Критика, рецензії
ПОЛЮВАННЯ НА ПОЕЗІЮ
Сергій Запоржанин | 05.01.15 22:33:08
Минулий рік потішив вітчизняного читача достатньо великою кількістю поетичних збірок. Одна з них «Полювання на тишу» Юлії Мусаковської, яка вийшла друком в тернопільському видавництві «Крок». Третя в доробку, книга засвідчує поетичну зрілість авторки, яка, тим не менше, продовжує творчі пошуки, і це яскраво засвідчують мілітарні теми віршів.Патріотична тематика отримала нове життя в сучасній українській літературі і порівняно зі стосами графоманських патріотичних збірок, якими сьогодні переповнені полиці вітчизняних книгарень, вірші Мусаковської справді талановиті та написані зі смаком.
Юлії Мусаковській, як і більшості її сучасниць (Катерині Калитко, Ірині Шуваловій), притаманна епічність. Навіть в еротичних віршах поетка вдається до «величних» образів: “ліс відкривається ніби розводить ноги// ти розбудив його воскресив із мертвих//плоть його листя піддатлива та волога// стежкою тіло до півночі розпростерте//”.
Книжка поділена на декілька розділів, очевидно, у цьому криється концепція збірки, що утверджує вже згадану епічність книги. Колись Ростислав Семків зауважував про спільність тем Мусаковської і Шувалової – в обох були вірші про аніме. Цього разу в очі впадає «лев’яча» тематика – спільна вже для поетки з Тернополя Уляни Галич та Мусаковської. Не бачу в цьому великої проблеми, адже є теми, які буквально витають у повітрі, то й що?
Як це буває в нашому літературному середовищі, достойні книги проходять непоміченими. «Полювання на тишу» не потрапила в жоден літературний рейтинг 2014 року. Вірю, що окремі найкращі вірші з книги потраплять в історію літератури.