Новини
Світлана Алексієвич – лауреат Нобелівської премії з літератури-2015! Премію присуджено «за поліфонічне письмо, пам’ятник стражданням і сміливості нашого часу».
Видавництво "Дух і літера" | 12.10.15 18:05:00
Видавництво «Дух і літера» вітає усіх читачів, друзів, однодумців, співрозмовників Світлани Алексієвич із цією визначною перемогою! Справді, сьогоднішня відзнака є символом великої надії та підтримки для кожної людини, яка відчуває гостру потребу у людяності, порозумінні та свободі. Ми глибоко вдячні Світлані Алексієвич за довіру, адже минулого року у видавництві «Дух і Літера» вийшов український переклад її книги «Час second-hand (кінець червоної людини)».Ми також щиро дякуємо всім тим, без кого б цей проект не відбувся: перекладачці Лесі Лисенко, редакторці Тетяні Шкарупі, дизайнерці Світлані Невдащенко, а також Міжнародному фонду «Відродження» за підтримку.
Живе Білорусь!
Алексієвич Світлана., Час second-hand (кінець червоної людини) // Пер. з рос. Л. Лисенко – К.: Дух і Літера, 2014. – 452 c.
Ця книга стала останньою в циклі з п’яти праць Світлани Алексієвич під загальною назвою «Червона людина. Голоси утопії».
«Комунізм мав божевільний план, – розповідає авторка у передмові до книги, – переробити «стару» людину, «ветхого Адама». І це здійснилося… може, лише це й здійснилося. За сімдесят з гаком років у лабораторії марксизму-ленінизму створили окремий людський тип – «homo soveticus». Хтось вважає, що це трагічний персонаж, а хтось називає його «совком». Мені здається, я знаю цю людину, вона добре мені знайома, я з нею поруч, пліч-о-пліч, прожила чимало років. Вона – це я. Це мої знайомі, друзі, батьки».
Монологи, що потрапили до книги, авторка записувала протягом останнього десятиріччя, мандруючи всім колишнім Радянським Союзом.
«Час секонд-хенд» – це мій діагноз нам, діагноз тому, що ми зробили за 20 років, нашому злочинному романтизмові та, як я зараз вважаю, нашій мовчанці, нашій теперішній німоті й мовчанню еліти. Ми поступилися владою бандитам. Я навіть не знаю, як назвати. Це вже навіть не політики, а такий орден тих, хто має доступ до російського пирога. Ось вони його розділили, і це такий своєрідний орден».