Новини
Натхненна волонтерка
Марія Дружко | 01.04.22 16:54:46
Виявляється, письменник, що пише для дітей, за своєю натурою є волонтером. І місіонером. Принаймні, така думка мені спала після спілкування з пані Вірою Марущак, прозаїкинею, драматургинею, журналісткою (членкинею Національної спілки журналістів України), освітянкою і культурною діячкою, головою Миколаївської обласної письменницької організації.Найвища нагорода для пані Віри – це її книжки, зачитані до дірок маленькими читачами. Заради блискучих дитячих очей авторка «Вʼязочки казок», «Пригод Нюмочки», «Вибриків Діда Яга», «Зайченяти», «Дмелика-мандрівника», «Скарбнички казок» мандрувала школами і дитячими садочками Миколаївщини та і всієї України.
Коли ж на нашу землю впали російські ракети і до Миколаєва потяглися вервечки біженців, Віра Марущак однією з перших подалася розраджувати їх. Разом з іншими колегами МОО НСПУ вона понесла постраждалим українцям одяг, білизну, харчі і, звичайно ж, книжки і охоче погодилася почитати малечі та їхнім батькам.
Так сталося, що її «Веселятко» сьогодні помандрувало до Польщі, аби там розраджувати переселенців, що опинилися далеко від рідного дому. А от «Життєву абетку» зараз передають з рук до рук біженці, що залишилися у Миколаєві. Найбільше ж малята чекають на зустрічі із самою пані Вірою, слухають, як вона читає казки, разом вигадують нові історії та створюють до них ілюстрації. «Просто на очах у мене під час нашого спілкування розвиднюються обличчя дітей і дорослих, що пережили обстріли і бомбардування», – розповідає моя співбесідниця. Так завдяки казкотерапії Віра Марущак тепер не тільки письменниця, а й психолог.
В реаліях сьогодення нашому народові дуже тяжко. Війна вражає нервову систему, ламає психіку людей. Особливо тяжко дітям. Для того, щоб хоча б частково знизити напруження, Віра Марущак читає казки і викладає їх у фейсбуці. Їх слухають малюки і дорослі, використовують на уроках літератури. І як каже авторка: Нехай казкові герої вселяють дух надії на перемогу і мирне небо!
А все почалося ще у дитинстві, коли школярка Віруня захопилася написанням власного щоденника. Вона занотовувала усілякі свої пригоди, які згодом і стали основою для літературних творів. Після закінчення школи активну і творчу Віру запросили працювати журналісткою на місцеве радіо. Вона стала українським голосом тоді ще російськомовного Миколаєва.
Час минав. Одного разу вже відому радіожурналістку Віру Марущак запросили викладати журналістику до першої Миколаївської української гімназії ім. Миколи Аркаса. Виявилося, що на той момент не було жодного україномовного підручника з журналістики для школярів. Так пані Віра створила власну програму і посібник для старшокласників «Школа журналіста».
Місіонеркою та волонтеркою стала Віра Марущак і тоді, коли разом з іншими письменниками молодої суверенної України заходилася створювати сучасну українську літературу для дітей і юнацтва, цеглинка за цеглинкою вибудовуючи українську бібліотеку у російськомовному середовищі. Як результат – нове покоління українців, що виросло на казках та новелах миколаєвської прозаїкині, тепер піднялося на захист рідної землі, обороняючи від денаціоналізації фальшивих «спасателей угнетенных бендеровцами». А щоб нашим захисникам веселіше було пережити воєнні будні, до них на передову помандрував «Ярмарок сміху» від Віри Марущак та інші книжки.
Отак, непомітно роблячи улюблену справу день за днем, пані Віра разом з іншими колегами стоїть на варті української літератури. Вже сьогодні вона пише казки про війну, новітню гарячу Українську Вітчизняну війну, щоб завтра наші малюки у вільній Україні знали, як їхні батьки і діди захистили рідну землю від лихого сусіди, і не боялися жодних крилатих ракет.
