Новини
Під загрозою читач, чи суспільство?
А. Судин | 13.12.12 18:17:13
Днями під заголовком «Читач під загрозою» було поширено на деяких іноземних сайтах інформацію такого змісту:Американська організація Electronic Frontier Foundation, у завданнях якої є також боротьба за суспільні свободи, опублікувала звіт, який містить повідомлення про політику приватності, яку провадять фірми-виробники електронних «читалок». Як виявилося, більшість платформ із e-book’ами збирає і збергіає не тільки основні дані про споживачів, але й інші цілком несподівані дані. Google, наприклад, зберігає останні п’ять сторінок кожної книжки, яку прочитає користувач. Amazon Kindle зате збирає відомості про різного розу помітки і підкреслення. Так само діє і Barnes & Noble.
А найгірше, як гадають спостерігачі, складається ситуація із переданням даних «внутрішнього користування» в користування іншим. Лише Google Books висуває перед споживачем вимогу увімкнення конкретної опції, згідно з якою компанія буде мати дозвіл на те, щоб поділитися «дозволеними» до зберігання даними, проти яких не заперечує споживач. Натомість Amazon Kindle, Barnes & Noble Nook, Kobo, Sony і деякі інші можуть ділитися даними, здобутими від читача без його згоди.
Можна було б просто «передрукувати» цю новинку у нас, та й усе, однак таки хочеться прокоментувати.
Звичайно, проблема приватності й конфіденційності в інтернеті робиться все гострішою. Як бачимо, навіть до читача (тут читай «споживача книги») доходить.
І причин тій гостроті чимало. Однак найбільша із них, як видається, навіть не в тому, що порушуються права, і навіть, може не в тому, що хтось завдяки так легко і масово оброблюваним знанням може навчитися маніпулювати суспільством.
Тобто не в діяльності служб слідкування за суспільством може автоматично виявитися суть шкоди від таких речей. А у тому, що так діє ринок, який нічого не має спільного з цілеспрямованістю, окрім тимчасових цілей. Так, ринок вільного суспільства, який не має мети вдосконалення, а має мету наживання. Те, чому вчать шаленими темпами у школах маркетингу і менеджменту. «Вивчайте споживачів, сегментуйте ринок, аналізуйте їх потреби задля їх кращого задоволення і, відтак перемагайте на ринку».
Що тут загрозливого?
Як видається, загроза вже реалізується дуже активно. Так, для виробника і заробітчанина, всі маркетингові засоби виправдані. Що хоч роби, але клепай копійку. Але якщо ще десятиліття, може кілька, тому, вивчення велися задля, в більшості, використання в рекламі, технологіях просуванні товару, то тепер уже і для використання в його виготовленні. По суті – вивчення інтересів споживачів задля підлаштовування під споживача.
І якщо в інших напрямках «розвитку» нашого вже майже цілковито «споживацького» суспільства ще сяк-так можна говорити і про вигоду від такої погоні за наживою, мовляв конкуренція призводить до поліпшень в усіх напрямках забезпечення потреб людей, то в книжковій справі це перетворюється на раковий наріст, який роз'їдає, а не поліпшує «товар». Множення мільйонними тиражами видань, які не мають у собі жодної користі для розвитку суспільства у видавничій справі, інакше назвати не можна.
Адже що означає вивчати закладки, підкреслення, помітки? Нічого страшного – наші зацікавлення і особливості сприйняття. А далі? Замовлення виготовлення і продукування таких книжок (такого відповідного до потреб споживача товару), які і складають основу заробітку масового. Зрештою, ви гляньте, на чому заробляють свої мільйони ті великі названі вище корпорації-монстри, а також і не названі там, до яких не дотягнуться ніколи в житті інші видавництва, лише покусуючи в конкурентній заздрості собі лікті (гадаючи, що не використали достатньо кваліфіковано знань з маркетингу, а також не маючи до розпорядження таких шалених грошей на ринкові дослідження і рекламу). Вони заробляють на тій книжці, яка має суспільну вагу? Яка може вважатися тою, що несе на собі суспільну роль вихователя і учителя? А видавець не має бодай злегка червоніти, що видає таку книжку і пускає її мільйонними примірниками в обіг? Буде мати і далі нахабство порівнювати себе із Гуттенбергом?
Видається, що не зовсім точно позначена та небезпека у заголовку, «передрукованому» інтернет-виданнями.
Із тими дослідженнями і підлаштовуваннями книжок під масові інтереси, під «брудні таємнички» читачів, за якими випантровують акули видавничого бізнесу, призведе і вже призводить до зовсім іншого. До підбивання грунту під ногами справжнього видавця, розмивання у нього ясності (яка раніше була такою яскравою) почуття власної гідності і значущості для людей і суспільства. А що ще гірше – вироблення суспільного уявлення про книжку, як винятково легковажну розвагу. Власне, непотріб, яким скористався і викинув. Тобто перетворення із суспільства читаючого на суспільство нечитаюче. Мільйонні тиражі перестануть свідчити про інтелектуальний розвиток суспільства. Скоріше, навпаки, про його деградацію.
В кіномистецтві таке уже сталося. Тепер черга за книгою. Скоро видавці самі відчують, як усі сегменти їх споживачів скоротяться до «бестселерових», до легкочтивних. І в друкованому і електронному вигляді. Дитина, домогосподарка, студент і зрідка «глава дому» із задертими ногами на стіл.
У випадку з видавничою справою, видається, не треба бути оракулом, щоб побачити – видавці масової літератури, підлаштовуючись під смаки, не підвищують ефективність товару, його асортимент, а знищують сам ринок книги, маргіналізуючи і не розвиваючи всі нескінченні кількості «сегментів споживачів».
До того ж, в Україні, яка взагалі має слабкий розвиток видавничої справи, навіть незалежно від того, що ще не зовсім згинули старі видавничі традиції, здається, найлегше втратити себе і своє обличчя.
Так що... справді треба боротися з тими підгляданнями в наші записники. Вибивати у товстих жирних маркетологів грунт до пізнання середньостатистичної потреби і переведення її в розряд очевидної.
У видавничої справи завжди була роль виховувати і ростити, а не розбещувати.
Примітка. Сам я наразі не видавець і навряд чи мене можна запідозрити у заздрості до конкурентів. Читача мені шкода. Такого, як колись його вже нема, але ще є шанс повернути.