Статті, блоги

КНИЖКОВИЙ АРСЕНАЛ 2015

Надія Зубко, УАД | 31.05.15 20:25:26

Упродовж 22 26 квітня 2015 року в Києві пройшов V Міжнародний книжковий фестиваль «Книжковий Арсенал», який перетворився у справжнє свято книги з багатоаспектною програмою, насиченою заходами, цікавими для учасників та відвідувачів. Усі дні було людно. Зранку та в обідній час у Мистецький Арсенал можна було потрапити безкоштовно. Не сплачувати за вхідний квиток або купувати його за півціни могли діти та інші пільгові категорії. Охочих відвідати «Книжковий Арсенал» було так багато, що вони вишиковувались у чергу до виставкового комплексу.

---

Програма фестивалю була доступною для відвідувачів як у друко-ваному варіанті, так і через спеціальний мобільний додаток. Зорієнтуватись на території комплексу допомагав схематичний план на одній зі стін вхідної виставкової зали.
Орієнтувальну функцію у «царстві» друків виконувала спеціально сконструйована у вигляді цифри «5» «Вітрина книжкових новинок» та додаткове обладнання. У цьому місці гостей «зустрічали» найсвіжіші видання, більша частина з яких є відповіддю авторів і видавців на важливі й злободенні проблеми в Україні. Йдеться про книги «Війни Путіна. Чечня, Грузія, Україна. Незасвоєні уроки» Марселя Ван Херпена «Блокада мозга» Володимира Шендеровича (видавництва «Віват»), «Київ. Хунта. Сіті» Дмитра Савченка («Букрек»), «Третья мировая: битва за Украину» Юрія Фельш¬тинсь¬кого і Михайла Станчева («Наш формат»), «Майдан. Нерассказанная история» Соні Кошкіної («Брайт Стар Паблішинг») та ін.

