Новини
Україна на мапах, яких не показують у кремлі
Надія Зубко | 04.11.25 16:06:00
Як виглядала Україна на картах минулих століть? Відповідь на це запитання дає виставка «Imago Ucrainæ на картах XV–XX століть», що відкрилася 24 жовтня у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника. Експозиція об’єднує шістдесят копій та оригіналів картографічних документів – від інкунабул 1493 року до політичних мап незалежної України кінця ХХ століття – й демонструє, як змінювався образ українських земель упродовж п’яти століть. Виставку зреалізовано за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Культура під час війни».
Серед найдавніших експонатів — карта Центральної та Східної Європи зі «Страсбурзького видання Нюрнберзької хроніки». На ній позначено лише одне місто з території сучасної України – Львів (Lemberg). Поруч – карти ученого-географа, картографа Мартіна Вальдземюллера із його страсбурзького видання «Географії» Птолемея (1513), зокрема «Сучасна карта Європейської Сарматії або Угорщини, Польщі, Русі, Пруссії та Волощини».
Привертає увагу карта «Велике князівство Литовське…», на якій уперше з’являється сама назва «Україна». А на карті «Біла Русь або Московія» (1674) французького картографа Ґійома Сансона територія Гетьманщини позначена як «Україна – козацька країна» (Vkraine, pais de Cosaques). Саме цю карту – у передруці XVIII століття – використовували в російській пропаганді, намагаючись довести, що «України ніколи не існувало». І саме вона, як це не парадоксано, спростовує це твердження: європейські мапи XVII століття уже зафіксували Україну як окрему історико-географічну реальність.
Друга частина експозиції присвячена картам, які створили українські науковці. Серед них – праці Степана Рудницького, укладача першої наукової карти України, та Володимира Кубійовича, упорядника «Атлясу України й сумежних країв» (1937), де подав ґрунтовну етнічну карту українських земель. Ці документи не лише відображають наукову традицію, а й нагадують: українська картографія формувалася не в імперських центрах, а у Львові, Кракові, Празі, Відні, Парижі та інших європейських містах.
«Виставка розвінчує твердження російської пропаганди про «історичну єдність» («один народ») українців і росіян, показуючи, що українські землі позначалися на європейських картах ще у XV–XVI ст. окремо від московії, а вже на перших етнічних картах XIX ст. ареал розселення українців маркується окремо від росіян як окремий слов’янський народ, розділений кордонами імперій.», — зазначає куратор виставки Тарас Огородник, кандидат наук із соціальних комунікацій. За його словами, широке коло зацікавлених осіб мало змогу отримати наочні докази багатовікового існування України на карті світу та Європи. Це спростовує твердження ворожої пропаганди про «ленінську Україну», «штучне утворення» тощо.
«Експозиція спонукає до критичного осмислення російських територіальних зазіхань, виявлення абсурдності пропагандистських наративів та усвідомлення значення карт як історичних доказів державної тяглості України», – наголошує проєктна менеджерка Валентина Мудроха, кандидатка наук із соціальних комунікацій.
Виставка має й інтерактивну частину: на сенсорній панелі відвідувачі можуть скласти пазл зі старовинної карти, пройти тести-вікторини, перейти до цифрової версії експозиції.
Як відвідати: експозиція відкрита у виставковій залі ЛННБУ ім. В. Стефаника (вул. Стефаника, 2) й діятиме впродовж року. Вхід — вільний.