Книго-виставка
Академік Микола Бажан
КБ | 15.02.14 13:15:27
Черниш Н. І. АКАДЕМІК МИКОЛА БАЖАН Редактор. Видавець. Енциклопедист – Київ. Всеукраїнське не спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2012 р.У книзі висвітлено редакторську та видавничу діяльність видатного українського діяча культури і науки, поета, академіка М. П. Бажана (1904-1983). Містяться відомості про його співпрацю з редакціями газет і журналів, участь в упорядкуванні та редагуванні книжкових видань, серій і зібрань творів класиків національної та світової літератури, наукових праць; показано вплив Миколи Платоновича на долю і творчість українських поетів-шістдесятників. Окремо йдеться про внесок Миколи Бажана в національне енциклопедичне книго видання, формування концепцій українських універсальних та галузевих енциклопедій, довідників і словників (передусім УРЕ), розробку науково-методичних та організаційних засад енциклопедичної справи в Україні.
Для працівників видавничої галузі й ЗМІ, українознавців, літературознавців, викладачів і студентів вищих навчальних закладів освіти, всіх, хто цікавиться розвитком української культури, проблемами національного книговидання, енцикло педичної справи.
Про автора:
Наталія Іванівна Черниш – львів’янка. За фахом редактор, за покликанням науковець і викладач. Від 19981 року працює в Українській академії друкарства (раніше Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова), готуючи студентів спеціальності «Видавнича справа і редагування». Кандидат філологічних наук, доцент. Має понад 130 наукових та навчально-методичних публікацій в Україні і за її межами. У сфері наукових зацікавлень дослідниці – історія та сучасний стан українського енциклопедичного книговидання, редакторська та видавнича діяльність видатних українських книгознавців, видавців, журналістів, письменників, загальні питання теорії і практики книгознавства, актуальні проблеми культури книги, історія вітчизняного друкарства.
РЕЦЕНЗЕНТИ.
М. П. КОДАК, доктор філологічних наук, професор Н. В. КОСТЕНКО, доктор філологічних наук, професор.
Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою «Українська книга»
ВСТУП
В українському духовному просторі є постаті, які органічно асоціюються з певною епохою – часом боротьби, піднесення, пошуків чи утверджень. Проте є й особистості, які символізують еволюцію, енергетику розвитку епох, втілюють внутрішню динаміку змін, що відбулися в суспільстві, у свідомості національної еліти. До них належить Микола Платонович Бажан – самобутній поет, визначний культурний і державний діяч, який охопив своєю долею й творчістю цілу низку епох, що склалися у 20 сторіччі.
Не можна не зауважити, що постать М. Бажана – особистість поета, переконаного українського патріота, по тужного діяча української культури – викликає нині до волі неоднозначне ставлення1. Для одних він – «сильного громадянського темпераменту» (О. Гончар), «дивовижної працелюбності й енциклопедичної обізнаності не втомний поет, перекладач, літературознавець, художник, мистецтвознавець, редактор, видавець, організатор науки» (М. Жулинський), «могутній детонатор різноманітних культурних ситуацій, які мали місце в Україні» (І. Драч), «один із найбільших поетів та культурних діячів XX століття, людина високого інтелекту й енциклопедичних знань» (І. Дзюба), для інших – ледь не «апологет тоталітарної системи, вірний їй поважний та впливовий діяч» (Я. Дашкевич), «чудовий приклад єднання партійного і літературного бюрократичних апаратів» (В. Пеньковсь-кий2), а ще – «жертва казенно-радянської канонізації та й власного конформізму» (І. Дзюба). Однак погодьмося, що «ті нігілістичні тенденції, які запанували сьогодні до культури радянського періоду й зокрема до провідних радянських письменників, не можуть бути тривалими. Це тимчасове явище, тому що жодна соціально-політична система, якщо вона прагне самоутвердження, не може сповідувати безкультур'я, безпам'ятство, не може ігнорувати жертовний труд тих, хто поклав на олтар Вітчизни всі свої сили і саме життя»3.
