Статті, блоги
Книжковий ярмарок крізь окуляри учасників...
Т. Микитин, А. Судин, УАД | 29.10.12 19:36:43
У рамках 19 Форуму видавців, що відбувся у Львові 12-16 вересня 2012 р., була зроблена перша спроба дослідження (як видається, перша і для нашого рекламно виставкового ринку в галузі української книжкової справи) ставлення учасників книжкових ярмарків до цих заходів. У найпростішому вираженні хотілося визначити сукупність інтересів і потреб учасників виставок, рівень їх задоволеності, і, якщо вдасться, сформувати свого роду рейтинг книжкових виставок і ярмарків України.Відтак група викладачів і студентів Української академії друкарства здійснила анкетне опитування учасників Форуму видавців у Львові, поширивши понад 200 анкет (опираючись на оптимальну кількість учасників і їх якісний склад) із запитаннями, які стосувалися не тільки Форуму видавців у Львові, але й багатьох інших. Результати цього опитування, як і було обіцяно респондентам (яких, як видається, цікавили ці результати), пропонуємо для читачів «Книгобачення».
Саме з респондентів і хотілось би почати. Точніше, одразу подякувати усім тим, хто знайшов кілька хвилин для того, щоб заповнити анкету. Особлива подяка тим, хто поставився до цієї справи серйозно – уважно прочитав запитання, сумлінно відповів на них і не побоявся залишити інформацію про себе.
У результаті вивчення отриманих анкет, придатними до оцінки виявилися тільки 53 із них. Анкети з вибірково і халатно відзначеними відповідями довелося забракувати, решта – канули в лету (мабуть, відмахуючись від прохань студентів, заклопотані торгівлею видавці не мали часу навіть на короткі професіональні розмови). Але навіть цієї інформації було достатньо, щоб скласти певні уявлення про українські книжкові ярмарки і вміння та бажання наших фахівців скористатись потенціалом цих заходів.
Однак спочатку про загальне і деякі попередні оцінки чи порівняння. Треба сказати, що загалом на сайті Форуму станом на 8 вересня було зареєстровано 342 учасника, із яких більшість – видавництва (за деяким невеликим винятком). До того ж знову ж таки більшість складають видавництва-завсідники (якщо можна так висловитися) Форуму. І ще варто, мабуть, додати, що саме на Форумі видавців цих учасників реєструється зазвичай максимальна кількість з усіх кутків України. Щоправда, як завжди відповідно до розташування видавництв, активності видавничої діяльності географія специфічна. Наприклад, Київ представив 142 учасника, Львів – 91, Харків – 39, Тернопіль – 8, Дніпропетровськ – 6, Донецьк – 6, Луцьк – 6, Ужгород – 6, Одеса – 6, Івано-Франківськ – 5, Сімферополь – 3 та немало інших у кількості один-два представники. Якщо глянути на каталог, то представлено, знову ж таки, більшість із тих видавництв, які беруть участь мало не в усіх виставках, що відбуваються по Україні. Були цього року також представники із Москви (4), Польщі (3), а також один із Мюнхена. Присутніми були деякі представництва іноземних компаній, що, однак виставку (за традиційними визнаними у світі критеріями) міжнародною не робить. Як і всі решта подібних заходів в Україні, незважаючи на те, що вони собі все одно намагаються приліпити цей ярлик. Насправді у нашій країні немає міжнародних книжкових ярмарків, а є національний, кілька всеукраїнських, а решта – регіональні, але з великими амбіціями!
До речі, якщо захотіти з допомогою інтернету дізнатися щось про наші інші виставки, то знайти щось буде дуже важко. Ні детальної інформації про саму виставку, ні каталогів, ні переліку учасників. Інколи навіть календар виставок відсутній (за календарями слідкують тільки окремі інтернету-ЗМІ, дістаючи інформацію різними шляхами, наприклад «Друг читача», а також є дещо і у нас на «Книгобаченні»). Навіть «Книжковий арсенал», маючи дещо вищу інформаційну культуру, теж дуже обмежений у інформації. Те, що вдалося цього року виловити перед виставкою, вже з сайту зникло. Навіть план виставки-ярмарку, згідно з яким кількість учасників була в порівнянні із іншими виставками надзвичайно малою, та й представницькість не надто виразною. Про інші виставки мовчимо. Так що стосовно цього Форум видавців і без оцінок учасників значно виграє досить інформативною структурою сайту.
