Статті, блоги
НАТАЛЯ ПАСІЧНИК І ЇЇ ПАСТУХ БДЖІЛ
30.01.13 22:00:34
Нещодавно на наших сторінках рідкісною темою було названо розмову про фантастику. Сьогодні публікуємо коротку розмову, яка мусить привернути увагу до теми, можливо, не менш рідкісної в сучасних літературних обговореннях.До поезії. Зрештою, інколи, може, це і правильно. Справжня поезія не для розмови про неї. Вона -- для життя у ній і з нею. Хіба що справді заради привернення уваги до того кращого, що зараз публікується... Хоча і не продається, бо не любить сучасна прагматична книготоргівля продавати поезію.
Може, тому, що про неї мало говорять?
Від себе наперед, перед цим коротким інтерв'ю додамо: "Пастух бджіл" -- це те, відроджує відчуття солодкого щему від радості життя з поезією... Враження, що Наталя закохує нею в себе.
Тому і... привертаємо до неї увагу.
- Зазвичай книги з вибраними поетичними текстами сприймаються як своєрідний підсумок. Чи «Пастух бджіл» став таким підсумком якогось етапу твоєї творчості? І чи варто ще сподіватися на твої наступні книги поезій?>
- Насправді, це була дуже довга і клопітка робота. Два роки тому Тарас Олексійович Федюк запропонував мені подати рукопис збірки для поетичної серії «Зона Овідія» з умовою, що в ньому буде не менше ста текстів. Зрозуміло, що за такий термін мені важко було би написати стільки віршів, том у я вирішила укласти своєрідне вибране – the very best poems. Писала нові вірші, переробляла старі, оскільки я — прихильниця редагування, а не відсіювання слабких текстів. Взагалі коректура давнього — одне з найбільш болісних питань. Усі ці муки творчості, переписування рядків, добирання точніших рим страшенно виснажують, і буває, що написане здається потім чужим. Та що вдієш, досконалості треба прагнути. А щодо нових віршів, то, звісно, пишу і писатиму ще довго. Принаймні, дуже на це сподіваюся.
- «Пастух бджіл» складається із трьох розділів: «Портрети доби ренесансу», «Гра в три руки» і власне нових віршів. Чим зумовлена така ідейно-композиційна основа збірки?
- Насправді ніякої загадки немає – усі ці розділи є назвами моїх попередніх книжок, за винятком першої самвидавської «Елегія печалі», яку я давно знищила і забула. Основним, звісно, є розділ «Пастух бджіл», вірші з якого писалися з 2009 року, після того, як вийшла «Гра в три руки».
- Твої вірші дуже метафоричні, сповнені різноманітних мовних експериментів як от парономазії, оксюморонів, неологізмів та ін. Під час процесу творення тексту який чинник у тебе превалює: змістовий чи формальний?
- Процес творення – річ взагалі непередбачувана. Починаєш про одне, а закінчуєш зовсім про інше. Перефразовуючи Цвєтаєву, інколи той рядок, що був першим опиняється десь всередині. Пригадую випадок, коли на засіданні Тернопільської обласної організації Спілки письменників романістка Леся Романчук заявила, що вірші «приходять самі» і здебільшого миттєво, а от над твором більшого обсягу треба посидіти. Натомість поет Михайло Левицький зауважив, що вже десять років працює над одним віршем. Так от, у мене теж є вірш, який я почала писати ще у 2006 році в Чернівцях. Вірш, який зазнав сотень редакцій, декілька з яких таки потрапили до друкованих видань. Вірш, який я не змогла знищити, бо в ньому було кілька щемливих для мене моментів. Вірш, який я писала шість років і врешті написала. Я звикла дотримуватися спеціальної творчої стратегії – ні місяця без поетичного рядка. Це і своєрідна самоорганізація, і наповнення, і очищення, і наркотик врешті-решт. Майже за Юрієм Олешею. Майже у темпі вальсу. А щодо змісту і форми, то, звісно, усе має бути в гармонії. І життя також.
- Я знаю, що ти працюєш над книжкою есеїстики. Яка тематична палітра домінує у твоїх текстах?
- Есеїстика – це так, на майбутнє. Я планую її писати все своє життя, оскільки тематичне наповнення – автобіографічні нариси та есеї про літературне та навкололітературне життя - зобов’язує. Есеїстика мене знайшла якось випадково – ще студенткою я написала текст англійською мовою про своє рідне місто Теребовлю. Потім його переклала українською і раптом почала «згадувати» - власне дитинство, улюблені іграшки, музичну школу, поїздки на море. До того ж, своєю есеїстикою завдячую прозаїку Олександру Вільчинському, який «підсадив» мене на написання цих «шкіців». Вже кілька років поспіль за його рекомендацією я веду авторську колонку в газеті «20 хвилин», де й друкую фрагменти зі своєї малої прози.
- У 2011 році твій роман для дітей «Терезка з Медової печери» переміг у конкурсі «Коронація слова». Я знаю, що поки що книга ще не надрукована. Коли заплановано вихід у світ повісті?
- Минулого року я підписала угоду з «Видавництвом Старого Лева» про публікацію книжки, яка планується на осінь до Форуму видавців у Львові. Ілюстрації малює художниця Іветта Ключковська. З приємністю зауважу, що Іветта дуже відповідально підійшла до роботи, бо на тих ілюстраціях до книжки, які я бачила, намальовані такі самі будинки, які є на вулиці Медової печери. Я дуже сподіваюся, що нам разом вдасться створити ще одну маленьку легенду міста Львова.
СПІЛКУВАЛАСЯ ЮЛІЯ ПОЧИНОК
Про Наталю Пасічник:
Народилася 1984 року в місті Теребовля Тернопільської області. За освітою – філолог-германіст. Закінчила бакалаврат Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (2006 р.), магістратуру Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (2007 р.), аспірантуру Львівського національного університету ім. Івана Франка (2010 р.). Автор поетичних збірок: «Елегія печалі» (Теребовля, 2002 р.), «Портрети доби Ренесансу» («Джура», Тернопіль, 2006 р.), «Гра в три руки» («Видавництво Сергія Пантюка», Київ, 2009 р.), «Пастух бджіл» («Гамазин», Київ, 2012 р.). Нагороджена преміями конкурсу «Поетичні Майстерні» (2003 р.), конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005 р., 2008 р, 2009 р.), конкурсу ім. Б – І Антонича «Привітання життя» (2005 р.), літерфесту «Неосфера» (2007 р.), міжнародного конкурсу «Гранослов» (2008 р.), часопису «Захід-Схід» (2008 р.), часопису «Мистецька сторінка» (2008 р.), фестивалю «Просто так» (2009 р.), конкурсу «Рукомесло» (2009 р.), журналу «Дніпро» (2009 р.), конкурсу «Витоки» (2009 р.), порталу «Буквоїд» за «Найкращу поетичну збірку» (2009 р.), конкурсу оповідань «Прекрасне поруч» (2009 р., 2010 р.), конкурсу «Коронація слова» (2011 р.), конкурсу ім. святого Альфонса де Лігуорі (2011 р.), всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія» (2012 р.). Стипендіат Міжнародного дому письменника і перекладача «Ventspilshouse» (Латвія, 2012). Асистент кафедри теорії і практики перекладу Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Відповідальний секретар Богемного вісника «Культреванш». Член редколегії журналу «ЗОЛОТА Пектораль». Член Національної спілки письменників України з 2009 р. Член Національної спілки журналістів України з 2011 р.