За нових суспільно-історичних обставин, коли жорстокий примус, вимушене «єдиномисліє», неповне й не об'єктивне висвітлення культурних та історичних явищ відійшли в минуле, маємо змогу неупереджено й роз важливо поміркувати над багатьма сторінками нашої драматичної історії, стерти фальшивий глянець, здавалося б, назавжди покладений на видатних її діячів тоталітарною системою. Багато сторінок нині доводиться перечитувати, переосмислювати заново, ретельно відділяючи зерна правди, історичної справедливості від рясної полови перекручень, огульних звинувачень або ж надмірного вихваляння. М. Слабошпицький писав: «Чим значніша людська особистість, а особливо в такий час, в який ми живемо, тим більше і більше вона має облич. Хто такий був Микола Бажан? Прекрасний поет, можливо, один із найбільших поетів 20 ст. Літературний вельможа, обквітчаний званнями, преміями, орденами, як яблуня плодами. Інтелектуал, енциклопедист, високий державний чиновник – це теж Микола Бажан. Коли думаєш про той справді несамовитий час (а в кого з українських поетів – живих, розстріляних, замордованих він був інший?), то згадуєш слова Юрія Лавріненка, який писав, що комуністичний режим щедро вішав Бажанові ордени, звання, нагоро ди, але при цьому тримав пістолет біля його скроні, для цього і потрібен був режимові такий поет, щоб герб комуністичний прикрасити такими іменами».
Безперечно, в багатьох ситуаціях, аналізуючи нині багатоаспектну діяльність М. Бажана, усвідомлюємо комп роміси, на які йому доводилося йти. С. Голованівський, зокрема, так описує ситуацію кінця 40-х років 20 століття: «Це був суворий, більше того, жорстокий час. Про нього не можна створити уявлення, виходячи з драма тизму чи трагічності окремої долі, бо окрема доля, яка б вона тяжка не була, не в силі передати жаху, що його пере живали всі разом, криючись до того ж один від одного. Тим часом, якщо від кожної людини ми вправі вимагати порядності, то не від кожної ми вправі вимагати героїзму. А час був такий, що навіть вияв звичайної по рядності вимагав героїзму – тобто був не лише ризи кованим, а й по-справжньому небезпечним вчинком.
Яку позицію займав тоді Бажан насправді5, хоча б із послідовності його непослідовних виступів: спершу – спроба захистити невинного, а вже потім – обвинувачення його. Але для тих, кому потрібне було тільки обвинувачення, не важлива його справжня позиція, їм треба було мати на своєму боці Бажана – нехай лише на словах, нехай хоч формально. І я певен – той, хто ще тоді на світі не жив, не може уявити, на якому рівні і яким був тиск, що змусив Бажана відректися від сказаного.
Що міг відчувати тоді кришталево чесний і шляхетний Бажан, уявити неважко»6.
Д. Павличко згадує: «У розмові... ми торкалися важких часів, коли Бажанові, як, зрештою, багатьом найталановитішим представникам радянської творчої інтелігенції, довелося пройти через пекло цькувань, безглуздих звинувачень і політичних інсинуацій... Однак Миколі Платоновичу боліли не ті рани, які були йому завдані, а ті, які він, перебуваючи під пресом страху за своє життя, за життя своєї дружини, батько якої був репресований, та послуговуючись тими ж таки несправедливими звинуваченнями в буржуазному націоналізмі, завдав іншим. Найбільше катувала цілком чужа його розумінню історії нашого народу, цілком чужа етиці Бажана страхітлива стаття, надрукована в „Радянській Україні" (грудень, 1947 р.)7, де він змушений був облити брудом велетенський материк української історії та культури від літопису С. Величка аж до М. Рильського та М. Хвильового. Не маємо права забути: не лише замовником, а й редактором тієї нещасної статті був не хто інший, а сам Каганович, який, прочитавши її перший, лагідніший варіант, кричав на Бажана: „Усилить! Раздавить! Выжечь каленым железом!"
Згадана вище стаття Бажана – то страшне свідчення сталінського деспотизму, який ламав і кришталево чесних людей, змушував їх писати наклепи не тільки на інших, а й на себе, підписувати самим собі смертні вироки. Новий час, коли ми вчимося жити за правилами правди, не повинен наповнювати наші серця почуттям ненависті до тих, що не зуміли вистояти колись у законі правди. Бажан не був винятком. Самобичувальна стаття М. Рильського, стаття А. Малишка про вірш „Любіть Україну" В. Сосюри, деякі виступи П. Тичини тих літ і т. д. – все це сліди мучеництва наших поетів, а не підлості, якої в них зроду не було»8.
