Новини
Вона зберегла чисту душу…
Еліна Заржицька, м. Дніпро | 09.04.20 12:21:00
9 квітня 1935, у місті Корсунь (нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області) народилася українська поетеса, перекладач, член Національної спілки письменників України з 1956 року Тамара Панасівна Коломієць. Твори Тамари Коломієць перекладено англійською, польською, угорською, білоруською, російською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу.У Тамари Коломієць, за книжками якої виросло не одне покоління, — уже своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.
У 2009 році дві збірки поетеси: «Найперша стежечка» та «Де ховає сонце роси» відзначено премією Кабінету Міністрів України ім. Л. Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Нагадаємо, що творчість письменниці наші діти вивчають у школі. Одну з методичних розробок уроку за творчістю Тамари Панасівни можна знайти тут -
https://vseosvita.ua/library/literaturne-citana-tamara-kolomiec-podarunok-105025.html
От вкотре вже переконуюсь: скільки не читай, а все мало. Із творчістю скількох авторів не ознайомишся – недостатньо. Саме це можу сказати і про творчість Тамари Коломієць. І не вибачає мене те, що я прозаїк і краще знаю саме твори не поетів, а прозаїків. Але є письменники, творчий доробок яких треба знати добре. Це стосується і поезій шановної Тамари Панасівни.
Зрозуміло, що поетів в Україні багато. Творчість їх різноманітна й часто-густо приваблива. Ні, я не маю на увазі класиків, які вже пішли з життя. Розмова про наших сучасників, той хто працює поруч із нами. Кожен намагається вигадати щось своє. У декого це не виходить – в результаті отримуємо переспіви, іноді невисокого ґатунку. Комусь вдається знайти нове цікаве, комусь – корисне.
Поезіям же шановної Тамари Панасівни притаманні не тільки перелічені якості, але свій стиль – легкий, насичений гумором, іноді – легкою іронією (як от, коли йдеться про «сміливість» героя казки «Про мандрівку Жабунця-хвастунця»).
Її вірші насичені фарбами. І справа не в тому, що вона так «смачно» їх описує. Читаєш віршики, а враження, ніби ти під теплим сонечком ніжишся. І бачиш того Сніговика, в якого «Кочерга замість ціпка, // Замість носа – бурячок, // Замість шапки – банячок...»; «...відерце, // Посріблене денце...» – напуває бажаючих, ллє водичку, що тихо дзюркотить і виблискує в ній сонячне проміння... тихо співає матуся колискову… зірочки-«дірочки» на темному небі виблискують... сіренькі їжачки жартують: вдяглися в золотаве листячко...
А скільки корисного дитина може дізнатися від поетеси? Вона просто, легко, зрозуміло пояснює, спостерігає, навчає. Кожен вірш – це цілий світ. Світ розумний, добрий, веселий. І – дидактичний не нав’язливо, – привабливо.
Радію, що є в Україні такі автори: скільки б років їм не виповнювалося, а вони зберегли чисту душу, бажання й можливість дивитися на світ дитячими очима і, по дитячому відверто порушувати такі важливі для маленької людини питання дружби, взаємодопомоги, вірності та порядності.
Добре, що видавництва видають такі гарні книги і що кількість видань практично дорівнює вікові письменниці. Втім, хочеться ще більше…
Щаслива від того, що маю можливість «пити» з того «відерця зі срібним денцем» – навчатися новому, отримати позитивні емоції і просто отримувати насолоду від читання сонячної поезії шановної Тамари Панасівни.
Нехай ще стільки ж років письменниця дивує нас своїми чудовими творами, нехай шириться авдиторія, вихована її життєлюбними та життєстверджуючими поезіями і стверджуються гуманістичні засади, так сонячно виписані рядками її віршів!
З днем народження, шановна Тамаро Панасівно! З води та роси, сонця та вітру, безмежного блакитного неба нашої любої України!