Новини
Чи надрукується у Galimard хтось із українців?
А. Судин | 27.01.12 20:23:51
У межах своїх відвідин на запрошення Посольства Франції в Україні та Французького інституту французький письменник, один із провідних менеджерів відомого французького видавництва Galimard відвідав після Києва, і видавничий центр західної України – Львів.Зустріч відбулася відповідно до програми в книгарні «Є».
Від початку зазначимо, що відвідини, скоріше за все були, якщо можна це так назвати, на наш погляд, розвідувальними. Можливо тому на зустрічі не було тої кількості видавців, або хоча б їх представників, як хотілося б. Адже ж керівник відділу французького приватного видавництва, відомого своїми престижними публікаціями, які вже мають понад столітні традиції добору і просування авторів, має у ньому саме повноваження придбання ліцензій на авторські права. Однак про все за чергою.
Жан Маттерн, як і обіцялося, одразу розповів про найважливіші традиції видавництва, яке славиться не лише престижністю авторів, які там були публіковані протягом столітньої історії видавництва, але і його часткою на ринку Франції (як зазначив гість, річний дохід видавництва складає близько 2, 5 млн. євро, а частка ринку, яку охоплює видавництво, сягає понад 30 відсотків). Із його розповіді стало цілком очевидним, що опублікуватися у видавництві є для Франції дуже престижним. З одного боку – дуже спокусливо і для українських авторів, і видавців, які б хотіли продати ліцензії на переклади, однак виглядає і страшнувато, бо потребує високої самооцінки, або хоча б віри в себе.
Зазначив також наш гість, що відчув чимало недоліків у видавничій і книготорговельній галузях України (хоча, правду кажучи, у тих оцінках було чимало і такого, в чому вчувалися саме скарги українських видавців, які встигли вже з ним поспілкуватися), але що серйозніше – і в тому вчувалася його особиста оцінка – це те, що у своїх подорожах він відзначив цілковиту відсутність культурної політики держави, що, на його думку, приносить велику шкоду книзі в Україні. Принаймні, порівняно із Францією.
Відтак гість відповів на чималу кількість запитань (зустріч тривала понад півтори години), хоча, знову ж таки, на жаль, професійних, галузевих було малувато. І якщо це були питання галузі, то більше стосувалися пізнання, знайомства з Францією, щодо, наприклад, ринку книги у Франції, мистецтва книги (вартості роботи художника), були навіть питання щодо особистих спонук письменника Жана Маттерна до писання.
Що ж до сподівань українських письменників і видавництв щодо видання свої творів у «Галімар», то все залишилося тільки на рівні саме сподівань, у яких більше непевності, ніж обіцянок. Адже, наприклад, на наше питання стосовно критеріїв відбору творів до публікації (чи вони особисті, чи є якісь у видавництва правила, чи це диктує ринок, покупці), то керівник відділу закупівлі прав на видання іноземної літератури, відповів, що таких критеріїв нема, що, як правило, книгу для видання обирає хтось один із фахівців, а відтак ведуться дискусії щонайменше між двома працівниками, які й вирішують, чи брати до видання авторський оригінал. Однак, і вони не вирішальні, оскільки головне слово в цьому – за власником видавництва, нащадком його засновників, що створювали видавництво сто років тому.
А на продовження запитання, чи впливає на вибір твору для публікації ринок і читач, чи диктує мода, то гість твердо і беззаперечно відповів, що у жодному разі не ринок. Тільки висока якість твору.
Таким чином, українським авторам доводиться сподіватися на особисті смаки видавця, які, виходячи із репертуару, який описаний за століття, дуже і дуже вибагливі, але разом з тим і сміливі, оскільки інколи виводили у життя, можливо, спочатку нікому і невідомі, однак із часом справжні шедеври, які й досі складають скарбницю і літературного мистецтва, і філософської думки.
Щоправда, тут є теж одна «важка ложка дьогтю». Річ у тому, що Жан Маттерн зізнався, що оскільки української не знає, а з текстами буде знайомитися особисто, то читатиме їх тільки відомими йому мовами, наприклад, німецькою, чи англійською. Відтак шанси в українських письменників значно звужуються, якщо не поспішать самі перекладатися. Більше за те цілком можливо, що ті переклади, які вже є за межами України, можуть бути, м’яко кажучи, невідповідними і теж не сподобатися...
Відтак... додумуйте самі.
Хоча пробувати завжди треба! Ну.... вчити французьку і писати, як Мілан Кундера, який здобув славу у Франції (та й потім у світі) теж завдяки видавництву «Галімар»
Сподіваємося, що колективні зустрічі, які можна було побачити на власні очі, супроводжувалися ще й зустрічами «за кулісами», де вже ведуться вагоміші переговори і професійніші діалоги. Адже після Львова Жан Маттерн повернувся до Києва, де, як повідомляла програма його відвідин, відбулися ще й індивідуальні зустрічі із видавцями.
А можливо, після цього першого візиту відбудуться і наступні, які справді таки відкриють Франції нового українського Фолкнера... Чи Сартра...
Є у нас такі?
Зустрічі в книгані «Є» сприяв також Французький Альянс у Львові.