М. Жулинський пише: «Легко сьогодні дорікати не тільки Миколі Бажану, а й багатьом-багатьом українським письменникам, художникам, музикантам, акторам за велемовне, патетичне уславлення комуністичних вождів, комуністичної партії, тоталітарного режиму, та передусім слід пам'ятати, що найвищим суддею для більшості з тих, хто пережив ці моральні компроміси, ці чорні провалля страху за своє життя і життя рідних, близьких, ці намагання задобрити улесливим словом жорстокого тирана задля бодай півслова правди про свій народ, була власна совість, роз'ятрене ідеологічною кон'юнктурою сумління. І такі таланти, як Микола Бажан, це добре розуміли і глибоко переживали»9.
Саме тому, коли нині говоримо про творчу та особисту долю М. Бажана, прагнемо оцінити зроблене ним -поетом, перекладачем, видавцем, громадським діячем, ми вповні усвідомлюємо страшну, ні з чим непорівнянну трагедію внутрішнього компромісу, зламаної долі, багаторічного душевного картання за той чи інший вчинок10. Збагнімо жахливу суперечливість тієї тоталітарної ночі, в яку протягом кількох десятиліть були силоміць занурені наша культура, наше духовне життя, і не перекреслюймо те справді позитивне, вартісне, що тоді робилося і створювалося – попри все.
Згадаймо, що саме М. Бажан дав путівку в життя і відстояв право бути виданими «формалістичним», «не безпечно новаторським»11 І. Драчу, Л. Костенко, М. Вінграновському, Б. Олійнику та ін., збагатив українську культуру не лише майстерними перекладами Ш. Руставелі, Ц. Норвіда, Р. М. Рільке, Р. Тагора, а й досконалими виданнями творів Н. Бараташвілі, А. Міцкевича, Б. Мікеланджело, доповнив їх ґрунтовними науковими коментарями та оригінальними, глибокими змістом вступ ними статтями. Саме Микола Бажан зумів видати Шевченківський словник тоді, коли в жодній республіці СРСР ще не було подібного за глибиною, аналітичністю та змістовністю енциклопедичного довідника, присвяченого класикові літератури. При всіх цілком обґрунтованих закидах, які сьогодні можна зробити на адресу першого, тай другого видання У РЕ (особливо, якщо не бра ти до уваги неоднозначні реалії часу, в який вони створювалися), все ж саме завдяки самовідданій праці М. Бажана та очолюваного ним колективу Головної редакції УРЕ Україна вперше в своїй історії отримала фундаментальне видання національної універсальної енциклопедії та численні галузеві довідники, що відповідали інформаційним запитам українських читачів. У 1958 – 83 роках, коли М. Бажан був головним редактором УРЕ, побачило світ понад 130 томів енциклопедичних і науково-довідкових видань. Це дає підстави дослідникам вважати, що «у когорті подвижників європейської енциклопедичної традиції М. Бажан по праву стоїть поряд з Ф. Брокгаузом та П. Ларуссом»12.
Усе згадане вище долучає Миколу Бажана до когорти видатних діячів української літератури, започаткованої Т. Шевченком, Г. Квіткою-Основ'яненком, П. Кулішем, продовженої І. Франком, Лесею Українкою, Б. Грінченком, А. Кримським, М. Рильським, які формували національну культуру не лише власною художньою творчістю, а й багатогранною видавничою діяльністю, дбайливим плеканням молодих письменників, постійним збагаченням української друкованої бібліотеки кращими надбаннями світової класики – від перлин В. Шекспіра до поем Ш. Руставелі, Фірдоусі, О. Пушкіна.
Нині важливо показати видавничий доробок М. Бажана, осягнути непересічну особистість визначного діяча української культури, виявити ті творчі риси, які власне й забезпечили у складні роки життя України 20 століття його вагомий внесок у розвиток національної книговидавничої справи, становлення науково-методичних засад формування видань художньої, наукової та особливо енциклопедичної літератури й не втратили свого значення та можуть не лише прислужитися редакторам і видавцям, а й зацікавити найширші кола свідомої української громадськості. Феномен М. Бажана як талановитого і вдумливого редактора, високоосвіченого авторитетного видавця, шанованого багатолітнього керівника одного з найвідоміших вітчизняних видавництв – Головної редакції Української Енциклопедії – за духом, змістом, обширом і результативністю зробленого, передусім у національній енциклопедичній справі, є в українській культурі унікальним, його досвід, спадщина неоціненні.
