Статті, блоги
Віктор Васильчук: „Казка і реальність йдуть поряд, вигадане і справжнє іноді не можна відрізнити”
В. Січкоріз | 01.11.12 8:45:34
Розмова із прозаїком, публіцистом Віктором Васильчуком- Пане Вікторе, з-під Вашого пера вийшло вже стільки книг для дітей. Чим Вас приваблює статус дитячого письменника?
- Напевно, саме цим – „Дитячий письменник”. Останнім часом дуже багато навіть маститіших авторів вдаються до дитячої тематики, сподіваючись, очевидно, на певне пошанування, але писати для дітей, я точно це знаю, важче, ніж для дорослих.
- Для якого віку дітей пишете?
- Пишу просто – для дітей. Якщо дитина щойно вивчила абетку і почала вже читати – саме для таких, але якщо дитина слухає з вуст мами чи татуся – теж гарно. Але мої книжки, знаю, читають і дорослі.
- Напевно, щоби писати для дітей важливо не розучитися самому дивитися на світ їхніми очима?
- Безумовно. Я ще іноді відчуваю себе малим. Мені тільки цьогоріч виповнилося тринадцять… Адже народився я 29-го лютого 1960 року, тобто мій день народження – раз на чотири роки. Я люблю дивитися мультики, моїми друзями є чотири домашні кицьки: Стрілка, Сонька, Сімка і Нічка, пацючиха „Криська”, дві червоновухі черепахи, акваріумні рибки. Захоплююся кактусами, у квартирі маю маленьку „станцію юних техніків”, тут вечорами іноді щось майструю.
- Які саме образи головних героїв використовуєте зазвичай і чому?
– У своїх казках, оповіданнях я майже нічого не вигадую. Бо казка – це реальність. Хіба не казково, коли киця Соня грається з пацючихою Криською? Але ж це – реальність, вони таки граються…
- Нещодавно у видавництві «Навчальна книга – Богдан» з’явилося Ваше оповідання «Чорнобильські поневіряння Бучі». Чому вирішили сьогодні торкнутися теми Чорнобиля? Пошанівок рідної землі чи не тільки?
– Звісно, що й пошанівок. Проте мене так вразила чорнобильська зона, що я не міг не написати щось про це. До того ж, сюжет сам прийшов, як мовиться, „до рук”, бо коли я одного разу поїхав до Прип`яті, то зустрів там звичайного, а, можливо, й ні, собаку. Він дивним чином потім опинився у моєму під`їзді, а це більше, ніж за сто кілометрів від того місця, де ми побачилися. Пес ходив за мною, за сусідами, а вони його назвали Шариком, а я – Бучею, бо сподобалося мені дуже в Бучі, під Києвом… А ще хотілося якимось чином увічнити наших „братів менших”, які теж постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи. Ось така історія.
- Чи буде книга цікавою не лише дітям?
- Вона вже є цікавою, і не тільки дітям. Це підтвердилося й на цьогорічному Міжнародному форумі видавців у Львові, де до книги був справжній і непідробний інтерес. Незабаром це оповідання побачить світ ще в одній книзі про Чорнобиль відомого письменника і мецената, але нехай це буде поки що маленьким секретом…
- Чи дає все ж закінчення книги надію на щасливе майбутнє? До яких висновків Ви хотіли б схилити читачів?
- Так, книга вселяє надію. Адже біда звела Бучу з одвічним ворогом – вовчицею, і вони подружилися, стали друзями. Знову – реалії чи… казка… Але це оповідання змусило мене взятися ще за одну книгу, вона вже майже завершена і, сподіваюсь, незабаром буде видана у Вашому гарному видавництві.
- Під час аварії на ЧАЕС ви побували у Чорнобилі… Що саме назавжди залишиться у пам’яті із тих сумнозвісних і трагічних для усього світу, і зокрема для України, днів?
- Найбільше запамяталося місто без людей , звірів і птахів – Прип`ять. Там навіть комарі не пищать… А ще, мабуть, – усвідомлення, що природа нічого не прощає, вона набагато сильніша від нас і ми не повинні її сліпо підкорювати чи збиткуватися над нею. Ми повинні жити з нею у цілковитій гармонії. І головне – треба просто берегти природу.
- Як гадаєте, що нового та цікавого для себе відкриють діти у книзі «Світ казковий та невигаданий» із серії «Пізнаю світ»?
- Те, що і я відкрив: казка і реальність йдуть поряд, вигадане і справжнє іноді не можна відрізнити. І те, що я казав трохи вище: ми повинні жити єдиним цілим – природа і людина.
- Сьогодні нерідко говорять про так званий екологічний напрям в українській літературі. Що можете сказати з цього приводу? Чи згідні Ви з такою дефініцією? Чи можете віднести до екологічної літератури свої твори?
