Критика, рецензії

Не хочеться вже нічого писати про Форум видавців...

П. Ятвяг | 14.09.08 10:49:15

Із записок критика-маніяка

Від того часу, коли хотілося в ті перші роки його існування писати, заходячись у захваті, доводячи в суперечках із організаторами “столичних” заходів, що то не порівняти ні з чим, що такого ніколи не буде в Києві, проминуло надто багато часу, та й написано і проаналізовано вже немало. Та й довелося пережити всього потрошки – і бути учасником форуму, дивитися його зсередини, бути і якимось невеличким номінантом у церемонії нагородження, і навіть членом журі... Безліч журналістських спілкувань з учасниками, з відвідувачами, науковцями, з керівництвом форуму і керівництвом “конкуруючих” виставок, головами асоціацій і спілок, відвідання зарубіжних виставок, порівнянь і аналізів, що від чого, інтерв’ю, статей...
Не один раз втіха від гарних знахідок і разом з тим не одне розчарування, отримане від тих, хто прагне “європейськості”, але ніяк не позбудеться галичанського менталітету, для кого “масштабність мислення” перетворюється на свого роду бінокль, в якому всі хто “там” – спотворено величезні, а ті, що тут – мурашки, не варті спілкування...

---

Вже другий рік поспіль просто не хочеться нічого писати про це. Хочеться відійти від того подалі і зосередитися на іншому. Форум, слаба богу є, він собі існує тепер сам собою і напишуть про нього вже не окремі спеціалізовані видання, які на свій розсуд починали колись його “розкручування”, а мало не всі газети і журнали, причетні до “соціальних” питань, а до того ж будуть захлинатися славослів’ям і радіо, і телебачення, бо то тепер буде “непонтово” обійти таку подію... Хоча видавці все одно будуть нарікати, що серед журналістів нема культури “безплатно” писати про книжку і обговорювати книжку без того, щоб за те обговорення платили... (Скоріше хочеться написати, як нині гірко шкодить українській книзі недолуга реклама.)

Справді, нема чого повторювати тут на цьому сайті балачки на прес-конференціях і тупо переказувати (як то роблять чимало газет) прес-релізи із переліком промовистих цифр, супроводжуваних суперлативами і постійним повторюванням “нагадування”, що Форум “давно переріс ярмарок”... Хоча всі, хто пам’ятають початки, то чудово знають, що реально він не був ярмарком лише у перші роки.
Не хочеться ходити по всіх презентаціях і “фестивальних” заходах, бо і не зможеш всюди побувати, і напишуть про них все, що треба, відповідні спеціалісти в рожевих окулярах... До того ж деякі заходи навіть дуже “високого” (на перший погляд) рівня все одно, як завжди, перетворяться на звичайну безрезультатну балачку... А потім найбільшою “аналітичною” критикою, як завжди, буде лише слащава згадка про тисняву у непристосованих для продажу книжок приміщеннях “палацу мистецтв”. І як завжди за мінімальне критичне слово будуть вважати ворогом і Львова, і цілого українського читаючого народу...

Зрештою, не хочеться писати, бо після п’ятнадцяти років спостережень цілком уже очевидно: Форум видавців у його відображенні організаторами, учасниками, пресою – цілковита фікція... Обман зору... Оспівування бажаного... Іронічно кажучи: якби організатори “Петрівки” в Києві були мудріші, то такі фестивалі вони могли б проводити навіть щопівроку і без використання ані спортивних залів Інституту фізкультури, ані приміщень “Українського дому”. Та ще й із додатковим залученням авторів і видавців, “престижніших” для киян і з набагато “дальніших” земель... Тоді б і кияни нарешті побігли на такі “фестивалі”.
Навіть не хочеться пояснювати, чому то фікція, в тому числі і тим, хто зі здивуванням знизає плечима і скаже – як то так, таке здоровецьке і фікція?! Стіко тисяч людей ходять на фікцію?

Однак у нас в Україні фікцій дуже багато. Найрізноманітніших. Від представлення наших інтересів депутатами у Верховній Раді до виконання своїх обов’язків ЖЕКами.

Тому серед тих всіх фікцій Форум видавців у Львові -- чи не найкраща і чи не найшляхетніша в Україні фікція.
(Нехай і тут все теж замішано на грошах)

А тому – хай живе і розвивається Форум видавців у Львові!
Ніхто не проти!

А за ним і реальна повноцінна книжкова торгівля, реальний інтерес до книги...
Щонайменше, щоб видавцям доводилося привозили на “престижну виставку” справді тільки новинки, а не книжки, які не продалися за минулі роки (у декого починаючи від 2000 року)... І щоб ми, “читаючі львів’яни”, купували ті книжки у книгарнях, а не на виставках.
І на виставки ходили не в тому числі, а головним чином фахівці: читачі-фанати, науковці, критики, працівники книгарень, причому хоча б з усіх сусідніх до Львівської області областей...