Критика, рецензії
Вже рукопис -- ще не книга
Оксана Думанська, письменниця | 22.10.13 9:43:53
КНИГА НАПИСАНА…(Нетрадиційна критика. Письменник оглядає рукопис)
Любовний трикутник – чи не найпопулярніший хід в будь-якому романі. Він, вона і хтось (ще одна вона чи ще один він), хто і є основним осередком конфлікту, таким собі подразником для ревнощів, здогадок-припущень і образ.
Третя особа-персонаж, ув’язана в стосунки двох, може бути автором демонізована, розвінчана у своїй протидії, зображена кволою в чуттях чи заздрісною, чи агресивною, чи… Тут уже місце для польоту фантазії, хоча вислід із цього трафунку єдиний: третій(я) зайвий(а).
А як визначити того третього? Христина Лукащук у новому романі «Любов практична» обирає на цю роль свою ліричну героїню, від імені якої й веде оповідь. Вона – третя, бо покохала чоловіка одруженого… Ба більше, він не дуже переймається її сум’яттям, спокійно пояснює, що нині йде додому, і не докладає особливих зусиль, щоб зрозуміти, як обурюється вона в душі словом «додому», бо ж дім його – тут, з нею. Чому ж він вертається туди, де все давно вистигло й збайдужіло?
Можна, звісно, вдатися до схематизму й пояснити все звичкою, вистояною на роках подружніх стосунків, а можна придивлятися до поведінки чоловіка з позицій досвіду, отриманого жінкою за сприятливих чи несприятливих обставин.
Христина Лукащук з невеликого гурту тих авторок, які не ковзають поверхнею, а зазирають в глибину, докопуються до суті, щоб написане не відгонило поспіхом і фантазіями на тему, а опиралося на реальність, ознаки якої спостерігаємо в зображенні поведінки героїв, в описах принад рідного міста, в називанні конкретних подій та їх учасників. І тут, нарешті, прийшов час сказати, що цей роман ще не має поліграфічного втілення, він існує в рукописі, фрагмент якого буде оприлюднено незабаром в антології «Львів… Львів’янки…Любов…»
Немає виданої книги – немає про що казати? Ні, на мою думку, про книгу варто сказати навіть у рукописі, тому що є вже коло зацікавлених читачів, які звикло реагують на письменницьке ім’я, і питання “про що новий роман?» може бути вдоволене хоча б короткою відповіддю.
Роман Христини Лукащук наповнений життям жінки з добре сформованим характером, з доброю освітою, з мистецькими зацікавленнями, з різноманітними уподобаннями, з вітальною реакцією на позитивні вияви середовища, з чітким розмежуванням «люблю—не люблю», зі стійким розумінням, який він має бути насправді – чоловік у любові.
«Любов практична» -- і це мій прогноз – буде успіхом видавця, який поспішить укласти угоду з авторкою. А читач сприйме письменницю зовсім по-новому.
Про авторку:
Христина Лукащук – львів’янка. Разом із середньою загальноосвітньою школою закінчила дитячу художню школу. Згодом навчалася у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша (спеціальність «Художня кераміка»). Закінчила Львівський державний аграрний університет за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд». Працювала у сфері архітектури. Була директором ЛКП «Місторемпроект», співзасновницею мистецької галереї «Коралі». Активно брала участь у виставках декоративно-прикладного мистецтва. 2001 року – персональна виставка живопису на склі «Великодня» у Львівському музеї етнографії. Друкувалась у часописі «Дзвін» (поезія). Також друком вийшли наступні книги авторки: «Без назви» (поезії) 1999 року, «Негламур» (образки з життя) 2006 року, в-цтво "Піраміда"; «Ванільне небо» (образки з життя) 2007 року, в-цтво "Коло"; «Стриптиз» (поезії) 2008 року; «Рожевий і ще раз рожевий» (повість) 2009 року, в-цтво ЛА"Піраміда"; «Експортерка» (роман) 2010 року в-цтво "Астролябія"; «Фреска» (роман) 2010 року, в-цтво "Астролябія"; "Жити сьогодні" (роман) 2012 року , в-цтво "Астролябія"; "Лялька-мотанка" (роман) 2012 року , в-цтво "Астролябія". "Курва" (роман) 2013 р. в-цтво "КСД". Христина Лукащук – з 2009 року багаторазова лауреатка «Коронації слова» – зокрема, 2012 року спецвідзнака «Найкращий еротичний твір 2012 року» за роман "Курва".