Новини
То читає молодь, чи не читає?
А. Судин | 19.04.12 20:07:16
Нещодавно на одному із українських ресурсів було опубліковано чергове соціологічне дослідження за назвоюВсеукраїнське дослідження «Молодь України» (проведене Інститутом Горшеніна спільно з тижневиком «Коментарі:»)
Посилання див: http://www.unian.ua/news/496428-molod-pishaetsya-gromadyanstvom-hoche-vijihati-ne-pe-i-ne-mae-seks-partnera-opituvannya.html
Усе б нічого, і наш ресурс би не особливо не цікавило. Бо ж ідеться загалом про молодь, а не про «книгобачення».
Але є у тому підсумку опитувань і факти щодо читання молоді. Тобто і про книжки.
Вкотре не можна не прокоментувати.
І ще, особливо, тому, що такі факти можуть цікавити, з одного боку, ринок книги, а з іншого – суспільство. Справді, а читає наша молодь? А що читає? Що для тої молоді видавати, або як ту молодь виховувати читаючою... Гадаєте, там багато про це?
Перший коментар. Не торкаючись змісту і особливостей самого дослідження, якщо подивитися на «книжкові питання», то виглядає на те, що відповіді отримані виходячи із позиції «що хочеш почути, те і почуєш», якщо досліджуєш не вузьке питання, а все позагалями. Коли з купелі разом із водою легко виплеснути й дитинку...
Наприклад, щодо книжок, ось уся (!) цитата із дослідження:
«Більш як чверть молодих українців – 28,2% -- воліють читати детективи. Історичні романи читають 21,2%, любовні історії – 18,9%, подорожі, фантастичні подорожі – 16,7%, наукову фантастику – 15,9%, гумористичні, сатиричні твори – 13,8%, класичну літературу – 13,7% опитаних. При цьому 17,0% представників молоді відзначили, що читають рідко, а 11,6% - що не люблять читати.
Читають художні літературні твори кілька разів на тиждень 14,0% представників молоді. При цьому 13,9% опитаних заявили, що не цікавляться художньою літературою, а 12,7% - читають художні твори кілька разів на місяць.»
Звернемо увагу. Питання були задані – тільки про те, що стосується белетристики, навіть якщо мова іде про так звану класичну літературу (теж художню). Отже, як можна зрозуміти, йдеться тільки про читання «задля задоволення» (за дуже великого хотіння – морально-етичного змісту). Якщо вірити цим даним, то молодь наперед «задана» в читанні: або ж УСЯ достатньо легковажна (читає тільки белетристику), або ж від неї штучно відділена та серйозна молодь, яка справді є читаючою не тільки «обов’язково» (навчальну), але й фахову, за інтересами літературу, популярну тощо. Ну, і, звичайно, про структуру читання, тим паче інтереси молоді не йдеться. Стосовно цього – факти просто ніякі. Користуватися ними не можна.
Бо ж для кого вони? Ні для ринку, ні для соціологів і педагогів, координаторів галузі (якби така в Україні була).
Хоча... тут же одночасно виникає питання інше, на яке б якраз точно хотілося б мати відповідь: може справді нинішня українська молодь сама сприймає читання тільки як вільне часопроведення?
Але.
У попередньому абзаці, можливо, теж досить легковажному, є пасаж про інше. Про якраз «структуру вільного часу» молоді, куди могло б входити і використання того час на читання...
Ось він.:
Більшість молодих людей України - 76,9% - зазвичай проводять вільний час, зустрічаючись з друзями. Грають в комп'ютерні ігри, проводять час в Інтернеті – 41,7%, слухають музику, радіо – 38,7%, займаються домашніми справами – 37,7%, гуляють на свіжому повітрі – 34,2%, дивляться телевізор вдома – 31,1%, займаються спортом – 29,7%, відвідують кафе, бари, ресторани – 23,1%.
То де ж у структурі використання вільного часу на читання? Нема питання про це, тобто коли ж вони читають, якщо не у вільний час? Коли читається навіть та белетристика?
До речі, відсотки, які ви спробуєте порахувати, говорять про те, що у структурі відповідей було, скоріше за все, те, що одна і та ж людина відповідала на запитання в кількох варіантах. На жаль, цього з такого звіту теж не побачиш. Може, десь у іншиї джерелах є докладніша інформація з діаграмами і графіками взаємозалежностей, але вона, мабуть, така якраз «закрита».
Не хочеться кликати сюди привид Козьми Пруткова. Все ж таки знову натикаєшся на попсовість і «аби якість» у опитуваннях.
Радше хочеться вкотре сказати, що якщо говорити про дослідження читання, купівлі і продажу книжки, у нас усе ще залишається на дитсадковому рівні.
На жаль.
Продавці (в тому числі й видавництва) оцінюють збут, виходячи з цифр продажу (якщо ще їх рахують, що ліпше продається), бібліотеки послуговуються у своїй розрізненій роботі на те саме, а держава АБСОЛЮТНО СЛІПА в тому, що ж таки читає, і як користується книгою молодь.