Новини
Нескінченна книжка про нескінченну історію
Ольга Ренн | 14.11.08 18:53:11
Про нескінченну книжку я, звичайно ж, перебільшила, усе має свій кінець, навіть томище на 560 сторінок. Нескінченною залишається лише Фантазія. Саме про це відомий дитячий роман Міхаеля Енде, що вийшов у серії «Дивовижні світи» («Видавництво Старого Лева»). А ще цей роман про те, що варто залишатися собою, не брехати, не зневажати друзів. У цієї книжки є ціла низка передумов успіху: вона видана одним з найкращих дитячих видавництв України, у 80-х роках уяву радянських дітей вразив однойменний фільм компанії Warner Brothers, це перше українське видання у перекладі відомого перекладача Юрка Прохаська, у видання чудова і дуже стильна обкладинка молодої художниці Надії Ваджипової. І навіть більше! Книжка приваблює з перших сторінок, «затягує», «засмоктує» і не відпускає…«Пристрастю Бастіана Букса були книжки. Той, хто ніколи не просиджував цілі пополудні над книжкою - з палаючими вухами і розкошланим волоссям, коли тільки те й робиш,що читаєш, читаєш, читаєш, забуваючи про світ навколо себе, не помічаючи ні голоду ні холоду; той, хто ніколи не читав під ковдрою - потай, при тьмяному світлі кишенькового ліхтарика, бо тато, мама чи ще хтось вимкнули світло з якнайкращими намірами, мовляв, уже час спати,бо завтра дуже рано вставати; той, хто ніколи не проливав крадькома ревних сліз, тому що закінчилася чудесна історія - і ось уже треба прощатися з персонажами, з якими спільно пережито стільки пригод, з героями, яких любиш і якими захоплюєшся, за яких непокоїшся, на яких покладаєш надії, без чийого товариства життя здається порожнім і безглуздим, - що ж, той, хто не знає про все це з власного досвіду, той, імовірно, так і не збагне,що діялося тієї миті з Бастіаном». Бастіан виявився такий самий «запійний» читач, як і я, проте вистарчило мене не надовго.
Я провела за читанням «Нескінченної історії» декілька захопливих вечорів, а потім мені стало нудно, дуже нудно… Я дізналася, чим все закінчилося лише завдяки дурнуватій звичці дочитувати до кінця… Розлогі описи, повторювані сюжети, ледь-ледь приховане моралізаторство, десь так в середині книжки історія втратила динамічність, перестала тримати в напрузі. Напевно, саме тому сучасні видавці обережно ставляться до видання дитячої класики. Я переконана, що підлітки, яким бракує якісно виданого фентезі, яким банально нема що читати, бо новинок видається дуже мало «проковтнуть» цю історію і скажуть «дякую». Та однак, більшість пересічних дітей, таких, що не є затятими фанатами читання потребують іншої літератури. Що й казати, добре це, чи погано, але в дитячій літературі на деякий час встановлена планка «Гаррі Поттера», і «збити» її, здається, спроможуться наші видавці не скоро. Але закон є закон: цікаву книжку діти зачитуватимуть до дірок.
В ситуації з «Нескінченною історією» ідеальним був би варіант випуску в світ двох видань: повної версії книги – для найвіданніших поціновувачів, і скороченого – для масового читача. Така практика є широко поширеною на заході, де потенційно успішні твори видаються в твердій і м’якій палітурці, в аудіо форматі, у вигляді повної і скороченої версії, в подарунковому форматі. У такому випадку «попадання в ціль» є набагато більш вірогідним. А поки у видавців хронічні фінансові проблеми, читачам доводиться читати «по-діагоналі».
Енде Міхаель. Нескінченна історія. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2008. – 560 с.