Виставкове поле


Важливою складовою фестивалю стала виставка-ярмарок за участю більш ніж 150 видавничих та книготорговельних підприємств. Організатори намагались розмежувати їх територіально, згрупувавши залежно від видавничого репертуару на секції мистецької, художньої, дитячої та нехудожньої (наукової, популярної, ужиткової, довідкової) книги. Звісно, що цей поділ виявився доволі умовним, адже більша частина учасників працює не на одному сегменті ринку.
У зоні «Арт-видань» домінували видавці образотворчих книг: «Мистецтво», «Державні зібрання України», «Родовід», «Балтія-Друк», «Адеф», «Український медіа холдинг» та ін. Деякі учасники презентували аркушеві видання. Скажімо, «Міра-дизайн» розповсюджувала тривимірні вітальні листівки. Чимало схожих друків виставили малі видавці у спеціально відведеній для них залі, яку організатори позиціонували як «ярмарок ілюстраторів». Нотну продукцію на фестивалі поширювали видавництво «Музична Україна» та магазин при КНМАУ ім. П. Чайковського.
Книги для дітей презентувало близько тридцяти видавництв і книжкової, і журнальної продукції («Пізнайко», «Мамине сонечко», «Професор Крейд»). За нашими спостереженнями, оточеними найширшим колом зацікавлених покупців були стенди видавництв «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» та «Видавництва Старого Лева». Демонстрували свою продукцію знані й досвідчені представники ринку дитячої літератури «Веселка», «Ранок», «Грані-Т», «Навчальна книга – Богдан», «Пелікан» та ін. Брали участь у фестивалі такі нішеві видавництва, як «Фонтан казок», «Книжковий хмарочос», «АССА» («Агенція сучасних спеціалістів та авторів»), «Аверс» тощо.
Серед видавництв художньої книги слід відзначити «Клуб сімейного дозвілля». На відміну від інших учасників воно обрало стенд самообслу-говування, де покупці мали вільний доступ до усіх книг і без допомоги продавця могли оглядати видання, виставлені як на пристінних шафах по периметру орендованої площі, так і на острівному обладнанні. А на зручній білій канапі можна було перепочити, роздивитись книгу уважніше.
Як оригінальну, так і перекладену художню літературу пропонували читачам видавництва «Фоліо», «Кальварія», «Літературна агенція “Пірамі¬да”», «Видавництво Жупанського», «Юніверс», «Темпора», «Український письмен¬ник» та ін. Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» презентував не лише видання творів-переможців, а й книгу-збірник літературно-критичних розвідок про них під узагальнювальною назвою «Сучасна українська белетристика».
У залі «Non-fiction» виставлялися видавці книг з різними тематико-типологічними характеристиками: видавництво виробничо-практичної літера¬тури — «Баланс Бізнес Букс», навчально-методичної та довідкової для вивчення іноземних мов — «Методика Паблішинг», університетських підручників та посібників — «Знання», наукових та науково-популярних праць з історії, культури, філософії, релігії, політики — «Ніка Центр», «Дух і літера», «Літопис», ВД «Києво-Могилянська академія» та ін.
Власні експозиції (роззосереджені у різних залах) мали віртуальні магазини «Booklavka.com.ua», «Yakaboo.ua», «Аrtbooks.com.ua», «Сhytayka.com.ua» («Читайка») та стаціонарні книжкові крамниці «Чулан &Чуланчик», «Книжкове бюро», «Довженко. Книги. Кава. Кіно», «Небо» «Bookstore», «Архе», «Дієслово» з Києва, «Книгарня на Федорова» зі Львова, книгарня-кав’ярня, «Антресоль» та «Гіппокампус» з Одеси, «Чорна ящірка» із Дніпропетровська.
Електронний сегмент ринку презентувала компанія «PocketBook», що спеціалізується на виготовленні багатофункціональних пристроїв для читання на основі технології E Ink, мультимедійних рідерів і планшетів на базі Android.
Учасники намагались по-різному привернути увагу до себе і своєї продукції, проявивши креатив і у викладанні книжок, і в оформленні стендів загалом. Загадковий «Кодекс Луджі Серафіні» видавництво «Лаурус» демонструвало на розкішному дерев’яному п’юпітрові, розташованому на фоні банера, що дублював оправу книжки й окремі її фантастичні ілюстрації. Представники видавництва були одягнені у спеціальне вбрання, що додавало книзі особливого східного колориту й додаткової таємничості.
Постери і банери – це ті рекламні засоби, якими послуговувалися видавництва найчастіше. Плакати кріпили як біля стендів, так у вхідній залі. Вони інформували про окремі видавничі проекти, презентації, автограф-сесії, зустрічі з авторами і т.п. Пропонувались відвідувачам рекламні листівки різного формату і змісту. Деякі з них надавали можливість придбати видання зі знижками, час дії яких не обмежувався днями роботи «Книжкового арсеналу». Роман у листах «У нас был секс» видавництво «Фоліо» просувало за допомогою банера - збільшеної копії оправи книжки з отворами, де встромивши голови могла сфотографуватись будь-яка пара.
Дехто з видавців організовував розпродажі (помічено у видавництва «Нора-друк»), продавав три книги за ціною двох (як-от журнал «Шо»), надавав знижки тощо. Газета «День» влаштувала безпрограшну лотерею: покупець отримував додатковий «друкований» бонус: комплект журналів «Маршрут №1», набір листівок, або книжку з серій «Підривна література» та «Бронебійна публіцистика».
Видавництво «Віват» («Пелікан») демонструвало на стенді пропор-ційно збільшений у декілька разів муляж «Атласу тварин». Промоутерами цього видання стали справжні кролі, які не залишали байдужими ні дітей, ні дорослих. Вразив юних відвідувачів велетенський рекламний заєць від книгарні «Читайка».
Учасники фестивалю маркували продукцію як «новинка», «останній примірник». «Найсвіжіші» видання викладали у кілька рядів, формуючи своєрідне книжкове «панно». Йдеться про книжки «Тотальний опір» Ганса фон Даха (видавництво «Астролябія»), «1984» Джорджа Орвелла («Видав¬ництво Жупанського»), «Майдан. Нерозказані історії» Соні Кошкіної («Брайт Букс»). «Видавництво Старого Лева» щодня будувало книжкові вежі. «Цеглинками» для них слугували примірники видання «Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе», «TheUKRAINIANS: історії успіху»; «Смачні страви за 30 хви¬лин від Джеймі» (останнє презентував хардпостер автора Олівера Джеймі. Стенд цього видавництва вигідно вирізнявся з-поміж інших не лише формою прилавків, але й оформленням: сіре тло, всипане червоними маківками повторювало обкладинку книжки «Війна, що змінила Рондо», яка цьогоріч стала одним із переможців конкурсу Bologna Ragazzi Award.

