До 125 річниці від дня народження Сергія Єсеніна
Матеріал підготував Сергій Запоржанин | 27.09.20 18:42:36
До 125 річниці від дня народження Сергія Єсеніна поети Ігор Павлюк та Євгенія Більченко діляться своїми думками про великого російського поета:
ІГОР ПАВЛЮК:
Вроджені, вибраніпоети завжди сучасні, вічно звані.
«За метафізичну, навіть сакральну, єдність геніальних текстів і доль мені подобається Сергій Єсенін, Євген Плужник, лорд Байрон, Ісікава Такубоку, Гарсіа Лорка...» − казав аз грішний в одному зі своїх перших інтерв’ю в іпостасі поета.
125 років тому народився один із того ряду − Сергій Єсєнін.
У 1985 році в бібліотеці Санкт-Петербурзького військового училища я, його курсант, натрапив на виставку, присвячену 90-річчю цього поета... і... заразився ним... Хоча моя душа уже дозріла до Поезії і «чекала Вчителя». Єсєнін прийшов до мене вчасно. Я різко залишив військове училище, витримав каторжну роботу у Забайкальській тайзі, куди мене заслали «особісти»... Перечитав і непомітно запам’ятав усе написане ним і про нього на цей час. Я побував у його шкірі. Приміряв на себе його біль і кайф. Але сам якимось генетичним дивом не почав писати російською, а став українським поетом. Більше того, в Україні уже багатьох молодих поетів звинувачують у «павлюківщині»... Це файно. Не в єсєнінщині ж... Тобто, це маркер моєї реалізації як поета.
Адже мистецтво (за Арістотелем) – це наслідування. Найдовговічніший твір мистецтва той, який заражає, спонукає, народжує, репродукує інші твори в інші часи, в інших народів навіть, той, у якому найправильніше, найуніверсальніше закодовано енергію любові, як у ядрі атома урану – вибуху... Пушкін наслідував Байрона («Я схожу с ума от етовочєловека»), Байрон, кажуть, наслідував Дайте, не люблячи, до речі, свого земляка Шекспіра. Той же Єсенін ходив по Москві у циліндрі, з тростиною, щоби «походіть на Пушкіна». Але парадоксально роки у великих попередників справжніх потенційних митців-учнів не перетворять на епігонів, навпаки – загартовують і дають шанс самим стати геніями... Кх-кх.
Все решта – від Всевишнього, через Долю, Випадок, Час, Простір. Про них нічого певного не знаю. Але відчуваю.Вірю. І то вже – істина. Школа Майстрів учить не лише технічної майстерності, відчуття гармонії змісту й форми, а й формує Характер, без якого справді великих митців не буває.
Про поета моцартівської октави Сергія Єєніна я можу говорити/писати багато, хоча вже пережив його за віком на 23 роки. Тому відчуваю себе фізично його батьком, а однолітком тільки душевно, адже душам нашим по тисячі років...
Я пив горілку на буйно заквітченій могилі Сергія Олександровича, ще другокурсником Львівського університету жив у його рідному селі на рязанщині, де мене гостинно прийняли земляки поета... і де я написав вірш-присвяту поету:
ЄСЄНІНУ
Звук тальянки – мов осінь пізня,
Від якої тремтить Земля.
Та не важко пісням про пісню, –
Так, як мамі нести маля.
Ти зіграла чортзна на чому,
Рідна земле, його життя
І сказала:
«Пора додому.
Більш не можу з таким чуттям...»
...Так, ніхто ще так бережливо
Не підслухав «розумну плоть»,
Щоби в душу важку, вродливу,
Задивлятись, як в тиховодь.
Щоб в осінній пожежі лісу
Чути тайну, як божий звір...
Звук тальянки весело-слізний
Кликав серце його до зір.
Кликав сльози із того серця
І дзвіночковий в нього сміх.
Аж до смерті вони відверті.
Хто ж би жити з такими міг?..
7 квіт. 1988 р.
