Статті, блоги
Культура читання як фундамент інформаційної культури особистості
Антоник О. В., зав.каф.книгознавства УАД,доц. | 15.12.09 9:36:08
Сучасними дослідниками поняття “книжкова культура” розглядається як таке, що базується на культурі самої книги, культурі розповсюдження книжкової продукції та культурі читання . Кожна з цих складових має своє внутрішнє наповнення, а всі разом вони представляють книжкову справу як носія культурних цінностей і як реальне втілення досягнутого рівня культури в процесі інформаційного спілкування і в його результаті – книзі. Активні процеси глобалізації в усіх сферах життя взаємопов’язані і суттєво впливають на рівень культури, основним показником якої були і залишаються книга і читання. Книга фіксує і поширює культурні досягнення цивілізації, є дієвим інструментом формування суспільних цінностей, фактом і фактором культури, її дітищем і надійним будівельним матеріаломПопри свою дуалістичність, природа книжки багатозначна: це і засіб збереження інформації, і унікальний товар, що має споживні властивості і вартість, і засіб комунікації з величезним виховним потенціалом, а тому книжкова справа як спосіб існування книги у суспільстві є одним з найважливіших напрямів діяльності у сферах освіти, науки та культури. Навіть в умовах сучасних інформаційних технологій традиційна книга завдяки неповторній структурі та семіотиці продовжує залишатися яскравим соціокультурним явищем, доступним і ергономічним джерелом інформації та естетичної насолоди.
Переваги традиційної книги не лише в тому, що вона відповідає психофізіологічним особливостям сприйняття, потребам збереження і утилітарного використання інформації, викликає естетичний інтерес, але й формує культуру читання. Добре усвідомлюючи, що цілісність моделі знання та інтелектуального процесу з’ясування інформаційної ситуації з тої чи іншої проблеми базується на оптимальному поєднанні традиційних джерел інформації, яким притаманна системність, та он-лайнових, найважливішою перевагою яких є динамічність та оперативність, попробуємо “реанімувати” значення культури читання як базової категорії у системі інформаційних надбань особистості постіндустріального суспільства.
Інтернет-технології та сучасні мережі передачі інформації суттєво трансформують інформаційне поле, а відтак і інформаційну культуру особистості. Російська дослідниця Н. Гендіна вважає, що термін “інформаційна культура” ширший, ніж “культура читання”, і поглинає його. Однак, на нашу думку, термін “культура читання” потребує виокремлення і актуалізації в сучасному контексті, оскільки, крім орієнтування в інформації, він передбачає внутрішньо-особистісні характеристики читача, зокрема, любов до книги і розуміння прочитаного. Тому культуру читання слід всіляко виховувати, формувати і пропагувати, щоб вона не канула в забуття, не потонула у модних словосполученнях інформаційного суспільства. При допомозі читання засвоюються базові цінності, формується суспільно-корисна особистість; читання має увійти в структуру життєдіяльності особистості, – такі міркування переконливо обґрунтовані у численних публікаціях Ю. Мелентьєвої .
Нагадаємо, що феномен читання завжди привертав увагу педагогів, психологів, бібліотекознавців, літературознавців, книгознавців, а культура читання трактувалася як органічний елемент культури особистості і суспільства загалом. Люди, що читають, вміють проблемно мислити, “легше схоплюють ціле і виявляють часткове, адекватніше оцінюють ситуацію, швидше знаходять правильні рішення. Вони ... мають більший обсяг пам’яті, активну творчу уяву, краще володіють мовою” . Сьогодні, коли у світі спостерігається тенденція відчуження від книги, звужується коло читання, примітивізуються літературні смаки, фахівці гуманітарної сфери (і не тільки) мусять усвідомити, що інформаційна культура без культури читання, без розуміння читання як інтелектуальної і духовної діяльності, буде аморфним поняттям, не здатним ефективно впливати на формування суспільства знань. До речі, програма ЮНЕСКО “Інформація для всіх” передбачає, насамперед, реалізацію концепції суспільства знань, оскільки “просте збільшення інформаційних потоків не обов’язково призведе до появи нових можливостей для розвитку” .
Залучення особистості до книги і читання як важливої розумової діяльності починається з дитинства, а, отже, з сім’ї і школи. Формування школяра як читача – майбутнього суб’єкта книжкового ринку, полягає не в тому, щоб навчити складати букви в склади, склади – у слова, слова – у речення і т. д. Вдумливе читання тексту суттєво відрізняється від механічного сприйняття зорової інформації, яке знижує здатність мислити, рефлексувати з приводу засвоєної інформації. Читання, сприйняття і розуміння тексту – складний поліфункціональний процес, заснований на цілісній організації роботи обидвох півкуль мозку (достатньо глибоко і системно цей процес розглянутий у бібліопсихологічній теорії М.О. Рубакіна). Грамотне читання має бути зорієнтованим на те, щоб осмислювати, розуміти, використовувати письмові тексти та реагувати на них для досягнення персональних цілей, розвитку знань та комунікативних можливостей особистості.
У системі ключових компетентностей сучасної освіти комунікативні компетентності є вихідними і чи не найважливішими; вони орієнтують школяра (студента) не на засвоєння певної сукупності запропонованих кимось знань, а на уміння продукувати знання для вирішення конкретних завдань; відповідно, засвоєння тексту і контексту твору, перетвореного засобами книжкової справи у друковане (чи електронне) видання, можливе лише за умови вдумливого, аналітичного читання.
Власне, читання як діяльність, як єдиний спосіб “споживання” книги, як “універсальна технологія відображення семіотичної інформації” (А. Беловицька) з певним “ККД” здатне збагатити загальнокультурний та інтелектуальний контекст епохи, сформувати, поряд з іншими факторами, людину як творця, посередника і ретранслятора культурних цінностей. Таке читання в умовах зростання інформаційних перевантажень та хаотизації інформації загалом дозволяє протистояти нівелюванню особистості, втягуванню її в інформаційний кругообіг, сприяє демасифікації культури.
Нині ризик втратити читача особливо небезпечний, що пов’язано з надмірною інформатизацією особистості, під впливом якої губиться пріоритет книги як джерела знань. У процесі дорослішання читацька активність дітей знижується, наростає синдром примусовості, а відтак читання сприймається як нав’язлива і мало потрібна діяльність. Водночас книга як засіб виховання та самоосвіти підлітків має особливий сенс. Якщо ми втратили читача-дитину, то ми штучно обмежили її інтелектуальний та духовний розвиток, позбавили її можливості повноцінного комунікування в майбутньому; якщо ж спілкування з книгою не стало особливою потребою для підлітка – це можна сприймати як особистісну та суспільну трагедію. Адже підлітковий етап у розвитку дитини є особливим, переломним; у цьому віці яскраво виражена тенденція до осмислення власного я, з одного боку, та до пізнання внутрішнього світу, до самоствердження, з іншого. І та, й інша тенденція впливає на формування кола читання та сприйняття прочитаного, на інтелектуальний та духовний розвиток особистості, її світогляду. Зниження зацікавленості читанням як креативною справою можна пояснити не лише надмірним захопленням Інтернетом та комп’ютерними розвагами (бо часто діти, що користуються глобальною мережею, є активними і перебірливими читачами), але й дефіцитом адекватних світосприйняттю підлітків видань – про сучасні реалії, гострі проблеми перехідного віку тощо.
Значною мірою проблеми читання пов’язані з тим, що школа сьогодні недостатньо розвиває уміння і навички школярів у сфері читання та інформаційної культури. На противагу застарілим підходам до розвитку читацьких інтересів школярів слід практикувати сучасні, динамічні, переконливі засоби. Для прикладу, можна запровадити факультативні дисципліни “Культура читання”, “Читання та інформаційна культура особистості”, проводити фестивалі, літературні читання, семінари, читацькі конференції, інтелектуальні конкурси, вікторини... .
Така увага до дитячого читання цілком слушна, оскільки нації, що хочуть читати, формуються з читаючих дітей – майбутніх громадян держави, від яких залежить рівень розвитку науки, культури та бізнесу; тому “просування” грамотного читання серед шкільної молоді є важливим стратегічним завданням для розвитку української державності. Адже нинішня молодь (старшокласники середніх шкіл і їх випускники, в тому числі і студенти вузів) здебільшого не є активними і вдумливими читачами.
Багато дослідників оцінюють становище з читанням як кризове; попри це високий статус книги у суспільстві зберігається. Певна частина молоді, студентство, збирає особисті бібліотеки, регулярно купує книги, хоч коло читання нині, здебільшого, функціонально обмежене пізнавальними та професійними інтересами. На нашу думку, не слід механічно протиставляти тих, хто читає і “не читає”, а шукати способи залучення “не читачів” до книги і книжкового спілкування.
У багатьох країнах давно і змістовно здійснюються багатоаспектні дослідження читання як соціального явища та причин, що уповільнюють читання, насамперед, у молодіжному середовищі. У більшості розвинутих країн програми читання, реанімація інтелектуального читача є ключовими напрямами культурної політики. На це працюють всі ЗМІ, численні державні, суспільні і комерційні організації. Сьогодні інтенсивність і культура читання особистості високо оцінюються світовим співтовариством; 2003-2012 роки оголошені ООН десятиліттям грамотності.