ВІД АВТОРА
У сучасних соціально-політичних та культурно-історичних умовах глибинного переосмислення багатьох явищ суспільного життя України, засудження несправедливості, жорстокості та варварства минулого, закономірної пере оцінки, здавалося б, непорушних цінностей украй важливо не втратити неминущих надбань української культури 20 століття. Це стосується не лише діяльності тих митців, письменників, науковців, доля яких у роки соціальних і національних репресій склалася трагічно, а й тих, чиє життя зовні виглядало доволі щасливим та успішним, хто отримував державні нагороди й обіймав високі посади, хоча факти незаперечне свідчать, що насправді їхня громадянська і творча доля була не лише драматичною, а й з болісними зламами, цілком закономірними в реаліях і атмосфері тогочасного тоталітарного суспільства.
Пропонований читачеві нарис присвячений діяльності одного з найавторитетніших та найосвіченіших в Україні 20 століття людей, що віддавали свій непересічний хист, інтелект, високий талант Батьківщині, – Миколи Платоновича Бажана (1904-1983). Говоритимемо переважно не про його літературну спадщину, адже поетичний доробок видатного майстра слова, творця української поезії інтелектуальної напруги ніколи не був обділений увагою дослідників. Це засвідчує низка ґрунтовних праць, що багатогранне висвітлюють творчість поета, зокрема Н. Костенко (Поетика Миколи Бажана. К., 1971; Микола Бажан. Життя. Творчість. Особливості віршостилістики. К., 2004), Є. Адельгейма (Микола Бажан. М., 1970), 3. Голубєвої (Микола Бажан. Нарис творчості. К., 1984), Ю. Суровцева (Поэзия Миколы Бажана. Критический очерк. М., 1970).
Однак не можна не зауважити, що адекватне сприйняття поетичного доробку М. Бажана ще тільки пробивається в нечисленних новітніх літературознавчих дослідженнях. Сучасний підхід до його поезії ілюструють зокрема стаття А. Бондаря «Поема М. Бажана «Сліпці» як текст-виклик: спроба теоретичного моделювання» («Сучасність», 1998, № 12) та матеріали Всеукраїнської наукової конференції, опубліковані в збірнику «Творчість Миколи Бажана в контексті сучасного літературно-мистецького процесу» (К., 2000). Саме такі публікації вносять істотні корективи в усталені оцінні аспекти, дають змогу наблизитися до глибшого розуміння труднощів творчої долі видатного майстра, сформувати об'єктивне судження про зроблене ним на ниві української культури.
Високий авторитет і широке визнання Бажана-поета досі перекривали іншу, не менш значущу сторінку його творчої біографії – 25-річну самовіддану працю на чолі Головної редакції Української Енциклопедії (тепер державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана). Саме там Микола Платонович – людина не вичерпної енергії, енциклопедичної освіченості, колосальної працездатності, згуртувавши довкола справи однодум ців, в умовах жорсткої цензури 50-80-х років 20 століття, постійного прискіпливого контролю з боку влади зумів організувати плідну науково-видавничу діяльність потужно го національного енциклопедичного осередку, залучити до створення українського змістом і духом універсального довідкового видання кращі вітчизняні інтелектуальні сили, що забезпечило Україні входження до еліти енциклопедичних країн світу.
У нашому виданні зроблено спробу показати Миколу Бажана масштабно й цілісно передусім як видавця, редактора, енциклопедиста. І в цьому контексті доречне слово «вперше». Вперше залучено значний масив цінних архівних документів, що тривалий час не привертали увагу дослідників-літературознавців. Уперше висвітлено маловідомі, а то й зовсім незнані сторінки життєпису видатного діяча куль тури, що стосуються його редакторської, видавничої, журналістської діяльності, участі у вихованні нової генерації видавців. Уперше окреслено й осмислено роль особистості у формуванні видавничої політики, створенні концепції роз витку української енциклопедичної справи і національного книговидання загалом. Уперше всебічно і докладно про аналізовано складові редакторської майстерності Бажана-видавця.