Відтак і склалася географія наших респондентів. Найбільша кількість респондентів походять із м. Києва (39,62 %), м. Львова і області (16,98 %). Є частина із м. Харкова (13,21), але стільки ж (13,21 %) не вказали, хто вони і звідки приїхали. По 1 респонденту з інших міст – Донецька, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Луцька, Севастополя, Сімферополя, Тернополя та Черкас. Навіть за умов одиничності відповіді, географія непогана.
Настільки ж різноплановою є їх сфера діяльності, тобто: видавнича (15,1 %), торговельна (7,5 %), видавничо-торговельна (43,4 %), поліграфічна (3,8 %) та інші, які поєднують видавничу діяльність із торговельною, поліграфічною, освітньою (тобто видавництва ВНЗ), координаційною та виробничою (17,1 %).
Персональний склад респондентів виглядає таким чином: керівники фірм (комерційні, виконавчі і просто директори) – 28,3 %, керівники структурних підрозділів – 7,6 %, кваліфікований персонал (менеджери, маркетологи, редактори) – 26,5 %, допоміжний персонал (адміністратори, продавці) – 5,7 % і 32 % традиційно не вказали своєї посади.
Серед респондентів лише 6 осіб за останні 12 місяців не брали участі у жодному книжковому ярмарку. Решта були більш активними і відвідали як мінімум 1-2 ярмарки – так зазначили дві третини опитаних, хоча є й такі, що брали участь у 4, 5 і навіть у 6 заходах.
Якщо говорити про участь у книжкових ярмарках на території України, то практично усі експоненти виставлялися з індивідуальними стендами, віддаючи перевагу всеукраїнським над регіональними. І лише третина з опитаних за цей період відвідала книжкові ярмарки за кордоном, та й то переважно у складі делегацій із колективним стендом або як звичайні відвідувачі. Найбільше до вподоби нашим фахівцям заходи у Франкфурті та Москві. Деякі побували також у Болоньї, Лейпцигу й Варшаві.
Звичайно ж, якщо глянути на потенційну участь наших видавництв у закордонних виставках, де, умовно кажучи, переважно відбувається ярмарок ліцензій, то вийде, що дуже небагато наших видавництв мають комерційний сенс туди їхати. Платити за площу, послуги, тратити гроші на перевезення книжок, їх розмитнення, недешеві готелі і немалі добові хоча б для кількох працівників на стенді – для цього потрібно мати вагомі комерційні наміри. Книжками ж не особливо поторгуєш навіть якщо це дозволено. Ще віддавна там представлялися головним чином тільки картографічні видавництва, а решта їхали із «цікавості», і заодно з певною кількістю книжок для діаспори. Дозволимо собі, враховуючи досвід власний і знайомих із галузі, поділити наших видавців на дві категорії: ті, що їдуть за державний кошт (мета і результат поїздки, як ви самі розумієте, їх не дуже хвилює) і ті, що витрачають власні кошти (тому їдуть із конкретною метою – чогось повчитись, побачити новинки і по можливості заявити про себе). Наприклад, видавництво «Грані-Т», яке кілька років поспіль отримує нагороди на конкурсі «Исскуство книги стран СНГ» у Москві. І ще деколи (особливо вже в останні роки) – за ліцензіями для себе. Хоча і тут уже багато що перехопили росіяни (ЕКСМО і їм подібні), маючи перед собою в Україні величезний російськомовний ринок. Загалом ліцензія на переклад російською, але ж мається на увазі й Україна.
Як би там не було, а для більшості наших видавництв проблема поїхати за кордон перебуває у тій площині, де бажання можуть не збігатися із можливостями. Одне тільки, що в контексті нашого невеликого дослідження важливо було знати, чи бувають українські видавці на закордонних виставках. Іншими словами, ми переконалися в припущенні, що нашим респондентам є з чим порівнювати, вони володіють необхідною інформацією і тому отримані результати щодо оцінки виставок є достатньо об’єктивними. Тобто «за замовчуванням» впливати на опитаних повинні досить таки жорсткі критерії оцінки виставкових заходів на території України. Навіть при тому, що мета участі наших видавництв у виставках за кордоном і в Україні цілком різна (див. нижче).
