Новини
На героїчні вчинки здатен кожний
Ольга Шкрьогал PR-менеджер відділу дитячої літератури видавництва "Ранок" | 10.08.17 15:23:57
Ще кількадесят років тому в Україні про онкологію не говорили як про дитячу хворобу. Однак сьогодні кількість онкохворих дітей не тільки в Україні, а й у всьому світі жахає. І це число невпинно росте…Однією із причин цього явища вчені бачать екологічний стан планети. Забруднене хімікатами повітря, іонізуюче випромінювання, канцерогенні речовини в їжі... Хіба цього вже мало?
Ми часто чуємо, коли йде мова про рак у дітей, запитання: «За що це їй?» Репутація рака як хвороби шкідливих звичок окремої людини дійсно суперечить факту хвороби немовляти. Але погляньте на рак, як на хворобу шкідливих звичок людей загалом, – і все стане на свої місця.
Коли до видавництва «Ранок» надійшло запрошення завітати до дитячого онковідділення Харкова з екокнигою «Зберегти ліс», ми знали, куди їдемо: до маленьких мешканців лікарняних палат, які прагнуть видужати і знайти нових друзів.
Онкохворі дітки не заразні, вони встигають у розумовому розвитку і прагнуть дізнаватися про щось нове, спілкуватися з однолітками та розважатися… але не завжди можуть. Рятують їх у цьому прагненні всі небайдужі люди. Вони з усіх сил намагаються підтримати хвору малечу гарними емоціями, яких так бракує. Так волонтери з Міжнародної благодійної групи «Подаруй усмішку» і запросили нас із екокнигою: розказати щось цікаве, погратися, книжку подаровану підписати. Малі побажання, а стільки радості для дітей.
Допомогти діткам та їхнім батькам може кожен!
1.Діткам часто потрібні донори крові, ви можете ними стати.
2.Якщо ви мешкаєте в місті, у якому розташований реабілітаційний центр, то можете допомогти приїжджим сім’ям з транспортом чи житлом.
3.Ви можете піклуватися не про ціле відділення, а про окрему родину. У реабілітаційних центрах з дітками завжди перебувають батько чи мати – співпрацюйте безпосередньо з ними. Привезіть деякі ліки, розважте дитину, приготуйте щось смачненьке.
Будь-який прояв вашої уваги стане в нагоді. Адже для одужання так потрібні позитивні емоції.
Під час нашої зустрічі ми запропонували дітям стати героями захопливої операції з порятунку планети.
«Хто любить історії про супергероїв?» - починає свою розмову авторка екокниги. І очі кількох малих аж засяяли, але відповідати ще ніхто не наважується.
«А самі мріяли коли-небудь урятувати планету?» - запитує, а очі бігають, бо думає про себе: «Чи мріють вони так само, як інші діти, чи усвідомлюють до чого може призвести їхня хвороба?..».
Збирається і продовжує: «А знаєте, що наша планета потребує порятунку? Зробити це під силу екогероєві, і стати ним зможе кожен із вас! Хтось хоче приміряти маску екогероя?»
Один хлопчик аж зі штанців вискакує, але не йде, звернулися до нього – засоромився. Натомість збоку лунає впевнений голос: «Я хочу!»
Аліса. Дівчинка на вигляд рочків 6, після хіміотерапії. Іде, а ніжки тремтять – такі слабкі, батько підтримує за руку. У голові зринає її впевнений голос: «Я хочу!» І звідки в ньому взялося стільки тієї сили? Авторка Аня бере маску і прикладає до голівки, зав’язує повільно, обережно, здається боїться зламати. Проте з них двох боїться тільки вона. Аліса вже посміхається і позує татові на камеру.
З того моменту атмосфера в кімнаті розрядилася. Під час нашої розмови діти не були хворими. І ми, і вони, і, здавалося, навіть їхні стомлені батьки забули про той рак. Посміхалися, тягнули руки для відповідей, шукали відмінності на малюнках, жартували…
Дитячу енергію не стримати в слабкому тілі чи похмурій палаті. За найменшої нагоди вона прагне вивільнитися. Тож, даруймо якомога більше таких нагод.