Незаперечно, що саме ґрунтовне вивчення досвіду попередників є запорукою розвитку українського книговидання. Справді, пошуки та успішні знахідки кращих прикладів професійної редакційно-видавничої діяльності недалекого минулого, виважене та уважне, з позицій сьогодення осмислення прикрих втрат, невикористаних можливостей або ж, навпаки, переконливих досягнень і вдалих починань видавців 20 століття не лише інтелектуально збагачують сучасних фахівців книжкової справи, а й виховують у них усвідомлення історичної перспективи, утверджують певні аналогії, формують уміння брати відповідальність на себе, діяти у складних, часом не однозначних ситуаціях, спонукають до ініціативних і рішучих вчинків.
Написанню цього нарису передувало ознайомлення з опублікованими раніше відомостями про редакцій но-видавничу діяльність М. Бажана, передусім стаття ми В. Костенка (Його глибокі карби. «Молодь України», 1984, 7 жовтня), Р. Лубківського (Правиця великого майстра. «Жовтень», 1984, № 10), Ф. Сарани (Серцем до на родів. «Україна», 1981, ЗО червня), шостим розділом монографії Н. Костенко (Микола Бажан. Життя. Творчість. Особливості віршостилістики. К., 2004). Ми переглянули підготовлені або впорядковані М. Бажаном книжки художньої та наукової літератури, (Антологія польської по езії, т. 1-2. К., 1979; Поезія грузинського народу. Антологія, т. 1-2. К., 1961; Антокольський П. Вибрані поезії. К., 1957; Бараташвілі Н. Поезії. К., 1961; Міцкевич А. Кримські сонети. Сімферополь, 1977; книжки «Бібліотеки української літератури» (йдеться передусім про перші шість томів цієї серії, у підготовці яких М. Бажан брав участь до 1983 року, зокрема томи, присвячені творчості І. Котляревського, Г. Сковороди), ювілейні збірники на пошану Т. Шевченка (Світова велич Шевченка, т. 1-3. К., 1964; Всенародна шана. К., 1967; В сім'ї вольній, новій. К., 1984), проаналізували різні за тематикою періодичні видання, з яки ми у 20-40-х роках 20 століття співпрацював поет (газети «Більшовик», «За Радянську Україну!», журнали «Глобус», «Сільськогосподарський пролетар», «Кіно».
Джерелом біографічних та літературно-критичних відомостей стали згадані вище дослідження Н. Костенко й Є. Адельгейма, а також статті С. Жураховича (Поет, редактор, боєць. «Літературна Україна», 1974, 4 жовтня; Редактор фронтовой газеты. «Вопросы литературы», 1985, № 12; Фронтовими шляхами. «Вітчизна», 1984, № 10), Л. Новиченка (Явище Бажана. «Літературна Україна», 1994, 13 жовтня; На магістралях часу. Вступна стаття. В кн.: Бажан М. Твори, т. 1. К., 1984), інші публікації, присвя чені М. Бажану (Гончар О. Увінчаний славою всенародною. «Літературна Україна», 1984, 18 жовтня; Григор'єв К. Дві осені поета. «Київ», 1986, № 10; Кагарлицький М. Думи і спогади Будівничого поезії. «Літературна Україна», 1985, З жовтня; Кудрицький А. В. Скарбниця знань. «Друг чи тача», 1978, 5 січня; Костенко Н. Подвижник української культури. Вступна стаття. В кн.: Бажан М. Вибрані твори, т. 1-2. К., 2003; Дзюба І. Запрошення до робітні майстрів. В кн.: Бажан М. Політ крізь бурю. Вибрані твори, К., 2002; Творчість Миколи Бажана в контексті сучасного літератур но-мистецького процесу. К., 2000; Жулинський М. Тріумфи і катастрофи великого поета. В кн.: Жулинський М. Нація. Культура. Література: Національно-культурні міфи та ідей но-естетичні пошуки української літератури. К., 2010). Залучені також спогади, опубліковані в різних джерелах (Бажан М. Думи і спогади. К., 1982; Воспоминания о Миколе Бажане. М., 1989; Карбованих слів володар. Спогади про Миколу Бажана. К., 1988; Майстер карбованого слова. К., 1984; Гончар О. Щоденники, т. 1-3. К., 2008). Використані також матеріали особистого спілкування автора з працівни ками Головної редакції УРЕ – А. Кудрицьким, Р. Заєздним, Ф. Сараною та ін.
