Новини
ТИСЯЧА КНИГ ДЛЯ СІЛЬСЬКИХ БІБЛІОТЕК: КАТЕРИНА ГАЙДУК ДАРУЄ ВИДАННЯ З ДОМАШНЬОЇ КНИГОЗБІРНІ
Форум видавців у Львові | 22.11.12 18:25:40
Тисячу книжок (!) із своєї сімейної бібліотеки передає на благодійну акцію Катерина Гайдук, випускниця Львівської комерційної академії. Зараз дівчина проходить стажування у Львівській міській раді, в управлінні зовнішніх економічних зв’язків та інвестицій.– Що спонукало вас, Катерино, поділитись книгами, до того ж такою кількістю?
– Насамперед те, що книжок у нас вдома дуже багато, а квартира – не місце для їх зберігання. Ми хочемо віддати їх туди, де до них було б належне ставлення і належне зберігання. По-друге, навряд чи ми їх всі перечитаємо. Натомість є люди, які би хотіли почитати книги, але не мають такої можливості. Тому ми віддаємо їх тим, хто дійсно читатиме.
– Вам не важко розлучатись з такою кількістю книг? Адже для багатьох львів’ян (і не тільки) їхні домашні бібліотеки – велика цінність.
– Звичайно, важко! Ці книжки для мене, як рідні: я з ними росла, я до них звикла. Не уявляю, що прийду додому і побачу, що книжок вже немає. Але, думаю, мене тішитиме те, що хтось інший ними дійсно користується, і вони не просто стоять на полиці.
– Розкажіть, будь ласка, історію вашої домашньої бібліотеки.
– Бібліотеку ту збирала моя бабця, Наталія Федорівна Гайдук (дівоче прізвище Федущак), яка дуже любила читати, особливо українську літературу й українських авторів. Її вона збирала майже все своє життя, відколи була заміжньою, а допомагав їй мій дідусь, Богдан Степанович, їх сини, тобто мій тато і його брат. Таким чином, зусиллями цілої сім’ї було зібрано цілу бібліотеку.
– Чому ви вирішили пожертвувати книги саме на цю благодійну акцію?
– Ми шукали, кому б віддати книги, але всі бібліотеки відмовлялись, тому що нікому не була потрібна така кількість книжок. Я звернулася в міську раду, в управління культури, де мені й розповіли, що ГО «Форум видавців» та Львівська обласна бібліотека для дітей проводять благодійну акцію.
– Ви сказали, що хочете передати всі книжки в одну бібліотеку. І це є вашою умовою. Цікаво, чому?
– У мене таке враження, що ці книги – як живі. Вони багато років стояли поруч, і тепер я не хотіла б їх розділяти, хочу, щоб вони й далі були разом, так, як звикли.
– Як ви загалом оцінюєте нашу благодійну акцію?
– Моє ставлення дуже позитивне – чудово, що хтось цим займається. Дійсно є люди, які хотіли би прочитати книжки, але не мають такої можливості, не мають, звідки їх взяти. І якщо люди принесуть книжки, які самі вже прочитали, і подарують тим, хто їх читатиме – буде дуже добре.
– Бібліотеки, особливо сільські, опинились у справді скрутному стані. І благодійна акція – мабуть, не єдиний спосіб їм допомогти. Як ще, на вашу думку, ми можемо долучитись до їх розвитку?
– Я вважаю, що кожен з нас – по-своєму. Якщо людям не байдуже те, що відбувається у країні, небайдужі інші люди, ситуація, яка склалась, то вони можуть давати благодійні внески або приходити і допомагати, чим можуть. Ці книжки, коли ви їх всі вже зберете, треба ж буде посортувати, спакувати для кожної бібліотеки. Думаю, що зараз вам дуже потрібні помічники, які би допомогли це зробити.
– Дякуємо, Катерино, за пожертвувані книжки, які ми неодмінно передамо одній із сільських бібліотек області.
Закликаємо і вас не зволікати та не відкладати допомогу на останній день. Акція завершується 1 грудня, тож ваші книги ще мають шанс потрапити до тих, кому вони так потрібні!