Тепер про інше. Основним джерелом, із якого отримують потенційні учасники інформацію про книжкові ярмарки є цільове інформаційне розсилання – так вважає 40 % респондентів. По 15,5 % припадає на частку інтернет-сторінки ярмарку та тематичних інтернет-порталів. Сумарний 31 % свідчить про важливість цього каналу інформації і його переваги над іншими. На третьому місці – по 10 % віддали за особисте спілкування з колегами та поради колег. Фахова ж періодика отримала 1 %, що і не дивно – її у нас фактично немає (якщо не рахувати двох науково-практичних джерел, які не надто придатні для реклами). Цей відсоток – як свого роду заохочувальний приз для періодики. Зрештою, не краще можна було б говорити і про інтернет-джерела, якби не більш-менш повний і відповідний до потреб і учасників, і відвідувачів сайт Форуму видавців. Решта ж українських книжкових ярмарків лише недавно почали обзаводитись своїми онлайн-представництвами, більшість із яких за своїм наповненням є, як уже говорилося, досить простими (якщо висловлюватися м’яко).
На запитання про мету участі в книжкових ярмарках ми отримали такі відповіді: продемонструвати новинки – цей варіант набрав найбільшу кількість – 15 %, зустрітись з покупцями і знайти нових (11,3 % і 12,4 % відповідно), зустрітись з партнерами і налагодити нові фахові контакти (10,5 % і 12,4 % відповідно), продати товар (9,0 %), сформувати імідж фірми (8,3 %), обмінятись досвідом (7,1 %), прорекламуватись (6,8 %). Респондентів практично не цікавить можливість відвідати представницькі заходи (2,6 %), виявити конкурентів (1,1 %) і знизити затрати на маркетинг (0,4 %), натомість певною мірою їх приваблює можливість потусуватись (2,6 %).
У принципі, отримані відповіді є прогнозованими і взаємопов’язаними. Важко обмінюватись досвідом, якщо не відвідувати представницьких заходів. Правду кажучи, якщо здійснити ще одне маленьке дослідження – уважно придивитися до фотографій, зроблених під час бізнес-форумів, які публікувалися в різних інтернет-ресурсах, – то обличчя видавців там побачиш рідко. Принаймні, знайомих із відомих видавництв. Ми неодноразово помічали це під час відвідин цих заходів у рамках Форуму. А справді, навіщо їм туди ходити, якщо чимало з них вважають себе поза конкуренцією, самодостатніми за досвідом, час від часу бувають егоїстичними через самовпевненість (не тільки не хочуть ділитися досвідом, а й об’єднувати зусилля, не бажаючи бачити пунктів перетину), і до того ж через усі ці причини такі заходи наперед вважають беззмістовними? А знижувати за рахунок участі в ярмарку витрати на маркетинг теж не потрібно, якщо є можливість просто гарно провести час. Врешті-решт, із цими результатами очевиднішою стає картина щодо того, що промоційна, дослідницька частина участі у ярмарку істотно поступається збутовій. На час Форуму видавці таки значною мірою перетворюються на книготорговців.
При виборі книжкового ярмарку з метою участі найбільш визначальними для опитаних є такі критерії: популярність заходу (20,6 %), кількість відвідувачів (16,2 %), місце проведення і вартість участі (по 11,3 % кожен), кількість учасників (8,8 %), інформаційний резонанс та можливість реалізувати товар (по 7,8 % кожен). Не надто балувані організаторами українських книжкових ярмарків, небагато голосів учасники віддали за значимість рівня організації (9,8 %) і ще менше – за матеріально-технічне оснащення (1,5 %) та показники загальної і виставкової площі (1,0 %). Як і у попередньому випадку, їх практично не цікавить програма заходів (3,4 %). Якщо врахувати те, що популярність заходу, інформаційний резонанс можуть підвищити можливість реалізувати товар, то знову ж таки стане зрозумілим, що всі супровідні заходи виставок є лише важливим спокусливим атрибутом, здатним за допомогою організаторів автоматично налагодити «зв’язки з громадськістю» задля знову ж таки стимулювання збуту. Відтак всі решта показники виставки і можуть стати другорядними.
Врешті решт, враховуючи всі згадані критерії, ми запропонували респондентам обрати 5 найкращих, на їх думку, українських книжкових ярмарків, зокрема з тих, які вони відвідали упродовж 2011-2012 рр., виставивши їм відповідну кількість балів. Треба сказати, що хоча усі п’ять із запропонованих варіантів відзначили одиниці, більшість все ж таки дала змогу відзначили кращих.