Значний обсягом масив відомостей, пов'язаних з редак торською та видавничою діяльністю Бажана, зберігається в архівах: Центральному державному архіві-музеї літера тури і мистецтва України (ф. 535), Центральному держав ному архіві вищих органів влади України (ф. 4750), науко вих архівах видавництв «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, «Дніпро» та «Наукова думка».
Публікуються маловідомі рецензії М. Бажана на кни ги й рукописи І. Драча, М. Вінграновського, Л. Костенко, В. Іллі, Б. Олійника, відгуки на вступні статті до деяких то мів «Бібліотеки української літератури», оригінальні літе ратурознавчі та мистецтвознавчі дослідження, наприклад, рецензії на монографію О. Баканідзе «Грузинсько-україн ські літературно-мистецькі взаємини» (К., 1984), книжку «Думки про мистецтво і поезію» Р. М. Рільке (К., 1986).
Наведені також численні зауваження на берегах ав торських оригіналів і версток енциклопедичних видань Головної редакції УРЕ, внесені М. Бажаном виправлення (усього понад 100 документів).
Посилання на матеріали державних архівів відповіда ють загальновживаній системі: тут зазначено назву архіву, номери фонду, опису та одиниці зберігання, використані сторінки. При залученні справ наукових архівів видавництв «Дніпро» та «Наукова думка» вказано лише назву докумен та та номер його реєстрації в установі. Посилання на ма теріали наукового архіву Головної редакції УРЕ (нині – ви давництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана), зокрема на авторські оригінали і верстки, включають назву дослідженої праці – енциклопедії загалом, її окремого тому, розділу або ж статті. Така система враховує особливості роз ташування документів у науковому архіві енциклопедично го видавництва, що сформувалися за час його діяльності. Посилання на опубліковані праці (монографії, збірники, статті у періодичних виданнях тощо) наведені за усталени ми правилами: при першому згадуванні – з повним бібліо графічним описом та вказівкою цитованої сторінки, далі -з метою уникнути дублювання – зазначено лише ім'я автора, назву праці та сторінку.
До нарису залучено ілюстративний матеріал – світлини з особистого архіву М. Бажана, які нині зберігаються в ме моріальному музеї-квартирі поета.
Сподіваємось, що наша праця не лише приверне ува гу до актуальних проблем вивчення досвіду попередників, а й спонукатиме до осмислення та належного поцінування вагомих здобутків видатних діячів української культури 20 століття.
ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................ 5
ВІД АВТОРА ............................................................................................. 11
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ М. П. БАЖАНА ........................ 17
Журналістська робота...........................................................................18
Участь у підготовці до друку творів
вітчизняної та світової класики...............................................44
Виховання нової генерації українських літераторів...................74
ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ М. П. БАЖАНА В ГОЛОВНІЙ РЕДАКЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ...................................................................... 97
Вивчення здобутків і невдач попередників....................................98
Розробка концептуальних засад
Української Універсальної Енциклопедії.................................119
Створення Головної редакції УРЕ
та розв'язання виробничих проблем........................................141
ДОСВІД М. П. БАЖАНА-РЕДАКТОРА ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СУЧАСНИХ ВИДАВЦІВ ЕНЦИКЛОПЕДІЙ ...................................................... 163
Методи активізації авторської творчості .................................. 164
Теоретичні та практичні аспекти
формування структури видання................................................184
Напрями оптимізації повноти і системності фактів .............. 214
Удосконалення літературної форми енциклопедичних
матеріалів ........................................................................................ 239
післяслово.............................................................................................259
ПОСИЛАННЯ І ПРИМІТКИ .................................................................... 266
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА..........................................................................287
ОСНОВНІ ВІХИ ЖИТТЯ І РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ М. П. БАЖАНА...........................................................295
ІЛЮСТРАЦІЇ...............................................................................................299
ДОДАТОК: ЗАУВАЖЕННЯ ТА ВИПРАВЛЕННЯ М. П. БАЖАНА В ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИХ МАТЕРІАЛАХ...................................................... 309
Під час презентації книги:
