Новини
Новий томик В. Яворівського до бібліотеки шанувальників
price.knyhobachennia.com | 29.04.08 18:33:19
“...Вашим словом із чорнобильської ери озвалася до світу своїм болем і своїми надіями сама Україна. ...Пишу ці рядки, Володю, з гордістю за Вас”, — звертався Олесь Гончар до Володимира Яворівського після атомної катастрофи в Чорнобилі, коли вийшов його роман "Марія з полином наприкінці століття".Трагедію і мужність українського народу, його благородство і віру в свою незнищенність пристрасно, талановито і переконливо змальовує автор у своєму творі.
Роман “Криза” — про життя сучасного подільського села з його “перебудовчими” проблемами, нашаруваннями нової моралі, але невмирущими селянськими традиціями.
Яворівський В.О.
Марія з полином наприкінці століття: Роман; Криза: Роман/ Передмова П. Загребельного; Післямова М. Рябого.— К.: "Фенікс", 2008.— 482 с., іл.
ISBN 978-966-651-518-9
“В англійського поета і художника XVIII століття Вільяма Блейка є гравюра “Танок Альбіона”. Екстатична постать нагого молодого атлета, голова якого між світлом і тьмою, а ноги між вогнем і холодом,— мовби втілення нашого існування — між небесами і земною юдоллю. Мені це завжди видавалося письменницькою долею.
Сьогодні наукою вже встановлено наявність геологічних розламів, що проходять в земній корі на межі зіткнень суші й моря, гірських масивів і велетенських рівнин. Це — зона землетрусів, вулканів, цунамі, торнадо, зона життя і смерті так само, як у своєрідному есхатологічному розламі, що знаменуешься для нас словами «рай» і «пекло».
І завжди, відтоді як було вимовлено Слово, в отих кризових, катастрофічних точках людського буття присутній Свідок, Письменник, Художник. Його місце одвіку там, там його пристрасті і його вміння, там його душа і його дух, і вже дух дише не там, де хоче, а де повинен, бо художник, мов Прометей до скелі, прикутий до страждань світу, він не може навіть повернути голови, як люди в печері Платона.
Таким я бачу письменника Володимира Яворівського.
Розполовинений, розчахнутий, як блейківський атлет, між добром і злом, щастям і лихом, агавою і ганьбою, красою і звироднілістю, цей блискучий український прозаїк із своїм словом завжди там, де біль і гнів його народу: чи то це трагедія поліського села Кортеліси, знищеного гітлерівцями, чи нещасна особиста доля геніальної художниці Катерини Білокур, чи апокаліптична Чорнобильська катастрофа, а чи й наше похмуре сьогодення, яке продажні душі вже найменували кастрованим словом «негаразди», а воно тим часом щодалі більше нагадує тихий Чорнобиль.
То чи ж може чесний письменник мовчати перед новими загрозами ?
Володимир Яворівський не мовчить. І в цьому його щастя, а наше — так само.”
П. Загребельний