Таким чином, беззаперечним лідером було визнано Форум видавців у Львові (41,0 %), а далі зі значним відривом – «Весняний Київський книжковий ярмарок» (15,4 ), «Книжковий світ» у Києві (11,1 %), «Форум видавців – дітям» у Львові (9,4 %), «Зелена хвиля» в Одесі (7,7 %), «Книжкові контракти» у Києві (7,7 %) та «Світ книги у Харкові» (3,4 %). Цікаво, що власний варіант запропонували тільки декілька учасників, і всі вони назвали «Книжковий арсенал» (4,3 %). Відтак через малу кількість оцінок книжковий ярмарок, якому на момент опитування не виповнилось ще 2-х років, за рейтингом випередив харківський ярмарок, який є одним із найстаріших поруч із львівським. Звичайно, можна додати до причин таких результатів і те, що опитування відбувалося у Львові, але Форум видавців відзначили все ж таки 48 із 53 респондентів, а це про щось таки говорить!
Щоправда, радіти поки що нема чому, бо, як показали відповіді на подальші запитання, «не все так добре у королівстві датському». На завершення респондентам було запропоновано оцінити наші книжкові ярмарки загалом за 5-тибальною шкалою згідно з кількома критеріями, і ось результат:
комунікаційна складова (спілкування з колегами і потенційними покупцями, обмін досвідом, робота з представниками медіа та ін.) – 3,7 бала;
маркетингова складова (підтримка діючих і укладення нових контактів, можливість продавати і просувати книги та авторські права на них та ін.) – 3,9 бала;
рівень організації (розмір площі, якість обладнання, оперативність і якість надання основних і додаткових послуг, фаховість персоналу та ін.) – 3,3 бала.
Відтак загальна середня оцінка ледь виходить за три бали. І якщо згадати, що кращим українським книжковим ярмарком майже одноголосно нашими опитуваними було обрано Форум видавців, то можна припустити, що і його оцінили у три бали, тільки з великим плюсом.
Респонденти також мали нагоду дати загальну оцінку своєї участі в українських книжкових ярмарках загалом стосовно відповідності власних здобутих результатів до поставлених цілей (враховуючи соціальну та фінансову складові). Знову ж таки наші виставки отримали в підсумку 3,4 бала. Можемо від себе додати, що «трійки з плюсом» за організаційну і маркетингову складові – це ще дуже лояльно.
При нагоді хотілось би звернути увагу на рейтинг російських книжкових галузевих виставково-ярмаркових заходів, виведений їхніми фахівцями (1), згідно з яким, наприклад, ММКВЯ оцінений на 4,29 бала; Париж, Белград, Прага і Варшава – на тверде 4, ярмарок у Франкфурті – на 2,75 балів із 5 можливих. Зрозуміло, що своя сорочка ближча до тіла, але наші книжкові ярмарки наразі таки справді просто неконкурентоспроможні у порівнянні з вищезгаданими заходами зі всіх можливих оглядів. Навіть як комунікатори між видавцями як виробниками книжкової продукції і книготорговцями, як посередниками у доведенні книжок до кінцевого споживача (як це звично тепер називати B2B). Інколи навіть, правду кажучи, дивно спостерігати за тим, як видавці виконують під час ярмарків (з огляду здійснювані ними рекламні заходи) функції книготоргівлі в стимулюванні збуту товару. Зрештою, це проблема не тільки наших ярмарків. Сусіди теж цим грішать.
Як бачимо, вчитись, вчитись і ще раз вчитись потрібно усім. Зрештою і нам, організовуючи іншим разом подальші дослідження і залучаючи до того не тільки видавців, але і громадські організації, їх об’єднуючі. Тому наразі дозволимо собі сформулювати бодай декілька рекомендацій чи то до подальшого підвищення ефективності виставкових заходів і участі в них, чи то до стимулювання спільного навчання в цьому напрямку. (Адже ж досі ще ніхто не спробував у нас в Україні дослідити вставки так, як це належалося б з огляду на їх справжній маркетинговий потенціал – хоча б якісний і кількісний склад відвідування, показники комунікативної складової, реальні завдання і результати як окремих заходів, так і цілого заходу, не кажучи вже про комерційні засади ведення такого виставкового бізнесу, який з економічного боку взагалі наразі не оцінюється і деколи взагалі «скидається» на неприбуткові організації, та інше).
