Новини
Побачила світ збірка «Щит нації» – четверта книга знаменитої тетралогії «Чернігів у вогні», яка вже стала міжнародним бестселером
Ярослав Савчин, народний поет України, «Золотий письменник світу», академік Міжнародної літературно-мистецької Академії України | 29.06.25 17:37:19
Прекрасна новина – знаменитий в Україні та за кордоном книжковий проект «Чернігів у вогні» (спільна робота популярної газети «Чернігівщина» і ОК «Північ ЗСУ) про героїчну оборону України став тетралогією. Нещодавно вийшов дуже ошатний четвертий том «Щит нації», у якому напрочуд цікаво, глибоко і проникливо розповідається про подвиги українських бійців та волонтерів.«Хоча ці звитяжні, самовіддані захисники України не вважають себе героями – відповідають, що просто виконують те, що мають робити. Бо як інакше? Треба вести цей смертельний, кривавий двобій із лютим, віроломним ворогом, рятуючи Батьківщину та світ від пекельного російського фашизму», – так написала у своїй чудовій рецензії на тритомник докторка філологічних наук, професорка іспанської літератури Університету Південного Іллінойсу (США) Ольга Бежанова, котра дуже високо оцінила ці книжки. Недаремно автори отримали престижні міжнародні та всеукраїнські нагороди і почесні відзнаки від військових, а тритомник став «Книгою року» у Чернігові, Києві та за кордоном.
Епопею «Чернігів у вогні» теж високо оцінили Герої України Валерій Залужний, Сергій Наєв, Дмитро Красильников, Леонід Хода та Олександр Слєсаренко, тисячі наших бійців, волонтерів, мешканців, видатні українські та зарубіжні письменники, журналісти, науковці, літературознавці.
Тодішній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний та Сергій Наєв розписалися на знаменитому прапорі, котрий редакції газети «Чернігівщина» подарували оборонці Придесення та України. Нині на цьому прапорі є майже всі автографи героїв тетралогії. Також славетні генерали розписалися на всіх унікальних книжках «Чернігів у вогні» і на примірниках (перших сторінках) газети «Чернігівщина». А генерал-лейтенант Сергій Наєв, тоді – командувач Об’єднаними Силами ЗСУ, особисто приїхав до Чернігова на презентацію книг, яка успішно відбулася в обласній раді за участю багатьох фронтовиків, героїв цього дуже важливого міжнародного проекту.
Наразі всі ці суперкниги з дарчими написами та автографами славетних генералів, справжніх рятівників України, були напрочуд успішно продані на благодійних аукціонах, отож Збройні Сили України отримали автомобілі, військове спорядження та тепловізори.
І ось – яскравий четвертий том «Щит нації», який уже з нетерпінням очікували читачі в Україні та за кордоном. Адже книжку не можна читати байдуже, спокійно, не переймаючись подробицями. Записана одразу по гарячих слідах, вона створена на межі літератури та журналістики – надзвичайно об’єктивно і водночас напрочуд сильно, потужно та цікаво! Бо тут узагалі немає якихось «прохідних» та сухих матеріалів, – всі ці проникливі розповіді викликають дуже сильні, позитивні емоції!
Співавтори книжки – відомі й талановиті журналісти Сергій Дзюба (керівник проекту, редактор), Марія Пучинець, Віталій Назаренко, Сніжана Божок, Олександра Гостра та Лілія Черненко. Консультанти – полковники ЗСУ Валентин Буряченко, Вадим Мисник та Олександр Єрмоленко.
Ця книжка побачила світ за сприяння генерального директора ТОВ «Земля і воля», Героя України Леоніда Яковишина, заступника голови Чернігівської обласної ради Дмитра Блауша, підполковника, захисника України Андрія Требуха (легендарного «Кліща»), директора Української громади Сіднея, викладачки університетів та центральної української школи в Австралії, кандидата наук із літературознавства Софії Мицак.
«Коли хлопці живі й неушкоджені повертаються із бойового завдання, закурюють, роблять собі каву і розповідають якісь кумедні історії, – це для мене найвища нагорода», – говорить 30-річний офіцер відділення розвідки Нацгвардії Віталій Литвин. Хлопець із військового містечка Десна, що на Чернігівщині, поблизу Козельця. Третину свого життя він стоїть на захисті Батьківщини, хоч стати військовим зовсім не входило в його плани. Окупація Криму та початок бойових дій на Сході країни, розділили життя юнака на «до» і «після». Тож він, без жодних вагань, приєднався до добровольчого батальйону Нацгвардії, ні з ким не обговорюючи своє рішення.