В контексті різних оцінок беззаперечною є теза про те, що високе соціальне і педагогічне значення читання як для особистості, так і для суспільства загалом, потребує державної підтримки, “інсталяції” читання у нечисленні або “малочитаючі” верстви населення, перетворення читання в культурну норму кожної людини. Внаслідок відсутності в державі систематичної пропаганди книги та культури читання знизився рівень престижності читання та освіти загалом, у справжньому значенні цього слова. Майже не розвивається книжкова торгівля, через слабку систему книгорозповсюдження страждає вітчизняне книговидання, і частково причиною цього є не зорієнтованість молоді на забезпечення інформаційних та естетичних потреб через книгу. Проблемою читання всерйоз схвильовані видавці і книгарі, які особливо гостро відчувають негативні тенденції у цій соціокультурній сфері діяльності – адже прямим наслідком падіння інтересу до читання є зниження тиражів і прибутків, що уповільнює розвиток книжкового ринку. “Читання, рівень читацької активності безпосередньо впливають на стан усіх складових книжкового ринку…”, – наголошує сучасна харківська дослідниця Олена Афанасенко . Вона також справедливо зауважує, що читання друкованої продукції і стан книжкового ринку – поняття взаємозалежні, оскільки ситуація на книжковому ринку впливає на читацьку активність населення і водночас обумовлюється нею. Зрештою, усі учасники книжкового ринку функціонують завдяки феномену читання. Тому підтримка і стимулювання читацької активності, акцентування уваги на важливості проблеми читання, популяризація книги та читання серед усіх верств населення, особливо ж – у молодіжному середовищі, є нагальною потребою соціокультурного поступу України. Ми переконані, що повернення до книги та грамотного читання сприятиме розвитку внутрішнього світу особистості, підвищенню інтелектуального потенціалу суспільства, формуванню національної ідентичності.
Отже, для того, аби з’ясувати рівень, стан і культуру читання, шляхи задоволення читацьких інтересів і купівельних потреб населення, тенденції формування попиту на друковану продукцію, потрібні систематичні різнопланові дослідження, у яких зацікавлені практично усі суб’єкти книжкового ринку. Вивчення стану і процесів книгочитання серед молоді допоможе оцінити масштаби втрат у культурі і освіті, змоделювати державну систему пропагування книги, підвищити її рейтинг на світовій арені. Подібне дослідження актуалізується схваленою урядом Концепцією Державної цільової програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції на 2009-2012 роки, де, поряд з іншими важливими завданнями, пріоритети має розбудова всеукраїнської мережі книгорозповсюдження. Очевидно, цей процес має відбуватися паралельно з вихованням читача, оскільки саме він активізує ринок, робить його комерційно вигідним сектором економіки.
В контексті поставлених проблем доречним виглядає дослідження, започатковане у 2008 році кафедрою книгознавства та комерційної діяльності Української академії друкарства. Мета дослідження полягала в тому, аби: з’ясувати інформаційні інтереси молодіжної аудиторії, шляхи та засоби їх задоволення; місце книги серед інших джерел інформації для обґрунтування засобів впливу на поліпшення процесів книгокористування серед молоді. Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
•за матеріалами соціологічного опитування виявити якісні та кількісні показники книгокористування, стан та структуру читацьких потреб молоді;
•розробити рекомендації щодо оптимізації видавничого репертуару та книготорговельного асортименту відповідно до результатів дослідження;
•обгрунтувати методи, форми і шляхи формування цілісної системи стимулювання читання і інтересу до книги серед молоді;
•розробити рекомендації освітянам щодо пропаганди книги і читання як життєвої необхідності, важливого засобу інтелектуального і духовного розвитку особистості.
Попередні результати дослідження були презентовані під час Національного форуму видавців у Львові (вересень 2008 року) перед працівниками галузі, а також зарубіжними гостями в межах бізнес-форуму, який відбувався під егідою Львівської державної обласної адміністрації. Згідно з планом виконання робіт буде продовжено поглиблений аналіз отриманих даних з подальшим оприлюдненням у фахових джерелах.
1. Васильев В.И. История книжной культуры : теоретико-методологические аспекты / В.И. Васильев. – М. : Наука, 2004. – 112 с.
2. Мелентьєва Ю.П. Чтение, читатель, библиотека в меняющемся мире / Ю.П. Мелентьева. – М. : Наука, 2007. – 355 с.
3. Коган Е.И. Чтение нуждается в защите // Университетская книга. – 2005. - №11. – С.29.
4. ЮНЕСКО “Информация для всех” – 2000 г. : от информационного общества к обществам знания // Новости Рос. комитета ИФЛА. – 2003. – №46. – С.10-12.
5. Афанасенко О. Читання як об’єктивний чинник розвитку книжкового ринку України / О.Афанасенко // Вісник Книжкової палати. – 2008. – №8. – С.9.
6. Антоник О.В. Пропаганда книги і читання серед учнів як суспільний пріоритет: книгознавчо-педагогічний контекст / О.В. Антоник, Н.В. Жмовка // Поліграфія і видавнича справа. – 2008. – Вип.. 1 (47). – С.80-90.