Закордонна програма

Іноземні інституції представляли Чеський центр у Києві, Французький інститут в Україні, Польський інститут у Києві, Австрійський культурний форум, Ґете-Інститут в Україні, Одеська філія Грецького фонду культури та ін. Кожна з названих установ розробила систему власних заходів: виставок арт-буків, ілюстрацій (наприклад, виставка плакатів «Діячі» з зображенням видатним постатям України), презентації книжок (у т. ч. театралізовані та музичні), воркшопи, майстер-класи, лекції, нагородження переможців (вручення Премії ім. Григорія Сковороди за кращий переклад з французької мови на українську), поетичні читання, покази фільмів, концерти, вистави тощо.
У рамках закордонної програми відбулась дискусія за участі іноземних гостей та українських урядовців щодо стратегії брендингу національної літератури за межами держави. Тобіас Фосс як віце-президент Франкфурт¬ського книжкового ярмарку інформував про можливості пільгової участі у цьому заході.
Власний стенд мали «Книги з Білорусі» («Books from Belarus»). Ігор Логвінов (видавництво «Логвінаў») поряд з представниками українського книжкового бізнесу взяв участь у майстер-класі «Як “продатись” за кордон і як придбати права на видання?»; розповідав про особливості цензури в сфері книговидання і книготоргівлі на Батьківщині. Товариство української літератури при Спілці білоруських письменників дуже щиро презентувало білорусько-український альманах «Справа».
«Альянс незалежних видавців і книгорозповсюджувачів Росії» був представлений не лише окремим виставковим стендом, а й давав майстер-клас, присвячений тим можливостям, які отримують малі незалежні видавництва об’єднавшись для вирішення спільних проблем щодо просування книги до споживача.

