Статті, блоги
Мудрість приходить з віком. Форуму видавців – 20!
Тетяна Микитин, УАД | 29.09.13 18:28:21
Мудрість приходить з віком, але часом вік приходить один – неодноразово ми чули цей жартівливий афоризм. Чомусь згадався він мені, коли відвідала цьогорічний Форум видавців і ось чому
Насамперед скажу, що у цій статті мені не хочеться переписувати статистичні дані з офіційного прес-релізу Форуму, оцінювати рівень їх точності, хвалити одних і тих самих переможців, або критикувати за щось там організаторів, залишу це для традиційної преси. Тим більше, що таких публікацій буде достатньо, адже це ювілейний книжковий ярмарок, та й, як на мене, це не дуже цікаво. Натомість спробую звернути вашу увагу на Форум і форумівчан як певну субкультуру. Це як держава, що функціонує і розвивається через людей, які у ній живуть, а без населення це лише територія. Як і кожна держава, Форум має свою владу, це – ОК (Олександра Коваль) та її молода команда. Погоджуюсь, що організація заходу не є ідеальною, точніше на таких масштабних подіях ніколи не буває все гладко, просто недоліки бувають двох видів – більш або менш помітні. А якщо взяти до уваги, що тогорічний склад дирекції знову суттєво оновився за рахунок недосвідчених фахівців, а молодих ентузіастів, то дивуватись і обурюватись нема чого, вони зробили більше, ніж могли, і Форум усе-таки відбувся.
Але чи все залежить від організаторів?
Як і у кожній державі, її основою є населення, у даному випадку – учасники Форуму, для них він проводиться, їх інтересам підпорядковується, і, як не крути, але саме вони несуть не меншу, ніж організатори, відповідальність за рівень і статус заходу, а не державні інституції чи ЗМІ. Ось лише кілька штрихів до портрету:
o З року в рік учасники нарікають на те, що Форум перетворився на базар. А чи не вони намагаються придбати якнайбільше торгових місць і привезти якнайбільше товару, в т. ч. того, що уже давно вважається неліквідом? Ігноруючи при цьому увесь маркетинговий потенціал і можливості книжкового ярмарку.
o Дуже поширений вислів серед моїх друзів і знайомих «невже я такий(а) балуваний(а), що майже не бачу нових цікавих книг?!» наштовхує на думку: а хто ж тоді формує видавничий репертуар і книготорговельний асортимент? Адже якщо на Форум і привозять хороші книги, то часто вони страждають від непоінформованості потенційних покупців, масового затоварення і невдалої викладки, а тому «губляться». Одна розумна львів’янка у соцмережах написала, що після цьогорічного Форуму варто задуматись про збереження лісів!
o Останнім часом вартість книг на Форумі вища, ніж у книгарнях. А хто їх встановлює? Так, вартість участі у Форумі висока, але це не виправдовує видавців, які продають свої книги зі стенду дорожче, ніж у роздрібній мережі. З етичних міркувань не називатиму видавництва, яке вдалось «упіймати» на такому, але опитування відвідувачів показують, що це не одиничний випадок.
o Форум втратив свою основну місію – бути місцем для фахового спілкування і майданчиком для створення і просування прогресивних ідей. А хто береться за організацію професійних заходів, чи багато учасників їх відвідує і чи готові вони ділитись своїм досвідом? Як видно з програми, – корисних для фахівців заходів проводиться дуже мало, а фахівців на них ще менше, переважно це люди, дотичні до цієї справи або звичайні відвідувачі. І про який обмін досвідом іде мова, якщо будь-яка ділова інформація оберігається тими ж видавцями і книгорозповсюджувачами не гірше таємниці державного значення.
o Також спостерігається тенденція, що на Форум приїжджає все менше менеджерів вищої ланки, а деякі потужні «гравці» взагалі його ігнорують. Розумію, їм нема з ким працювати, бо на книжковому ринку фігурують одні й ті ж самі особи, і якщо вони й приїжджають, то сидять переважно не на стенді, чи відвідують заходи, а у львівських кнайпах. Там час гаяти приємніше, це правда!
o Програма Форуму роздута до неможливості (по кількості заходів і місцях їх проведення), відтак одні нікуди не встигають, бо багато заходів ще й збігаються у часі, а інші при цьому не можуть нічого знайти, майже нічого. Але ж левову долю заходів пропонують до програми ті ж самі учасники, які просто клонують різні презентації, зустрічі й автограф-сесії. Очевидно, що наштампувати кілька простеньких імпрез набагато легше, ніж підготувати одну добротну, створити для неї медіа-привід. А хто відвідувачі? – Одні й ті ж самі люди, котрі як у соцмережах, висять у друзях або відслідковують, а також родичі і знайомі.
o Ще одна болюча тема – виставкові стенди учасників, переважна більшість яких застрягла у минулому столітті. Це стосується стилістики оформлення, наповнення, організації площі і роботи стендистів: безликі або аляпуваті, великі і пусті або малі й захаращені, де стендисти нудьгують або активно торгують. Дуже часто вони нагадують комори, а не місця для спілкування і знайомства з книгами. Тобто стенди не виконують своєї представницької, комунікативної та маркетингової функції, відвідувачам там не комфортно, та й самим учасникам теж. Достатньо глянути на ці фото, щоб порівняти і зробити свої висновки. І справа не в коштах, бо зробити цікавий постер, підібрати відповідні елементи декору чи прикупити мобільне обладнання багаторазового використання (хоча б з гофрокартону чи пластику) сьогодні не так вже й дорого. І не стільки вже воно займе місця у багатотонних машинах, якими учасники везуть на Форум свою продукцію. Будь-яке капіталовкладення, якщо воно зроблене з розумом, обов’язково дасть результати, якщо не прямо, то опосередковано.
o І останній – дуже етичний момент. Відколи засновано Форум існує величезна проблема – учасники «тирять», пардон, одне в одного виставкове обладнання, сваряться за нещасні сантиметри, влаштовують полювання за запрошеннями на офіційні заходи, щоб потім не прийти, знімаються з експозиції за кілька днів до офіційного завершення роботи ярмарку і т. п., виявляючи таким чином неповагу до колег та відвідувачів.
Чи мають до цього якесь відношення організатори? Ні, це стосується самих учасників.
От і виходить, що експонент витрачає гроші на виставкову площу, яку неефективно використовує; везе асортимент, який не задовольняє покупців; організовує заходи, які погано відвідують і т. д. і т. п. А потім дивуються, що участь у книжковому ярмарку не принесла очікуваних дивідендів, не виправдала сподівань і шукають винних – організаторів, відвідувачів, погоду. Якщо завдання організаторів полягає в організації ярмаркового майданчика і налагодження його роботи, то якісна картинка, наповнення і загальне враження залежать від експонентів.
Хтось, читаючи цю статтю, може подумати, що дарма я напустилась на учасників і що це замовна річ від організаторів. Аж ніяк, просто будь-яка медаль має два боки і з боку це дуже помітно, особливо, якщо спостерігаєш за цим роками. Дивує, що експоненти з року в рік одні й ті ж, більшість з них виставкує по десять і більше років та їздить не лише до Львова, а й по інших книжкових ярмарках, в т. ч. закордонних, але чомусь вперто не хочуть бачити своїх недоліків і змінюватись на краще. От і виходить, що виставкова субкультура потребує кардинальних змін у корпоративній культурі і підвищення кваліфікації її суб’єктів діяльності.
Фотографії: Т. Микитин (особливо "Черевички божої матері" :)), і деякі А. Судин
