Статті, блоги > Видавнича справа
КНИЖКОВА ЦИВІЛІЗАЦІЯ: ПРОБЛЕМИ КОНКУРЕНЦІЇ
Манько О. В. | 09.09.07 13:00:02
Якось, дивлячись якийсь американський фільм, я відзначив про себе один вислів: „Кожен сходить з розуму по-своєму”. У цьому є якась житейська мудрість: кожен у цьому житті обирає своє корінне уподобання, яке для іншого може видатися божевіллям.Так сталося , що з дитинства я полюбив книгу і цей глюк супроводжує мене ціле моє життя. Книга для мене – це не тільки спосіб вільно провести час, це є мій спосіб ведення життя: естетичне відпруження душі, тренування розуму, комфортний мікропростір – зручний фотель, м’яке освітлення, тиша... і політ думки. Одним словом – я є книгоман, я люблю тексти і іноді знаходжу в них відповіді на питання, які ставить передо мною життя.
Тому сьогодні я виступаю перед Вами у ролі не так фахівця книгознавчого профілю, як радше небайдужого споживача.
Винесена у заголовок думка доволі часто дискутується у ЗМІ і прогнози щодо існування книги мігрують від вкрай песимістичних до стримано оптимістичних. Проте бурхливий розвиток інформаційних технологій по-перше, постійно перекроює карту цих прогнозів, а по-друге, створює додаткові фактори, які утруднюють саме прогнозування. Тим не менше, певні тенденції усе ж прослідковуються і на них варто звернути увагу.
Почнемо з декількох промовистих цифр. На недавній презентації демонстраційно-навчального центру фірми “Heidelberg” прозвучало наступне: в найближче десятиліття обсяг друкованої продукції зросте наступним чином: – газетна продукція – на 3,2%, рекламна - 3,2%, журнальна – аналогічно, етикетки – 3,3%.., книжкова – 2,8%. Про що говорять ці тенденції? Однозначно зрозуміло, що читати стануть менше. Читають уже менше. І лектуру читають чим раз, то легшу. Зараз взагалі можна ставити питання, чи залишиться книга надалі універсальним носієм інформації, як це було ще двадцять років тому? І знову ж таки з певністю можна зазначити, що ні. Це, на мою думку, є об’єктивний процес. Обвальне зростання об’єму інформації не залишає часу ані для неквапного її засвоєння, ані для, як колись любили говорити наші педагоги, ”засвоєння всіх культурних здобутків людства”. Коли ми були студентами, то єдиним універсальним джерелом інформації для нас була книга, був підручник. Часто той підручник був доволі бідно ілюстрований, тому нам доводилось на повну потужність вмикати свою уяву, щоб зрозуміти суть явища, яке ми вивчали. Ця інтелектуальна праця була дуже важкою, але плідною, бо вельми інтенсивно навчала нас мислити. Проте для цього процесу був необхідний час. Зараз немає часу для засвоєння всього ланцюжка людської думки. Людська психіка не встані витримувати таке інформаційне навантаження традиційним способом засвоєння, а тим більше суто через книгу. Це давно зрозуміли в розвинутих країнах світу. Там ще з середини 70-х років опертя при навчанні у школах та університетах зробили на аудіовізуальні способи подачі інформації. Абсолютно зрозуміло, що вдало проілюстроване явище або закон може зекономити цілі сторінки важкосприйнятливого тексту і, відповідно, час. Ефективність такого навчання зростає на порядок. А коли ми додамо можливості сучасних мультимедійних засобів, то висновки напрошуються відповідні, в т.ч. хто виграє змагання в технологічній гонці світу.
Отож, принаймі у навчальному процесі можна означити долю книги як носія інформації. Частка друкованої продукції тут буде скорочуватись. Ймовірно за вийнятком підручників тих класичних дисциплін, які практично не підлягають змінам. Крім того, книга в навчальному процесів залишиться як додаткове джерело для поглибленого вивчення предмету, бо я не уявляю собі, що хтось здатний на титанічну працю, аби перевести усі тексти в електронну форму, що, врешті, є абсурдом.
Поглянемо на книгу дещо під іншим кутом зору. Під оптимістичним кутом. Книга не потребує спеціального робочого місця (комп’ютера), не потребує спеціального програмного забезпечення, наявності джерела живлення, не так втомлює очі і, врешті, книга є і завжди буде складним естетичним і психологічним феноменом, котрий не замінить жодна анімація і жодні мультимедійні фокуси. Так само як жодна екранізація з блискучими ефектами ніколи не замінить польоту уяви при читанні самого твору. Позаяк сам твір є польотом людського духу, котрий неможливо увіпхати у аудіовізуальні образи.
Саме тому книга, як джерело такого духу, як першооснова будь-яких інтелектуальних пошуків завжди буде незамінною і саме тому існуватиме доти, доки існуватиме наша цивілізація. Книга буде і книгу будуть продавати. Серйозну книгу.
Поставимо питання дещо інакше: а наскільки конкурентною книга буде в самому медійному середовищі як розважальний або естетичний об’єкт?