Професійна програма. Конгрес незалежних книгарень

Особливістю Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал 2015» стало проведення Конгресу незалежних книгарень (КНК), у діяльності якого можна виокремити дві основні складові. Перша – це безпосередньо виставко-ярмаркова робота у спеціально відведеному просторі, яка за словами учасників, була комерційно успішною, та різноманітні заходи з обміну досвідом, покликані напрацювати рішення, які б оптимізували діяльність малих підприємств. Відкрила конгрес Вікторія Наріжна - співзасновниця дніпропетровської галереї-книгарні «Чорна ящірка» і кураторка КНК - лекцією «Чим є і чим може стати сучасна незалежна книгарня», в якій акцентувала увагу на позитивах і труднощах роботі малих книгарень, особливостях їхнього функціонування в Україні та за її межами.
Лекція переросла в сесію у форматі перехресних груп. У залі було сформовано три команди, кожна з яких уклала список проблем, з якими стикаються книгарі. Їхнє обговорення актуалізувало потребу в створенні певної громадської організації (альянсу, асоціації) з відповідною Інтернет-платформою, щоб лобіювати власні інтереси і спільно вирішувати завдання пов’язані з участю у виставкових заходах, співпрацею з великими видавництвами тощо. Йшлося про необхідність промоції книги і читання в суспільстві. Для успішного функціонування книгарям пропонувалося шукати «дружнього/ідейного» орендодавця; проводити місячники/тижні видавництв; шукати інвесторів/спонсорів для організації презентацій, або робити зустрічі з авторами/перекладачами платними; шукати свою нішу й розповсюджувати у крамниці не лише книги, а й «позитивні емоції»; співпрацювати з благодійними фондами; продавати брендовані «полиці» видавцям; інформативніше представляти себе в Інтернеті й т.д.
24 квітня у межах КНК проведено спід-дейтінг «Малі видавці + малі продавці», що передбачав роботу в парах. Власне, у межах цьогорічного «Книжкового Арсеналу» було зреалізовано окрему програму «Незалежні видавці: книжки поза мейнстрімом», покликану, за словами організаторів (серед яких культурно-видавничий проект «Читомо»), забезпечити комуні-кацію між ними і створити умови для професійного зростання та вирішення спільних проблем. Для цього проведено низку заходів. Скажімо, у дискусії «Проблемні моменти: співпраця з друкарнями, книгарнями, пошук спонсорів» взяли участь і автори, і видавці. Йшлося про пошук інвесторів за контентом книги (ресторани щодо видань з кулінарії); вибір друкарні й необхідність контролювати її роботу, щоб досягти бажаної якості поліграфічного втілення видавничого проекту; брак фахівців (зокрема з додрукарської підготовки, видавничих продюсерів і менеджерів); комерціалізацію книговидання (ціна на книгу повинна забезпечити ресурси для нових видань і перевидань) тощо.
Майстер-клас «Альтернатива. Електронні продажі» було присвячено співпраці малих видавців із найбільшими розповсюджувачами з метою продажу електронного контенту. Його проводили представники від сервісу Google Play Книги, «Магазину розумного контенту», що доступний для абонентів мережі мобільного зв’язку «Київстар», книгарні електронних книг «BookLand». Акцентувалась увага на особливостях доступу до текстів потен¬цій¬них покупців, форматах книг, додаткових послугах з їхнього складання (верстання), захисті від нелегальних скачувань, боротьбі з піратами, формування топових позицій, механізмі розрахунків з видавництвами тощо.
Правова група «Побережнюк і партнери» організувала семінар «Юридичні аспекти видавничої діяльності», у межах якого обговорювалися актуальні для видавничого бізнесу юридичні питання щодо пільгового оподаткування, надсилання обов’язкових примірників, авторського права. Наводилися яскраві приклади з досвіду вітчизняного та закордонного книговидання та судочинства.
Одним із наймасштабніших професійних заходів на «Книжковому Арсеналі» стала презентація українського складу-мультимаркету «Книжкова біржа». За словами президента УАВК Олександра Афоніна, який взяв слово першим, прототипом «Книжкової біржі» можна вважати мультисклад, що функціонує у Нідерландах і за півдоби спроможний доставити продукцію у будь-яке книготорговельне підприємство країни. Потреба у такому сервісі в Україні існує давно, адже книги випущені малим накладом (300 400 500 примірників) «не виходять» за межі областей. Тобто у м. Суми не знають, що видають у м. Львові, у м. Тернополі навпаки у м. Суми. Інформацією про 80 % усіх друків володіє лише Книжкова палата України як науково-дослідна установа, що опрацьовує, реєструє і складує обов’язкові примірники до архіву. Спроба організувати Книжкову біржу робилася ще наприкінці 1990-х років з ініціативи УАВК, однак не завершилась успіхом, оскільки видавництва за браком достатніх оборотних коштів готові були долучатися «продуктом», але не грошима. Лише через п'ятнадцять років знайшовся інвестор, який ризикнув і вклав кошти у проект, що, на думку Олександра Афоніна, спроможний трансформувати видавничо-книготорговельну галузь в культурну індустрію.