- Я цілком згоден з тим, що екологічний напрям у нашій літературі вже давно існує. Швидше це зображення екологічної етики, що пропагує паритетні стосунки людини з природою, повагу прав природи й обмеження прав людини. Шкода тільки, що не ми були піонерами тут. Засновниками екологічної етики є американський еколог і природо-охоронник Олдо Леопольд та німецький лікар і філософ Альберт Швейцер. Але ж ми теж починаємо ставати на шлях самовідданого захисту тварин, що дає великий поштовх у розвитку екологічної етики. У 1809 році прем'єр-міністр Англії лорд Ерскін проголосив у палаті лордів: "Без жалю до тварин немає істинно гарного виховання, немає істинно доброго серця". І ми це починаємо розуміти. Саме тому я й написав книгу „Собака буває кусачою”, саме тому я завершую книгу про жорстокі й огидні собачі бої. І мої казки теж екологоічні. На херсонському сайті „Центр екологічної інформації” вони навіть розміщені під однойменною рубрикою.
- Як вважаєте, чи можлива сьогодні, в нашому урбанізованому суспільстві, гармонія людини і природи?
- Відповім без зайвої філософії – можлива.
- Чи є чому і нам іноді повчитися у тварин? Зокрема, любові і вірності?
- Так, є. Я, зокрема, щодня вчусь у своїх домашніх друзів, вони вірні і люблять справді, без зайвої філософії.
- Куди ж помандрують маленькі читачики разом із темно-вишневою самопискою із Вашої казки-бувальщини?
- У багатий і безкрайній Світ звичних, але цікавих речей, що завжди поряд з нами, у Світ казковий та невигаданий.
- А хто ж такий отой загадковий Сновида, та які пригоди на нього чекають на сторінках книги «Пригоди Сновиди та його друзів»?
- Звичайний реальний хлопчина, але – казковий. І пригоди на нього чекають казкові, але цілком реальні. Процитую тут свого вчителя, наставника і земляка Миколу Сингаївського, який сказав про „Сновиду…”: „ця книга покликала допитливих, завзятих, неспокійних читачів у найдальшу дорогу, в мандрівку, в політ до інших країн і планет. Адже творча уява письменника – то насамперед казковий світ, іншими словами, цікава, розумна, повчальна, весела і захоплююча казка”.
- Як вважаєте, якою повинна бути сучасна дитяча книга? На чому, можливо, варто поставити табу в дитячій літературі?
- Насамперед цікавою і простою, вірніше – дохідливою. Не можна писати дитячу книгу велкими і вичурними реченнями. А ще в дитячій літературі не повинно бути повчань, декларацій, фальші, грубощів і лайок.
- Чи позначився на Вашій творчості фах журналіста?
- Аякже. Напевно знаю, що якби я не став журналістом, то й не був би письменником. І нехай вибачають читачі, що іноді „проскакують” у казки журналістські теми.
- Поділіться, будь ласка, своїми творчими планами. Чи не писатимете також і для дорослих читачів?
- Я б залюбки, але є така прикмета, що не можна розповідати про те, що ще не надруковано, але скажу одне – пишу. Пишу і роман. Сподіваюсь, він сподобається читачам. Бо це – найголовніше!
Про автора:
Народився на Житомирщині в м. Коростень 29 лютого 1960 року. Закінчив Київський державний університет імені Т. Шевченка. Працював у міськрайонній газеті, в комерційному банку. Заснував і редагує з 14 жовтня 1991 року благодійну вільну газету „Вечірній Коростень” (раніше „Апокаліпсис”).
Член Національних спілок письменників, журналістів України. Заслужений журналіст України. Лауреат Міжнародної премії популярності „Золота Фортуна”, нагороджений медаллю „Трудова слава”, лауреат премії імені Лесі Українки (Житомирське обласне відділення фонду культури), генерал-хорунжий Українського козацтва, нагороджений срібною медаллю „Козацька слава”. Нагороджений Золотою медаллю української журналістики, лауреат обласного конкурсу "Краща книга року-2011" ("Пригоди Сновиди та його друзів").
Друкувався у часописах „Березіль”, „Дніпро”, „Бердич”, „Малятко”, „Барвінок”, колективних дитячих збірках. У творчому доробку — 12 книжок.
Книги автора, видані видавництвом "Навчальна книга - Богдан":
1. Мандри темно-вишневої Самописки
2. Чому Нічка посварилася з Ранком
3. Світ казковий та невигаданий. Оповідання про тварин
4. Гавчик і курчатко
5. Пригоди Сновиди та його друзів. Повість-казка
6. Чорнобильські поневіряння Бучі