Рішучість – риса, котра не раз допомогла командиру Литвину і його підрозділам вдало здійснити десятки спеціальних операцій на Луганщині й Донеччині. Герой України Віталій Литвин, а для своїх просто «Десна» – командир, який не лише роздає накази, а очолює розвідувальні групи, котрі висуваються вглиб позицій окупанта. Він евакуював цивільних з окупованих територій і поранених та загиблих бійців із поля бою.
Віталій – із тих, хто не втомлюється від війни. «Ми продовжуватимемо боротьбу, доки не знищимо російську федерацію, не помстимося за кожного побратима та посестру», – наголошує Герой.
До речі, на обкладинці книжки – світлина з архіву Героя України, майора бригади «Рубіж» Нацгвардії Віталія Литвина – його бійці виконують бойове завдання і успішно знищують триклятих загарбників.
«Якщо розібратися, то у нас багато хлопців заслуговують на почесну «геройську відзнаку». Хтось із них виконував надскладні завдання, брав участь у найнебезпечніших операціях. Я просто виконував свою роботу на совість», – ніби виправдовується Герой України Ілля Жеведь, який десять років свого життя обороняє Батьківщину. Захист Рубіжного, Сєверодонецька, Лисичанська, контрнаступальні операції на Лимані та в Бахмуті, і це – лише за повномасштабну війну. Ілля – це той, кого називають хребтом армії, він – сержант, котрий із дитинства готувався до війни.
Снайпер Дмитро Фінашин не просто вижив – він подолав навіть межі можливого. Коли вже всі вважали його загиблим, а командування батальйону вирішило подавати «Фіна» на найвищу державну нагороду – посмертно, важкопоранений військовий не просто не здався – він повз до життя «сірою зоною», де буквально кожен подих міг стати останнім. Майже три дні провів важкопоранений боєць у «сірій зоні» за кілька десятків метрів від ворога. Але між крововтратою, мареннями та галюцинаціями, воїн продовжував повзти. Сьогодні Дмитро Фінашин – Герой України, радник Міністра внутрішніх справ, він – символ стійкості, активний учасник формування ветеранської політики. Це – історія про біль та силу духу, відчай і бажання жити.
Юрій Жуковець встиг стати успішним бізнесменом до того, як взяв до рук зброю. У 19 років він керував агентством нерухомості, а у 20 – став власником компанії. Нерухомість, переговори, контракти – все це він добре знав і вмів.
Але у 23 роки Юрій свідомо і кардинально змінив своє життя та став на захист України. Вибір, зроблений не з браку перспектив, а з надлишку гідності. Зміну офісної сорочки на камуфляж не називав «жертвою», бо не вважав це героїзмом – просто знав, що так треба.
У 24 – Жуковець став командиром розвідроти. За рік – отримав звання Героя України та чотири бойові нагороди. Його фронтовий шлях охоплює ключові етапи війни: Лиманська операція у 2022-му, оборона Харківщини, Сумщина і операція на території Курської області. І хоча кожен з цих етапів мав свою ціну, найважчими для нього стали поранення на Курщині: десять куль від ворога, п’ять з яких пройшли крізь тіло, але не зламали дух.
«Ворога ще не перемогли. Робота не завершена», – саме на цьому акцентував захисник, повертаючись на фронт після десяти складних операцій і довгих місяців реабілітації.
Юрій Жуковець – не просто Герой України. Він – яскравий приклад покоління, яке не чекає, коли хтось змінить хід війни. Це – покоління, яке самостійно пише історію.
Мужній боєць 14-го окремого полку безпілотних авіаційних комплексів Олександр Максимець із Ніжина отримав уже другий «Золотий Хрест» за зразкове виконання бойових завдань. Першим його нагороджував Валерій Залужний, а другим – Олександр Сирський. На рахунку ніжинця – знищена ворожа техніка на мільярди доларів. Переважно він полює за «жирними» цілями, як-от дорогі радіолокаційні системи чи такі рідкісні види важкого озброєння на кшталт небезпечних «Ураганів» і «Піонів». Та найціннішим трофеєм бійця є російський генерал…
Шість днів Михайло Дроботенко провів у ворожому тилу, а потім 110 кілометрів пішки виводив свою групу із десяти військових з оточення. І йому це вдалося. Та після повернення до своїх, під час виконання бойового завдання, старшина з позивним «Сєвєр», підірвався на ворожій міні й втратив обидві ноги. 27 операцій, дуже важка реабілітація і щоденні заняття спортом. Важко повірити, але за півтора року Михайло разом з іншими ветеранами встановили світовий рекорд зі стронгмену на Міжнародному фестивалі Арнольда Шварценеггера. У житті героя відбулася ще одна важлива подія – воїн на протезах освідчився своїй коханій Наталії і вона відповіла: «Так!»
