Новини
Книга про Львів у Польщі. Битися чи миритися?
За матерілами польських ЗМІ | 05.12.12 19:07:24
R. J. Сzarnowski. Lwow – Sacrum et profanum. – Lodz, W-wo Galaktyka, 2012 – 282 s.Минулого тижня на виставці історичної книги у Вроцлаві Лодзьке видавництво «Галактика» активно рекламувало (зрештою, не тільки на виставці, а й в інтернеті, та й на своєму сайті) книгу Ришарда Яна Чарновського «Львів. Sacrum et profanum.»
Важко сказати точно без читання цієї історичної розвідки, якою вона насправді є, але виходячи із емоційної анотації професора, доктора Чеслава Партача (Czesław Partacz) можна зробити висновок про принаймні її контроверсійність. Адже пише він так, анонсуючи видання: «У переважній більшості публікацій (польських, треба розуміти – ред.) Львів є містом окраїнним. Нема нічого більш помилкового, оскільки Місто Лева (Lwi Gród) мало в історії Польщі велике значення. Воно було, є і залишиться Великими Воротами, що вели у (давні) Межі Речі Посполитої і, звичайно ж, не можна оминати це місто в згадках про ці межі. Як важливе, а в деяких десятиліттях надзвичайно істотне місто в історії польської культури, Львів здійснював вплив як на східні, так і на західні регіони держави. У міжвоєнний період вплив міста був винятковим.
Вже в другій частині циклу автор розповідає про будні Львова. Запрошує читачів до подорожі місцями, яких часто вже нема, відвідує людей, яких оминули, а також згадує факти, забуті з причин агресивної пропаганди, здійснюваної десятиліттями в часи ПНР.
Місто Львів SEMPER FIDELIS (завжди вірне Речі Посполитій) було протягом століть одним із найголовніших осередків польської державності. У 19-му і перших десятиліттях 20-го століття воно виконувало роль культурного центру, який поширювався не тільки на східні території. Львів, розташований на водорозділі Балтійського і Чорного морів, разом з тим століттями лежав у самому серці Речі Посполитої, був польськими воротами на Схід у його широкому розумінні, одночасно становлячи собою розквіт польськості і культури латинського Заходу.»
Відтак після такого вступу професор «щиро рекомендує» книжку читачам, а «особливо молоді, вихованій на постмодерністичній історіографії, яка показує історію Польщі у викривленому дзеркалі».
Чимало, напевно, питань може виникнути і в нашого читача, вихованого на «іншій» історіографії, принаймні не ПНР. Отож тепер вже хочеться і самим почитати про те посмодерністичне дзеркало, і про те, як же насправді показано там руське, засноване руським князем місто, що врешті стало центром польськості... (щоправда, коштує 45 зл., приблизно 112 грн.)
А також потім собі подумати – може, та книжки зовсім і не є почухуванням старої націоналістичної сверблячки про Польщу від моря до моря, а... наприклад, непоганим стимулятором туризму, який нинішньому центру українськості для цілої України, навіть зовсім не пошкодить.
Все ж таки Львів там, як видається, продемонстровано як європейське місто, а не «окраїна» чи то Азії, чи то...
Хоча... з таким же успіхом можна було б говорити і про Київ. Якщо вже Львів – у серці Речі Посполитої, то Київ... – десь якраз і її окраїна, і теж польські ворота, принаймні Речі Посполитої, а Запоріжжя – колиска антипольського бандитизму. Щоправда, такий погляд, може додати деяким дуже старанним представникам регіонів «донеччини і луганщини» ідей, на зразок «а, ну ясно, там у тому Львові самі поляки і є!, ми ж казали! Натомість ми – Русь!»
Зрештою,... що тут говорити. Якщо вірити історикам звідти, чи звідти (а не своїм), то якийсь той Львів – між Польщею і Україною, а Київ – між Україною і Росією.
Хай собі пишуть?
А ми будемо любити туристів, що битимуться за назви наших вулиць?