«Книжкова біржа» почала свою роботу рік тому з відкриття першого ангару (сьогодні їх уже чотири). Окремі видавництва зберігають усі віддруковані наклади на складах підприємства. За підрахунками, директора і співзасновника біржі Артема Лобанова це в 3 3,5 рази дешевше, аніж самостійно орендувати приміщення. Кожен примірник видання, що покидає територію складу, обходиться видавництвам у 18 коп.; а зберігання - нічого не коштує. Додатково підприємства оплачують транспортування. Найбільшими партнерами біржі упродовж року стали видавництва «Махаон Україна», «Майстер клас», «Фоліо», «Кредо», «Кристал бук».
Після укладання угоди партнери «Книжкової біржі» отримують доступ до інформації про усі книжки, які є на складі. Підприємство висуває жорсткі вимоги до інформаційного супроводу видання. На переконання Артема Лобанова, книжку слід характеризувати щонайменше за 50 60 параметрами, інакше її важко виокремити на ринку з-поміж інших.
Упродовж місяця «заходить» і покидає «Книжкову біржу» близько 1,5 млн. примірників видань. Опрацьовують замовлення цілодобово. В обласні центри їх, як правило, доставляють упродовж доби, менші міста і містечка – у межах 1 3 днів. Підприємство не має власного транспортного цеху й користується послугами таких компаній, як «Нова пошта», «Ін-тайм», «Експрес».
Упродовж відведеного часу Артем Лобанов намагалося не лише розповісти про основні напрями діяльності, а й в дії продемонструвати свої можливості. Для цього на порталі «Книжкової біржі» з-поміж усіх видань про жінок обрано філософсько-психологічну працю Олега Новосьолова «Женщина: учебник для мужчин» (Київ: Зерно, 2013) і замовлено 50 при¬мірників для доставки на «Книжковий Арсенал». Паралельно запущено таймер і учасники презентації спостерігали за технологічним процесом і складськими операціями он-лайн. Отримавши замовлення, працівник біржі спершу на основному складі відібрав два примірники, потім на складі резервного зберігання зробив додаткове замовлення на інші (для чого рацією викликав навантажувач). Відібрані книжки надійшли у зону контролю, де кожну було проскановано і запаковано. Доставили книжки на зафрахтованому автомобілі «Нової пошти» упродовж 35 хвилин й роздарували їх учасникам заходу.
24 квітня 2015 року президент громадської організації «Garage Gang», співзасновниця платформи соціальних інновацій «Велика Ідея» Ірина Соловей прочитала лекцію «Як Спільнокошт може бути корисний малим книгарням?». На її думку, люди готові долучатися до фінансування цікавих, яскравих, суспільно корисних проектів. Для громади книгарня — це не просто місце продажу книг, а дещо більше: своєрідний культурно-просвітницький осередок, що має ширший вплив на місто. Тому спільнота зацікавлена підтримувати і готова спонсорувати те, що має для неї певну значимість.
«Спільнокошт», на думку лектора, не лише допомагає залучити кошти для втілення у життя задуманого проекту. Справжній успіх полягає у тому, щоб після його завершення у справі відкриваються нові можливості, знаходяться нові партнери, формуються нові групи клієнтів, а відтак підпри¬ємство «виростає». «Спільнокошт» як локомотив може вивести до нового рівня розвитку. Це — один із способів зробити підприємство більш ресур¬сним, оптимальніше застосовувати кошти, простір, час, людський потенціал. Коли люди дають гроші, вони хочуть бачити проект максимально прогресивним, щоб затрати були невеликими відносно отриманого резуль¬тату. Йдеться про своєрідний «соціальний капіталізм». Він вимагає ширшого горизонту планування, впевненості у правильності рішення і тоді відкриває нові можливості.
Щоб стати успішним, проект має бути корисним не лише ініціатору, а й ще комусь. Слід «говорити вголос», що «ви цікаве місце у місті», визначитися, «якими ви є у спільноті та чим ви можете бути корисними спільноті». Важливо, розвивати соціальні відносини, накопичувати базу контактів, створювати «провокатори» для розмови з аудиторією, пропонувати їй неочікувані речі (майстер-класи, зустрічі), налагоджувати контакти з колегами і ефективно взаємодіяти з професійною спільнотою.

