарних моментів і вчинків заради любові. Окрім того це таке рідне емоційне жіноче сприйняття дійсності, о так! І дитиняче бажання почувати себе захищеною і особливою, не хвилюватися про заробляння грошей, опинитися в епіцентрі небезпечних пригод, давати раду з чимось поза межею розуміння і втекти подалі від буденності до яскравого життя. Навіть попри розуміння, що цього існувати не може, хочеться схопити бодай ілюзію, розгледіти її, помилуватися. Ну і ще настає момент істини, коли читаєш і впізнаєш власні відчуття, написане раптом зростається з тобою, прочитане відлунюється у свідомості, наштовхуючи на власні помилки, дії, бажання, страхи. Оплески еротичним моментам в книзі — делікатно і майстерно, обережно-чуттєво, і разом з тим дуже пристрасно. Я би зарахувала книгу до категорії “літературного наркотику”. І мені здавалося, що сама стала схожою на вампірку - не могла нормально дихати, ходити, говорити і жити далі, не прочитавши наступні сторінки.
Звісно ж можна закидати камінням “Сутінкову сагу”, як багато хто і робить, медаль завжди матиме два боки. Все відносно та індивідуально. Саме завдяки своєму розмаїттю література здатна так захопити. І вона враховує різні смаки, вік, градації прояву емоцій. Визнаю, книга трохи попсова. І місцями надто солодка. Але я вирішила закрити очі на недоліки тексту. Ця історія для підлітків, ну і тих, хто назавжди залишиться ними в душі (а себе я остаточно зарахувала до категорії останніх). Тому критикувати ці книги я не буду. Промовчати не можу лише щодо перекладу — це однозначно ганьба. І просто злочином було підійти так непрофесійно до видавничого проекту світового рівня. Результат псує враження і про автора, і про видавництво. Прикро, бо все могло звучати набагато ліпше.