Критика, рецензії > Навчальна книга

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДОКУМЕНТА І КНИГИ ЯК ОСНОВА ДОКУМЕНТОЛОПЇ

Галина Швецова-Водка, проф. каф. бібліотекознавства і бібліографії Рівненського державного гуманітарного ун-ту, док. іст. н. | 12.03.15 17:32:08

Швецова-Водка Г.М. Загальна теорія документа і книги: Навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка. — К. : Знання, 2014. — 405 с. — (Вища освіта ХХІ століття)

Наприкінці XX — на початку XXI ст. в Україні активно розвиваються дослідження в галузі документознавства. Введена навчальна спеціальність "Документознавство та інформаційна діяльність"; дисципліна "Документознавство" є в навчальному плані підготовки фахівців спеціальності "Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія". У зв'язку з цим виникає потреба у навчальних виданнях із документознавства. Першим навчальним посібником з документознавства, виданим в Україні в 1997 році, була праця Н.М. Кушнаренко, яка пізніше неодноразово перевидавалася (1).

---

Результатом наших досліджень стали спочатку навчальні посібники "Типологія документа" (2) і "Типологія книги" (3), а пізніше — посібник "Документознавство" (4). В рецензіях на останнє видання науковці порадили уточнити назву його майбутнього перевидання і відповідно до змісту назвати "Загальна теорія документа і книги". Посібник із такою назвою був виданий російською мовою (5) і став досить відомим не тільки в Україні, а й у інших країнах СНД. Згодом виникла потреба у перевиданні посібника "Документознавство", і для нового видання була запропонована назва "Загальна теорія документа і книги". Отже, в новому посібнику (6), з одного боку, відтворено зміст посібника "Документознавство", а з іншого — подано додаткові відомості з теорії документа і книги, аргументи, що виникли в ході наукової дискусії з багатьох питань, які висвітлюються у книзі.
Сучасне документознавство розвивається у двох напрямах. Перший — це традиційне, або класичне, документознавство. Головним об'єктом його досліджень є службові, діловодні документи. Другий, новітній, напрям пов'язаний із трактуванням документа як будь-якого матеріального об'єкта, що використовується в соціальній інформаційній комунікації одночасно як її канал і зафіксоване у ньому повідомлення. Остання версія є підставою для формування документології. З погляду документології статус документа мають різноманітні форми "записаної інформації", у тому числі управлінські, неопубліковані документи, а також і опубліковані документи, котрі зазвичай називають книгами.
У посібнику "Загальна теорія документа і книги" викладено саме таку, документологічну версію документознавства. Посібник складається з двох частин: перша — "Основи теорії документа", друга — "Книга як вид документа".
У першій частині розглядаються історичний розвиток значень поняття "документ" і методологічна основа трактування документа з погляду теорії соціальної інформаційної комунікації. Висвітлюються функції, властивості та ознаки документа, його інформаційна, знакова та матеріальна складові.
Значна увага приділяється класифікації документа за різними ознаками. Класифікування дало змогу з'ясувати, чим відрізняються різні види документа. Зокрема, за способом запису інформації (способом створення документа) всі вони поділяються на рукотворні (рукописні), механічні (документи, у яких "запис" інформації здійснюється машиною) та технотронні (такі, що створюються за допомогою технічного пристрою шляхом автоматичного відтворення дійсності, наприклад фотографії чи звукозапису, або як результат виконання певної програми). За належністю знаків запису до певних знакових систем розрізняють документи текстові (писемні, літературні) і нетекстові (нотні, зображувальні, картографічні), а також технічно-кодовані й комплексні.
Загалом для класифікування документів застосовуються кілька груп ознак класифікації: по-перше, ознаки, що характеризують знакову систему, в якій записана інформація; по-друге, ознаки, що характеризують матеріальний носій документа; по-третє, ознаки, що характеризують інформацію, яка передається. Можуть бути ще інші ознаки і класифікаційні групи.
Перша частина посібника завершується темою «Документознавство як наука». Після розгляду основних етапів розвитку і головних концепцій документознавства автор викладає власний погляд на документологічну концепцію. Вважаємо, що місце документознавства в системі наук треба розглядати в різних комплексах наукових дисциплін: по-перше, серед дисциплін, які вивчають сферу інформаційної комунікаційної діяльності суспільства; по-друге, серед дисциплін, які вивчають окремі види чи типи документів, їх функціонування в суспільстві (історичні, книгознавчі дисципліни); по-третє, серед дисциплін, які вивчають знакові системи і мову зокрема (документна лінгвістика, теорія редагування).
Увесь комплекс дисциплін, що досліджують інформацію, можна об'єднати назвою "інформологія" (дослівно — наука про інформацію). Інформологія має стати узагальнювальною наукою для дисциплін, які використовують інформаційний підхід і всебічно вивчають інформаційні явища різного роду. Серед інформологічних дисциплін виділяється соціальна інформатика, тобто теорія соціальної інформаційної комунікації або інакше ноокомунікологія.
У межах ноокомунікологіії можна виділити документологію як комплекс наук про документ, котрий розглядається як засіб передачі соціальної інформації. У межах документології виділяємо такі комплексні науки, як Документознавство (наука про підготовку та функціонування документа), архівознавство (наука про архівну справу), бібліологія (наука про книжкову справу). Таким чином Документознавство є однією з документологічних наук, які, у свою чергу, належать до наук ноокомунікологічних та інформологічних.
Логічним продовженням теорії документа є теорія книги, яка викладається у другій частині посібника. Книга тут розглядається як вид документа, тому всі теоретичні питання — від визначення книги до класифікації друкованих видань — грунтуються на положеннях теорії документа. Разом з тим, у теорії книги є багато таких рис, що характеризують книгу як особливий вид документа. Розглядаються різні визначення поняття "книга", місце книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі, функції та властивості книги. Значну увагу приділено типології книги, зокрема визначенню типів та жанрів літератури і видів друкованих видань.
Завершується навчальний посібник іменним покажчиком, у якому відображено прізвища та імена вчених, які зробили значний внесок у теорію документа і книги, і чиї праці охарактеризовані на сторінках посібника. Подано також предметний покажчик, що відсилає безпосередньо до тих сторінок, де розглянуто те чи інше поняття або явище документально-комунікаційної сфери суспільства. Корисним для читачів може бути "Список літератури на допомогу вивченню курсу "Документознавство". Студентам також стане у пригоді словник-довідник термінів і понять з курсу "Документознавство", що вийшов як окреме видання (7).
Російський теоретик соціальної комунікації Аркадій Соколов вважає, що документологія має бути "метатеорією документної комунікації" (8). Мегатеорія — це узагальнювальна наука, покликана підбивати підсумки "часткових теорій", якими у нашому випадку, на його думку, є бібліографознавство, бібліотекознавство, бібліополістика та ін. Ідея такої науки була висунута ще відомим бельгійським дослідником Полем Отле на початку XX ст., але зміст її досі не сформувався, хоча й існує багато досліджень, які могли б стати її основою.
На нашу думку, документологія — це комплекс (або цикл) наук про документальні комунікації. Можливо, що в ньому ще має сформуватися "загальна теорія документології". Це і буде очікувана метатеорія. Не можна сказати, що вона вже існує й остаточно сформувалася. Але не можна також не бачити, що окремі визначальні положення цієї метатеорії вже відомі. Вони сформульовані завдяки розвитку різних наук — складових цього циклу. Перш за все у межах документознавства, яке залишається при цьому самостійною складовою документології.
Як відомо, вирішального значення в сучасному суспільстві набуває підготовка фахівців в інформаційній сфері, діяльність яких спрямована на роботу з інформацією та організацію цієї роботи (9). При цьому безпосередня галузь діяльності, у якій працюватимуть фахівці з інформаційною та доку-ментознавчою підготовкою, може бути найрізноманітніша, як гуманітарна чи управлінська, правова чи педагогічна, так і технічна, природнича чи виробнича. Знання про інформацію і документи, які забезпечують збереження інформації та її функціонування в суспільстві, потрібні всім. Про це може свідчити поширення в Україні спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність", яка нині викладається в багатьох університетах різного профілю. Загальна теорія документа і книги покликана стати підґрунтям для подальшого поглибленого вивчення особливостей документів, характерних для тієї чи іншої сфери.