«Я готова вмерти за Україну, але я хочу жити за Україну», – каже 21-річна Оксана Рубаняк на псевдо «Ксена». Цей позивний їй дали побратими, які добре пам’ятають популярний американський серіал «Ксена: принцеса-воїн». Не дивно, адже дівчина нагадує головну героїню своєю витримкою та характером. Проте наша сучасниця пішла набагато далі. Вона не лише воює за свою країну, а й пише вірші з окопів, які є свідками фронтових подій.
На початку широкомасштабної війни Оксані було дев’ятнадцять років і вона без жодних вагань стала на захист держави. Спочатку в добровольчому формуванні, а невдовзі в ЗСУ – дівчина приєдналася до 72-ї окремої механізованої бригади Чорних Запорожців. «Ксена» була єдиною жінкою у своєму кулеметному взводі. За понад два роки вона виконувала бойові завдання на Вугледарській ТЕС, у Зайцевому, а також – на Бахмутському, Мар’їнському і Харківському напрямках. Нині «Ксена» – командирка взводу ЗСУ, котра має відзнаки й медалі, зокрема, й президентські. Нещодавно захисницю нагородили почесним нагрудним знаком головнокомандувача Збройних сил України «Золотий Хрест».
На рахунку Ані з позивним «Лисичка» – сотні врятованих життів її побратимів. Луганщина та Донеччина, Харківщина й Запоріжжя, Бахмут… Скрізь, де воювала 93-я окрема механізована бригада «Холодний Яр», бойова медикиня дивилася у вічі смерті й перемагала в бою за життя, рятуючи тих, хто рятує Україну. Бійці за неї моляться, а вона працює, ніби швейцарський годинник, адже не має права на помилку. Її медична сумка важить десять кілограмів. Вдвічі більше – жилет і каска. Однак Аня вже не відчуває ваги військової екіпіровки, бо воює понад десять років. Військова десантно-штурмових військ – мама трьох прекрасних дітей. У 2014-ому році стала на захист Батьківщини. Була розвідницею і кулеметницею. Нині – бойова медикиня з міжнародним свідоцтвом інструктора з тактичної медицини.
«Я одружена на армії і в мене з нею найдовші стосунки» – говорить майор Нацгвардії Христина «Кудрява». Коли у 2014-ому почалася війна на сході України, Христина, яка рік прослужила в лавах Сил безпеки та оборони України, наполегливо рвалася на фронт. На що почула тверде командирське «ні» з банальним аргументом: «Ти – жінка, а жінкам там – не місце!» Тоді розлючена двадцятирічна дівчина вирішила зробити так, щоб їй більше не мали права відмовити. «Я стану командиром, щоб вирішувала я, а не за мене», – пообіцяла собі Христя.
З дня обіцянки собі, 20-річній, минуло 10 років. Нині Христина – 30-річна бойова офіцерка. З перших днів повномасштабного вторгнення захищає Україну. Воює на рівні з чоловіками. Брала участь у боях на Луганщині, захищала Рубіжне, Сєверодонецьк та Лисичанськ, воювала на Бахмутському й Лиманському напрямках. Понад рік – без виїзду із зони бойових дій. Має великий досвід роботи командира відділення, командира групи бойового забезпечення та заступниці командира мінометної батареї.
Азовець «Дипломат» втратив у полоні 45 кілограмів, проте не втратив віри у свою державу. Для Дмитра Андрющенка з позивним «Дипломат» ця війна триває майже 11 років і закінчиться тоді, коли з російського полону повернеться останній полонений. У вересні 2022-го року на підконтрольну Україні територію з російського полону повернулися понад 200 людей, з них понад сотня – це «азовці». Повернувся тоді й Дмитро. Відео, на якому захисник цілує рідну землю, вийшовши з автобуса, облетіло всю країну.
Не дивлячись на те, що російські фсбешники щодня промивали мізки українському військовому, він не зламався. Навпаки – тепер офіцер полку «Азов» вважає своїм обов’язком за будь-яких обставин доносити світу правду, аби скоріше повернути додому всіх своїх побратимів…
Це – тільки невеличка дещиця з величезної книжки «Щит нації» обсягом 848 сторінок! Втім, керівник цього надзвичайно важливого проекту Сергій Дзюба та його обдаровані колеги не збираються зупинятися. Жахлива війна триває, тож газета «Чернігівщина», котра фактично вже четвертий рік є фронтовою, у кожному номері продовжує публікувати розповіді про наших героїчних військових, мужніх волонтерів, самовідданих медиків, спогади про окупацію.
На мою думку, такі книжки мають бути у кожній українській школі, в усіх наших університетах та академіях. Адже це – новітня історія України, записана з перших вуст і нерідко під час пронизливих тривог та шалених обстрілів. Щиро знімаю капелюха перед авторами тетралогії «Чернігів у вогні», всіма невтомними, героїчними працівниками газети «Чернігівщина».