Писав я і про його контакти з Україною, зокрема про переклад Єсеніним шевченкового вірша «Село» («Село! І серце відпочине») у 1914 році − до 100-річчя від дня народження Тараса Григоровича, друкував мою статтю-відкриття: «Посланіє до євангеліста Д.Бєдного от Єсєніна»: шлях крізь роки з поправкою на ідеологію // Березіль. – 1994. – N 7. – С. 173–175, закохував у себе дівчат душевним декламуванням віршів цього золотого поета, які майже всі знав напам’ять...
Сергій Єсєнін не був політиканом-шовіністом, не грав роль патріота... Він був Поетом, «божою дудкою» за самовизначенням, спів-Творцем, про що відразу після його трагічної (як у багатьох геніїв) смерті в точку сказав Володимир Маяковський:
У народа,
у языкотворца,
умер
звонкий
забулдыга подмастерье.
До мене часто зверталися і звертаються із проханням перекласти Єсєніна українською.
Відмовляюся.
А для чого?
«Краще не напишу, а так само чи гірше – навіщо?» − як казав син Єсєніна Константин, коли його запитували, чому він не друкує своїх віршів.
Мир вічній душі Сергія Олександровича Єсєніна, спокій його 125-річному тілу.
Всесвітня слава його органічній лірично-драматичній творчості, за дар якої він заплатив сповна...
Євгенія Більченко:
Сергей Есенин - это архетип. Для менякак для русской украинки - это корень, глубинное ядро идентичности, субстанция. Волшебников было два: в украинском Ивано-Франковске бабушка читала Шевченко, в русском Киеве - мать читала Есенина. Так и выросли две внутренних руки славянской культуры: мама и бабушка, Тарас и Сережа. Посередине стояла я, примеряя дедушкину фуражку, и готовясь к чему-то мессианскому, необыкновенному. Необыкновенного особо не получилось, но и однорукой не стала. Потому чтотолько двумя руками возможно деланье. Есенин научил меня двум вещам: делать и не делать, бежать от жизни в смерть и обратно - с такой же скоростью. Кидаться из крайности в крайность. Валять дурака с Черным человеком и выуживать и зсебя дурака под белой березой.
З нагоди святкування 125-ої річниці від дня народження видатного російського поета Сергія Єсеніна 3-го жовтня 2020-ого року у Києві готується поетичний вечір, на якому лунатимуть найкращі українські переклади майстра слова. Захід відбудеться у арт-просторі LangArt за адресою: вулиця Велика Васильківська, 38а.
Кожен учасник заходу отримає гарантований подарунок. Родзинкою вечора стане нагородження переможця, найкращого читця вірша рязанського поета. Призовий фонд для переможця складає 500 грн. Куратор проєкту письменник і журналіст Ярослав Карпець разом із директором простору LangArtCофієюСікорою радо запрошують киян та гостей міста інтелектуально провести суботній вечір.
“Для нас велика честь організовувати такий захід. Кожен другий знає Єсенінські вірші, це величний поет вселенського масштабу із трагічною долею. Пригадую, ще в університетські часи зачитувався його віршами, вчив напам’ять, а до одного з його ювілеїв разом із студентами робили сценічне читання. Єсенін і його слово живе в кожному з нас, потрібно тільки дістати книжку віршів, знайти улюблений і хутенько бігти у LangArt і ділитися з іншими улюбленими Єсенінськими строфами”, – розповідає у коментарі організатор поетичного вечора Ярослав Карпець.
Детальніше дізнатися про захід можна за посиланням:
https://www.facebook.com/events/337622700922295/
Реєстрація за посиланням:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSc9XqEXq67sjsq2LXlQgcdu8MD0prkdlbpapMWvg8dI-maeSw/viewform?vc=0&c=0&w=1&flr=0&gxids=7628&fbclid=IwAR1BQu-ZELX3t18h5vFzqYEM0FShzfhl4P11VU8tZb4UMPII_jigKsL7Bns