Новини
Лауреати премії імені Галшки Гулевичівни
Василь Слапчук, співголова журі премії імені Галшки Гулевичівни | 13.05.20 18:46:10
Премія імені Галшки Гулевичівни заснована 2020 року луцькою ГО «Чумацький віз» та київською ГО «Пам’ять без кордонів» для відзначення українських діячів у всіх галузях націє- і державотворення – політики, освіти та культури, людей, які проявляють себе у доброчинності й творчості.Лауреати отримують диплом і керамічну медаль. Нагорода може присуджуватися повторно.
Галшка Гулевичівна (1575-1642, Луцьк) – представниця старовинного, впливового українського шляхетського роду Гулевичів, меценатка, фундаторка Київського Братського Богоявленського монастиря та Київської братської школи, від якої веде історію Києво-Могилянська академія. Заповідала також гроші Луцькому братству. Опікувалася розвитком духовності та освіти.
У 1594 році Галшка одружилася з Криштофом Потієм, сином Іпатія Потія – берестейського земського судді (1580-1588) і каштеляна (1588-1593), православного єпископа Володимирського і Берестейського (з 1593), одного з головних ініціаторів Берестейської унії, згодом – унійного митрополита Київського і Галицького.
Після ранньої смерті чоловіка, Галшка Гулевичівна одружилася вдруге зі Стефаном Лозкою, мозирським маршалком. Галшці тоді було близько 30 років, Стефану – 60. Народила сина Михайла. Мешкали у родинній садибі у Києві на Подолі, неподалік міської ратуші. Після смерті другого чоловіка, у 1618 році, Галшка Гулевичівна була опікуном свого сина. Михайло став власником батьківського Рожева після 1628 року.
Залишивши всі маєтки синові, Галшка Гулевічівна повернулася до Луцька, де провела останні роки свого життя. У Луцьку вона брала активну участь у житті Луцького Хресто-Воздвиженського братства, а в 1641 році – незадовго до смерті – склала заповіт, в якому заповідала майже всі свої кошти та ті, що їй заборгували, на потреби Луцького братського монастиря і його церкви. Похована у церкві Луцької братської школи, що не збереглася.
Отже, першими лауреатами премії імені Галшки Гулевичівни стали:
1. Академік НАН України, доктор філологічних наук, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський (м. Київ) – за заслуги у формуванні ключових цінностей української культури, які дозволяють визначитися з політикою поетики і кардинально міняти поетику політики;
2. Грузинський і український письменник, перекладач, науковець, дипломат, доктор філологічних наук, академік, професор Рауль Чілачава (м. Київ) – за видатний внесок в українську літературу;
3. Науковець, підприємець, інвестор Володимир Хоменко (м. Київ) – за визначну благодійну та громадську діяльність;
4. Доктор філологічних наук, професор, почесний академік Академії вищої школи Луїза Оляндер (м. Луцьк) – за безмежну відданість і жертовне служіння справі Літератури;
5. Письменниця, доктор наук із соціальних комунікацій, професор Тетяна Дзюба (м. Чернігів) – за визначну наукову та літературну діяльність;
6. Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, редактор газети «Чернігівщина», письменник, журналіст, перекладач Сергій Дзюба (м. Чернігів) – за реалізацію міжнародних літературно-мистецьких проектів;
7. Директор Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки, заслужений працівник культури України Людмила Стасюк (м. Луцьк) – за значний внесок у розбудову бібліотечної справи і популяризацію життєдіяльності Галшки Гулевичівни;
8. Голова Волинської обласної організації УСВА Григорій Павлович (м. Луцьк) – за плідну, тривалу доброчинну і волонтерську діяльність;
9. Письменник, кандидат філологічних наук, директор ПВД «Твердиня» Микола Мартинюк (м. Луцьк) – за видання українською мовою серії книг зарубіжних авторів.