Список літератури:

1. Кушнаренко Н.Н. Документоведение : учебник / Н.Н. Кушнаренко. — 8-е изд., стер. — К. : Знання, 2008. — 459 с. — (Высшее образование XXI века).
2. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа : навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка. — К. : Кн. палата України, 1998. — 79 с.
3. Швецова-Водка Г.М. Типологія книги : навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка ; Рівнен. держ. ін-т культури. — К. : Кн. палата України, 1999. — 68 с.
4. Швецова-Водка Г.М. Документознавство : навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка. — К. : Знання, 2007. — 398 с. — (Вища освіта XXI століття).
5. Швецова-Водка Г.Н. Общая теория документа и книги: учеб, пособие / Г.Н. Швецова-Водка. — М. : Рыбари ; Киев : Знання, 2009. — 487 с. : ил.
6. Швецова-Водка Г.М. Загальна теорія документа і книги : навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка. — К. : Знання, 2014. — 405 с. — (Вища освіта XXI століття).
7. Швецова-Водка Г.М. Документознавство: словник-довідник термінів і понять : навч. посіб. / Г.М. Швецова-Водка. — 2-ге вид., стереотип. — К. : Знання, 2012. — 319 с.
8. Соколов А.В. Эпистемология документа (методологический очерк) / А.В. Соколов // Науч.-техн. информ. —Сер. 2: Информ. процессы и системы. — 2009. — № 3. — С. 1—12.
9. Особливості підготовки фахівців зі спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність"/ А.В. Луговой, B.I. Дудка, В.В. Ємець, Н.В. Рилова // Вісн. Кременчуц. держ. пед. ун-ту ім. Михайла Остроградського. — Кременчук, 2008. — Вип. 6 (53), Ч. 1. — С. 137—138.


(за публікацією в журналі «Вища школа»)