Отже, організаторам:
Як підтверджують результати опитування, пряме поштове рекламне розсилання – один із найоптимальніший каналів інформування, тому організаторам слід постійно дбати про базу даних потенційних учасників, і в жодному разі не лінуватись і не економити на розсиланні (поштовому та електронному). Тим паче, що розширення кола нових партнерів і покупців – одні з основних причин, чому фахівці беруть участь у книжкових ярмарках.
Важливим для виставкової діяльності є те наскільки вона відома, а отже витрати і на рекламу, і на зв’язки з громадськістю мусять бути значними. Досвід зарубіжних виставкових компаній показує, що інколи ці витрати сягають мало не половини очікуваних доходів. Деякі із наших виставок майже не витрачаються на такі заходи, а відтак мають і слабшу відомість, і нижчі рейтингові оцінки. Певний успіх «Книжкового арсеналу» наразі можна охарактеризувати як позитивний лише за його використання «шлейфу престижності» за центром Мистецький арсенал, який за рахунок інших заходів підняв і рейтинг книжкового ярмарку. За нашими спостереженнями і опитуваннями окремих відвідувачів, хоча сам себе захід іменує «наймасштабнішою подією в Україні, що об’єднує літературу і мистецтво» (?) виходило, що і відвідуваність виставки низька, тобто зовсім не вища, ніж інших київських виставок, і продаж книжок, такий потрібний видавцям, був так само слабкий, однак заходи літературно-мистецького характеру збирали чимало шанувальників і це виявляло певну «кращість заходу». В тому числі й щодо «вільного простору представлення». Про умови участі сказати поки що важко.
Далі. Загалом відомо, що стабільне зростання кількості учасників та відвідувачів залежить також від місця проведення заходу, вартості участі в ньому та інформаційного поля навколо нього. У країнах, де виставково-ярмаркова діяльність розвинута набагато краще, ніж у нас, дуже важливими є також задіяна площа і матеріально-технічна база. Бо інколи саме обсяг зайнятої площі, якість оформлення стендів і можливості, надані для цього, а не тільки кількість учасників свідчить про масштабність і престижність, а відтак рекламну ефективність заходу. Зрештою, і кількість відвідувачів зовсім не буде показовою, якщо її не підтвердити якісними показниками – хто приходив на виставку. Навіть в Україні вже поступово стає прийнятим на інших виставках називати ці основні показники. Однак що ж стосується книжкової галузі, то наші організатори переважно або перебільшують окремі кількісні показники, як і їх значення (маючи на увазі навіть дрібних незначущих учасників, яких може бути більше «для кількості»), або ж воліють взагалі важливими показниками не оперувати. В тому числі непристосованість переважної більшості приміщень, де відбуваються книжкові ярмарки та можуть бути встановлені стенди теж є звичним явищем. Можна сказати, що для Форуму видавців у Львові це вже багатолітнє болюче питання, але і в Києві, Харкові, Одесі теж не все так гладко. Хоча, як показує те ж таки наше дослідження, нині видавці, як видається не надають значної уваги цьому питанню, і вже звикли обходитися найдешевшим і найпростішим. Не будемо повторювати причин цього.
Важливим також є (якщо вже мова про розголос і зручність роботи з учасниками і відвідувачами) ефективне функціонування інтернет-сайту ярмарку, одного із найдешевших нині способів ефективного і швидкого надання інформаційних послуг. Нині це не лише данина моді, а дієвий засіб комунікації, особливо тоді, коли практично відсутня фахова періодика. Сторінка в інтернеті виконує повноцінну функцію своєрідного онлайн-офісу, де будь-хто (від клієнта до журналіста) повинен почерпнути всю необхідну інформацію, до того ж бажано реальну і об’єктивну. Схвальні відгуки учасників та відвідувачів (а також організаторів про себе) не повинні заміняти точних кількісних і якісних показників (площа, учасники, умови участі, відвідувачі, програми заходів, умови відвідування тощо). Досвід форуму видавців у Львові наочно демонструє цей підхід, хоча і в цьому випадку не все робиться оптимально.
