Статті, блоги > Редагування
ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА ЯК ОБ’ЄКТ ҐЕНДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Думанська М. І. | 09.09.07 12:50:38
Активний розвиток ґендерної лінгвістики і літературної критики за кордоном і — в останнє десятиліття — в нашій країні, поява перших висновків і гіпотез стосовно особливостей продукування (і, меншою мірою, сприймання) текстів представниками обох статей переважно стосується вивчення художніх творів. Проте вивчення це можна вважати частково однобоким — до уваги беруться „дорослі” твори, тобто написані дорослими для тих же дорослих.Тексти же, створені письменниками для маленьких і юних читачів, чомусь не заслужили на увагу дослідників-„ґендерологів”. Чи ж дійсно дитячі книги такі „безстатеві” чи „бісексуальні”? Наскільки автор „нейтралізує” (чи, може, навпаки — акцентує) себе як жінку чи чоловіка, пишучи їх? Як виявляють себе ґендерні стереотипи, упередження? Які відмінності (не лише лінгвістичні, а й психологічні та ін.) у „художньому” спілкуванні дорослих чоловіка і жінки з дитиною?
Аби відповісти на ці та безліч інших питань, слід насамперед виробити комплексну методику, яка б дала можливість осягнути якомога більше аспектів комунікації між автором і читачем. (Проблема в тому, що такою методикою — на окремі пункти якої можна було б спиратися, вивчаючи твори для дітей, — не озброєні і дослідники „дорослої” літератури). Вона мала б ґрунтуватися на теоретичних моделях мово- і літературознавства, психо- етнопсихолінгвістики, лінгвофілософії, психології (зокрема психології творчості і сприйняття), герменевтики, психоаналізу тощо.
Незважаючи на те, що виникнення ґендерних літературних досліджень значною мірою зумовлене феміністичною літературною критикою, багато методів якої „перейшли їм у спадок”, важливо забезпечити саме „ґендерний” характер пропонованого комплексного аналізу — тобто не екстраполюватися від феміністики (яка розглядає тільки специфічний жіночий досвід, а не ґендерні системи), а перейти на якісно новий щабель „препарування”.
З погляду книгознавства і видавничої справи цікаво дослідити не тільки „голий” текст дитячого твору, а й розглянути дитячу книгу як семіотичну систему — комплекс словесного і зображального повідомлення; тобто проаналізувати вираження особи і автора, і художника-ілюстратора, простежити, як „співпрацюють” у виданні ці особи, як „взаємодіють” (доповнюють одна одну? звучать в унісон? переплітаються? дисонують?) між собою їхні світоглядні, мистецькі та ін. вираження, зумовлені/не зумовлені ґендерними особливостями?
Варто зазначити, що взятий до уваги підхід не лише новітній, а й досить незвичний: крізь ґендерну призму вивчається об’єкт текстотворчості, „нетиповість” якого зумовлена особливою комунікативною моделлю з нерівноправними, так би мовити, учасниками-комунікантами. Навіть аналіз кількох дитячих творів довів, що ґендерний підхід може виявитися плідним і під час розгляду таких „нетипових” — порівняно з іншими видами літератури — творів.
Як виявилося, жінки і чоловіки, незважаючи на нібито спільну настанову у спілкуванні з особливо чутливою групою юних читачів, неоднаково виражають себе у тексті для дітей. „Чоловічі” і „жіночі” дитячі твори мають багато різного: це стосується і сюжету, і композиції, і героїв, і мовностилістичного малюнку.
Автор-чоловік в аналізованих творах обирає головними персонажами хлопчиків/чоловіків, жінка — дівчаток/жінок. У “чоловічих” текстах частіше проявляються і виявляються ґендерні стереотипи (на рівні сюжету, системи дійових осіб, мовного вираження), “жіночі” же твори можна охарактеризувати як ґендерно паритетні. Для автора-чоловіка важливіша подієвість, сюжетність, авантюризм, стрімке розгортання подій, для автора-жінки — психологізм, емоційність, вербальне вираження. Чоловік мислить текст як проект-завдання, для жінки він же — процес, що триває. Автор-жінка детальніше, глибше змальовує почуття головних героїв порівняно з автором-чоловіком. До того ж, чоловік дає своїм персонажам характеристику, важливу для нього як для автора, а жінка вказує на те, що найважливіше як для її героя (тобто, на думку цього героя), так і для дитини-читача. Часто чоловік будує свою оповідь за принципом подієвої послідовності, „жіночий” же текст схильний до втілення послідовності емоційної. За мовною структурою проаналізовані „чоловічі” твори порівняно лапідарні, „парцельовані”, „еліптичні”, а „жіночі” характеризуються плинністю, розгорненістю, мовленнєвою винахідливістю.
Звичайно, всі ці ознаки не категоричні: багато залежить від психологічного типу людини, рівня її освіченості, світогляду тощо, до того ж, аби робити такі висновки, замало розгляду кількох творів — тільки ґрунтовний, опертий на продуману комплексну методику аналіз масиву підібраних текстів може стати основою для наукових рефлексій та підсумків. Проте незаперечний той факт, що мова не є нейтральною. Це не просто транспортний засіб, що перевозить наші думки, — це механізм, який їх формує. Значною мірою це стосується і ґендерних ознак та відмінностей, що виявляються у мові і впливають на адресата (адресатів) комунікації. Їх вивчення у дитячій літературі — ще один поштовх до глибшого розуміння принципів і передумов реалізації людини у тексті, що закладеним у ньому потенціалом сприяє формуванню інших — маленьких — людей.
1.Антология гендерной теории / Дворкин А., Чодороу Н., Хубер Дж. и др. — Минск : Пропилеи, 2000. 2.Введение в гендерные исследования. Часть I / Под ред. И. Жеребкиной. — Х. : ХЦГИ, Спб : Алатейя, 2001. 3.Введение в гендерные исследования. Часть II / Под ред. С. Жеребкина. — Х. : ХЦГИ, Спб. : Алатейя, 2001. 4.Гендерна перспектива / Упор. В. Агеєва. — К. : Факт, 2004. 5.Говорун Т., Кікінежді О. Гендерна психологія — К. : Видавничий центр „Академія”, 2004. 6.Ї : Ґендер. Фемінність, Ґендер. Маскулінність. — 2003. — № 27. 7.Кіммел М. С. Ґендероване суспільство. — К. : Сфера, 2003. 8.Огар Е. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки. – Львів : Аз-Арт, 2002. 9.Синельникова Л., Богданович Г. Введение в лингвистическую гендерологию (материалы к спецкурсу). — Луганск, Симферополь, 2001. 10.Ставицька Л. Мова і стать // Критика. — 2003. — № 6. — С. 29 — 34.