Тут варто знову навести певні цифри з презентаційної лекції. Ще 30-ть років тому на ринку продавалось 20% книжкової продукції високої якості поліграфічного виконання, 20% - низької якості, решта – середньої якості. На даний час маємо наступне: ринок вимагає 40% високої якості, 40% низької якості і лише 20% середньої якості. Іншими словами, бурхливо розвивається як ринок дешевого читва („кишеньковий формат”), так і ринок, скажімо так, розкішних фоліантів, благо засоби сучасної поліграфії це дозволяють. Про що свідчить ця тенденція? Вона свідчить про те, що ринок є пересичений інформаційним товаром на будь-який смак і зараз стоїть питання вже не про заспокоєння інформаційного голоду, як це було ще 15-ть років тому. Зараз є пекуча проблема як продати друкований продукт.
Тому реалізуються дві паралельні стратегії. Перша – це орієнтація на масового споживача, який „ковтає” низькопробне читво задля релаксації. Це - одноразова література: дешевий газетний папір, яскрава, криклива обкладинка, часто доволі примітивне, але динамічне читво. Прочитав і забув. Але масові наклади дають великий прибуток виробнику. Оскільки масовий читач робиться чимраз масовішим, то цей ринок буде й надалі жваво розвиватись. Це нагадує мені інший несподіваний феномен, який розвинувся наприкінці ХІХ-го століття в Європі.
Вся прогресивна громадськість старого континенту спільними зусиллями заради прогресу змусила уряди своїх країн завести обов’язкову початкову освіту, аби підняти загальний культурний рівень населення, аби дати шанс обдарованим дітям нижчих класів здобути належну освіту, аби розігнати пітьму забобонів тощо. Проте обов’язкова початкова освіта на той час не вирішила цих проблем, зате породила таке явище як „жовта преса”, яка й зараз процвітає. Я просто хотів зазаначити, що людина, яка читає - не обов’язково культурна людина. Культурний рівень здобувається важкою внутрішньою працею, за яку грошей не платять. Отож виробникам читва можна не остерігатись спаду попиту на цей продукт.
Інша стратегія – це коштовні, дуже якісно оформлені книги, розраховані на книжкових гурманів. Такі книги повинні поєднувати в собі і зміст, і форму. Для мене, скажімо, прикладом такого підходу є книги видавництва „А-ба-ба-га-ла-ма-га”. Це вже витвір. На нього не шкода грошей, бо до цієї книги я буду вертатись не раз, бодай задля її ілюстрацій. Це також сфера мистецьких та фотоальбомів.
Третя, проміжна стратегія, - це видавництво елітарної літератури, яка має свого нечисельного читача. Хоча, на мою думку, це той читач, який задає добрий тон і за яким підтягуються всі решта.
Отож, книги, як кожен товар треба продати. Тут я хочу означити наступне. Просте насичення книжкового ринку запотребованою літературою можна означити як перший етап розвитку ринку. Він уже завершився. Другим етапом є формування вищеозначених стратегій, тобто орієнтація на споживача. Цей етап уже завершується. Подальше підвищення стандартів друкованої продукції, видається, не покращить корінним чином інтенсивність продажу друкованої продукції.
Слід приступати до третього етапу. Цей етап я би назвав створенням спеціального середовища, якому притаманні цілий ряд особливих рис, навіть комплекс цих рис, що дозволить інтенсифікувати, або хоча б стабілізувати продаж літератури для конкретної фірми-продавця.
Проілюструю це наступним чином. Я окрім того, що книгоман, є ще й кавоманом з тридцятирічним стажем. І мені тепер уже мало просто випити кави, мені тепер мало випити навіть дуже якісної кави. Я часто хочу випити цю дуже якісну каву в умовах високого психо-естетичного комфорту: стильне оформлення кав’ярні, стильна притишена музика, свіжа преса, якісне обслуговування, культурна публіка – все те, що творить сприятливу ауру. За цю ауру я заплачу більше. І не пошкодую грошей. Скажімо такою кав’ярнею для мене є „Світ кави”.
Думаю, що це загальна тенденція розвитку будь-якого ринку. Виявом цієї тенденції у Львові є книжковиї супермаркет „Буква”, хоча особисто мені він не подобається. Там не та аура. Але сама стратегія є правильною.
Мабуть я у подібних закладах виділив би окремий зал для елітарної літератури (якої зараз у нас практично не перекладають) і створив би специфічне його оформлення, аби інтригувати пересічну публіку і таким чином піднімати престиж високої культури.
Загалом створення цілих комплексів для продажу літератури, де будь-якій людині (а не тільки конкретному споживачу) буде приємно і комфортно перебувати сприятиме формуванню своєрідних культурних магнітів: людина зайшла з цікавості, отримала позитивний заряд емоцій і вийшла з покупкою, якої не планувала.
Підсумовуючи все, що було сказано вище, я схиляюсь до думки, що книжкова цивілізація вціліє і їй не загрожують катастрофічні катаклізми. Вона й надалі залишатиметься конкурентноздатною щодо сучасних мультимедійних засобів передачі інформацї, позаяк має свою корінну нішу, глибоко закорінену в людську психіку.
Основна конкуренція розвиватиметься в сфері розповсюдження і продажу книги. Той хто почне створювати культурні центри книги, котрі будуть поєднувати в собі і свого роду відпочинкові комплекси, той буде в недалекому майбутньому контролювати книжковий ринок.
Дякую за увагу.