Наприклад, з одного боку, програма заходів, як показали результати, практично не цікавить потенційних експонентів. Одна цьому є чимало причин. Наприклад, у переважній більшості видавці приїжджають на виставку «на роботу» і тому різного роду заходи їх не залучають настільки, щоб відмовитися від інших справ. Інша причина в тому, що до певної частини заходів із роками склалася недовіра щодо відсутності практичної ділової користі. Відіграє роль і те, що в програмах часто чимало формального, знову ж таки аби для нагнітання кількості. Коріння цієї проблеми може бути і значно глибшим – комерційна складова, тобто торгівля, на шкоду інтелектуальній складовій практично витіснила культурне та фахове спілкування фахівців, які поволі перестали відчувати духовну спільність, яку треба віднова плекати справді зацікавлюючи ми заходами. У погоні за ефективною роботою мінімального стенду і кількох презентацій зробилися вузькими професіоналами, які перестали бути інтелектуальною спільнотою України, неправильно трактуючи конкуренцію.
Однак з іншого боку – це важливий складник для відвідувачів. І якщо серед них було б більше фахівців, вільних для комунікації (книготорговців, викладачів, студентів, зрештою і активних читачів), то можна було б підвищити ефективність таких програм, які б не зводилися до неможливих для відвідин сотень презентацій і акцій, а справді дискусійних панелей і круглих столів, зрештою конференцій. Наприклад, на більшості виставок лише поодинокі заходи за участі так званих мегапопулярних зірок літератури можна вважати вдалими. Відтак, наприклад, зовсім нема місця для залучення в обговоренні книжкових проблем представників ЗМІ. Навіть засоби «прес-служб» переважно є мінімальними. Правило доброго тону – прес-реліз під час прес-конференцій та й то часто ігнорується.
Спеціально відведені зони для спілкування бібліотекарів, дрібних книготорговців, ілюстраторів та інших категорій безстендових учасників – такі популярні за кордоном і абсолютно відсутні у нас могли б стати доброю альтернативою неефективним заходам і водночас реанімувати фахову складову книжкових ярмарків.
Тому, якщо згадані оцінки, що їх поставили виставкам учасники організаторів якось турбують, то варто ще раз уважно глянути на рейтинг і вирішити, яким чином можна виправити оцю трійку хоча б на четвірку, щоб коли інші почнуть розвиватись, не отримати «кіл».
І, окрім того, чи на варто вже нарешті залучати науковців і до серйозних супроводів виставкових заходів, і до дослідницьких дій, як маркетингового, так і соціального значення.
Учасникам:
Розуміємо, що в умовах, коли обирати практично не доводиться і треба використовувати те, що дають, коли існують явні складнощі на тому ринку книги в Україні, то матеріалів «для практичних висновків», які б мали підвищити ефективність участі на виставках, яка і без того «якась» є, майже неможливо. Знаємо навіть таких видавців, які ігнорують (щоб не сказати бойкотують) певні виставки, не їздять на них і далі нормально (як для нашого видавничого світу) живуть. Обходяться рекламою в інтернеті та й іншими «PR-заходами».
І все ж, без сумніву, виставлені учасниками трійки – часто залежні від і самих учасників. Адже ясно – не тільки виставці їх виставили, але й собі. Своїм здобутим на них результатам. На зразок того, від кого залежить рятування потопельників. Адже, наприклад, хто створив за всі роки існування Форуму видавців у Львові таку його відомість? Тільки організатори? Адже, якщо порахувати за всі ті роки, що він відбувався, то прямих заходів реклами взагалі не було, окрім тої друкованої, про яку говорилося, поширюваної з допомогою розсилання (порахуймо за каталогом, скільки треба на таку розсилку). Або ж – тільки організатори, які залучили різними способами місцеву владу і журналістів спеціалізованих і неспеціалізованих ЗМІ? Теж цього мало. Можна без досліджень сказати, що чималий відсоток активності ярмарку створили самі учасники, і від свого імені розхвалюючи його, і формуючи і його програму, і організовуючи під час форуму незабутнє свято. Відтак можна зробити висновок – це свято можна спільно возити з собою всюди! Не очікуючи автоматично такого ж ефекту, який досягнутий у Львові, в інших містах. Це свято можна створювати щороку кілька разів на цілу Україну, а не тільки в регіонах. І під різними приводами.
