Новини > Книжкові
Наймолодша письменниця мешкає в Тернаві
ОКСАНА ДУМАНСЬКА | 28.12.07 1:01:02
Сучасним знавцям та дослідникам дитячої літератури дуже рідко трапляються автори, які самі ще діти. Казки та вірші для дошкільнят, повісті для підлітків і старшокласників, як правило, пишуть люди, що лишень згадують дитячі роки.Літературна агенція „Піраміда” не спеціалізується на дитячих виданнях. Проте саме вона повірила своєму наймолодшому автору – Зоряні Коломієць, дівчинці, народженій вже в незалежній Україні, тому такій сміливій у своїх пошуках. Вона багато читає, малює, пише вірші і прозу, ниже бісер, вирощує троянди...
В чотирнадцять років вона написала пригодницьку повість „Дон-Родон та його оберіг”, в яку вклала все розмаїття своїх почуттів до світу, до людей, до обставин життя, що гартують душу і тіло.
Безперечно, Зоряна моделює ситуації, знайомі їй особисто. Наприклад, родина Пітера Маккалістера – це дружина, син і донька. Така ж і родина Коломійців, де Зоряна – наймолодша. Вона називає свою героїню Сарою, що в перекладі означає „зірка”, і мріє про такого ж лицаря, на якого натрапила Сара у свій день народження...
Окрім усього, дівчинці, обдарованій неабиякою фантазією, знайомі реалії нинішнього буття. Хоча вона й „примушує” свого героя – Пітера – емігрувати з Америки до „Української країни”, що, погодьтеся, доволі дивно, але його пригоди з податківцями – зліпок нашої доби. Прибутковий бізнес Пітера луснув тільки тому, що до нього в крамницю зайшов підозрілий чоловік.
Сюжет повісті, в якому реальне існування приправлене фантастичними подіями, оповідає про те, як Сара привела собі з лісу незнайомця, назвала його Доном--Родоном, а брат розгнівався, що з’явився ще й названий син у батьків, тому втік світ за очі. Дон-Родон відчуває в цьому свою провину і вирушає на пошуки утікача. Мандруючи, він потрапляє до характерника діда Чудія, у полон до Дурецького султана, в заручники до піратів, але вирятовує Сариного брата -- Тома і повертається. Пригоди Тома – ще одна сюжетна лінія: хлопець жебракував. Побут бомжів з усіма подробицями залежності від своєрідного „хрещеного батька”, утечі від поліціянтів, злодійство від безвиході свідчить, що доглянута і щаслива Зоряна знає й інший бік життя, бо вміє спостерігати.
Звісно, пригодницька повість закінчується не лише щасливо, а й з натяком на продовження. Зоряна Коломієць знову поведе своїх героїв небезпечними стежками.
Шкода, що про цю книгу знають лише в Самбірському районі: її невеликий наклад розійшовся переважно між учнями Хирівської середньої школи. Якби такий факт трапився в тій Америці, звідки емігрував Пітер Маккалістер, то Зоряна не лише б розбагатіла, а й стала людиною року. Але ж ми в Українській країні...