Дитяче свято

Діти теж стали повноправними гостями фестивалю. Для них було передбачено майстер-класи з виготовлення та оздоблення книг, листівок, закладок, малювання, ліплення, оригамі тощо.
На дитячій сцені проводились читання творів; презентації книжок; зустрічі з авторами, редакторами, художниками та іншими фахівцями. Частина заходів адресувалась батькам, бібліотекарям, педагогам і психологам. Власне, на дорослих розраховані презентації видань «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» Франсуази Барб-Ґалль («Видавництво Старого Лева»), «Правила розвитку мозку дитини…» Джона Медіни (видавництво «Наш формат»). Біля дитячої сцени юні читачі почувалися дуже добре на кріслах-трансформерах, де однаково зручно і сидіти, і лежати.
Портал «БараБука» створив не віртуальний, а реальний «простір української дитячої книги». У яскравому наметі з радістю «фестивалили» (читали, ліпили, малювали) усі охочі.
Діти разом з дорослими охоче розфарбовували збільшені сторінки антистрес-книжок «Чарівний сад» Джоанни Басфорд («Видавництво Старого Лева») та «Барвистий світ» Міллі Маротти (Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»). Наймолодші зачаровано розглядали інсталяції в минуле (зокрема друкарку), обертали калейдоскоп офортів, старші — фотографу¬вались на тлі книжкових будиночків з вікнами, паперового «трубопроводу», пофарбованих стосів книг.

Книжкова ретроспектива

До «Книжкового Арсеналу» долучився Музей книги і друкарства України, відкривши в одному із залів виставку «Авангардний квартет: книжкова графіка першої третини ХХ століття», представлену роботами Василя Кричевського, Михайла Жука, Григорія Нарбута і Василя Єрмілова. Експонувались обкладинки книжок та їхні ескізи; заставки, віньєтки та інші орнаментально-декоративні зображення; екслібриси Сергія Маслова та Петра Стефуранчина; друковані видання, зокрема журнал «Бібліологічні вісті» (Київ: Київ-Друк, 1924, «Ілюстрована історія України» Михайла Грушевського (Київ-Відень: Дніпросоюз, 1921), «Соняшний промінь» Бориса Грінченка (Київ: Всеукраїнський кооперативний видавничий союз, 1919).
Програма передбачала також відкриття виставок до 175-річчя вихід першого видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, 400-річчя заснування друкарні Києво-Печерської лаври, 30-річчя літературного угруповання «Бу-Ба-Бу», лекції та презентації книжок; майстер-класи з створення арт-буків, виготовлення паперу, інтролігаторської майстерності (оправляння книг), мармурування обкладинок, атрибуції стародруків. Більша частина з цих заходів проходила безпосередньо у приміщенні музею на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Відвідувачі могли віддрукувати на спеціальному станку з металевої форми відбиток логотипу музею. Друкарські майстерні ВПІ НТУ «Київський політехнічний інститут» проводили майстер-класи з техніки офорта.

Технічні новації

Відвідувачі «Книжкового Арсеналу» могли «насолодитися» поезією таких авторів: Ліна Екдаль, Єгла Амхай, Томас Венулова, Віталь Рижков, Майє Сафет, Ліно Гоораліс, Жужа Чобанка, Радек Фрадріх, Юрген Бекер та ін. «Читав» їх поезіомат — пристрій у формі металевої труби з кнопками, навпроти яких вказувались назви творів, імена письменників, перекладачів і читців. Працює він за принципом музичного аналогу, однак без стягнення плати.
Ідея створення поезіомату належить празькому власникові кав’ярні та культурному активістові Ондржею Кобзі. Вперше пристрій встановлено у чеській столиці 2 березня 2015 року, а вдруге — саме у Києві 22 квітня цього ж року.

***
«Книжковий Арсенал» відбувся, ставши майданчиком для зустрічі авторів, видавців, книгарів, читачів – усіх тих, хто залюблений в книгу і чекатиме на наступне свято – VI Міжнародний книжковий фестиваль у Києві.