До того ж зі стороннього погляду очевидно, що експонентам потрібно більше звернути увагу на ярмарки не лише як на пересувний торговельний заклад, а як на синтетичний маркетинговий засіб, місце обміну досвідом і потужний інструмент реклами та PR. Врешті просто пропаганди книги у старому її виразі. Дивитися на нього справді ширше, а не «відбувати» у біганині між стендами і міськими кав’ярнями (хай вибачать нам ті видавці, які в цьому не були помічені).
Бо наразі книжкові ярмарки вже перестають (усупереч бажанням видавців) сприйматися відвідувачами як місце представлення новинок, простором книжкового свята із відповідним дійством, яке поширюється на ціле місто, а лише як місце торгівлі із асортиментом, ширшим, ніж у книгарнях разом взятих. Навіть стенди, якими учасники майже не опікуються, вже давно не здатні підкреслити престижність і ексклюзивність видавництв і їх продукції, а виглядають більше схожими на торговельні ятки. На вулиці ятки, всередині приміщення ятки, серед яких нема місця і часу розмові про значення книги. Навіть на анкету, яка націлена допомогти виявити корисні аспекти участі у виставці, часу відповісти нема. З погляду відвідувача – видавці махнули рукою на всі інші ознаки виставки, окрім збутової. Вже і конкурс книги мало що відіграє в їх уяві, сформувавши образу то на те, то на інше рішення журі за всі роки існування виставки. Студенти – видавці, редактори, рекламісти, книготорговці цікавлять лише як волонтери в роботі на стендах. Викладачі і науковці відповідних спеціалізованих закладів – як випадкові гості. Про журналістів і прес-конференції мова взагалі рідко коли йде. Про передвиставкове і після виставкове інформуванні відвідувачів про участь на виставках, привернення уваги до своїх стендів і продукції хоча б через спеціалізовані книжкові інтернет-ресурси – теж мова не йде.
У тому числі відсутні бодай мінімальні спроби вивчати ринок, використовувати час і можливості для обробки регіональної книготоргівлі, яка мала б бути тут присутня як найбільш зацікавлений відвідувач.
Під час виставок взагалі майже не відчувається спроб цехового спілкування, які характерні для багатьох інших виставок. І тут же навіть не йдеться про заклики штучно формувати те, що вже всім на тому маленькому ринку набило оскому, де всі і без того одне одного знають, а про залучення всіх присутніх до того спілкування, тих же науковців, майбутніх фахівців (які блукають лише як покупці між ятками), формування громадської думки, залучення держави, громадських інституцій і структур. Із року в рік час від часу відбувається так, що видавці навіть гасять зусилля організаторів замість того, щоб їх розпалювати, долучаючись спільно до ініціатив, а не даючись важко себе вмовляти.
Відтак складається враження, що нашим експонентам теж ще бракує знань і навиків для ефективнішого використання книжкових ярмарків як ринкового інструмента. Навіть при тому, що багато із них уже встигли набратися потужних вражень і від Франкфурта, і від Лейпціга, і від Парижа, і від Москви, і навіть від Пекіна.
Або ж, якщо є знання, то бракує ініціативи.
Доводиться ще раз констатувати: трійка, виставлена виставці, не робить честі й учаснику, бо отримані результати відповідають поставленим цілям рівно наскільки, скільки зусиль, вміння і коштів було вкладено ним у виставку із оптимальним застосуванням того, що пропонують організатори. Або ж із достатньою вимогливістю організаторів до себе, а учасників до організаторів. Можливо, варто вже боротися не за кількість представлення, а за якість?
Таким чином, на жаль, поки що нам не вдалося остаточно сформувати свого роду малий рейтинг книжкових виставок в Україні. Однак навіть це початкове дослідження накреслило чимало проблем які потребують розв’язку. Сподіваємося, що на найближчих виставках продовжимо наше дослідження, а відтак – відчуємо підтримку і організаторів, і учасників у тому, щоб знайти найпростіші шляхи оптимізації роботи книжкових ярмарків. На основі вивченого досвіду хотілося б виробити корисні всім методики у виставковій конкурентній боротьбі.
Принаймні, щоб не було інколи соромно, коли на тлі гучних слів і хвали бачиш те, що має в мовчазних очах оцінюючих «трійку». Навіть якщо вона трошки вища за трійки, поставлені конкурентам.
1. Сливки-2010 [Текст] // Книжная индустрия, 2011. – № 1 . – С. 12